• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Коротка характеристика сильнодіючих отруйних речовин.

На деяких підприємствах широко застосовуються СДОР такі як аміак, хлор, фосген, синильна кислота, сірководень, сірчистий ангідрид, акрилонітрит, бензол тощо.

Аміак являє собою безбарвний газ з характерним різким запахом "нашатирного спирту". При звичайному тиску твердне при температурі -78 °С і скраплюється при -34 °С.

Густина газоподібного аміаку приблизно 0,6, тобто він легший за повітря. З повітрям утворює вибухонебезпечні суміші у межах 15-28 об'ємних процентів аміаку. Розчинність його у воді більше, ніж у всіх інших газів: один об'єм води поглинає при 20°С близько 700 об'ємів аміаку. 10% розчин аміаку потрапляє у продаж під назвою "нашатирний спирт", а 18-20%-ний розчин називається аміачною водою і використовується як добриво.

Рідкий аміак - гарний розчинник великої кількості органічних і неорганічних сполук. Його використовують при отриманні азотної кислоти, азотовміщуючих сполук, соди, сечовини, синильної кислоти, добрив, діазотипних світлокопіювальних матеріалів. Він застосовується як робоча речовина у холодильних машинах і т. ін.

Аміак перевозиться у скрапленому стані під тиском, при виході в атмосферу парує, при потраплянні у водойми - заражує їх. Як небезпечний для життя людини, викликає ураження дихальних шляхів.

Основні ознаки ураження аміаком - нежить, кашель, затруднене дихання, задуха; при цьому прискорюється серцебиття, порушується частота пульсу. Пари аміаку сильно подразнюють слизові оболонки і шкірні покриви, викликають печію, почервоніння шкіри, різь в очах, сльозотечу. При зіткненні рідкого аміаку і його розчинів із шкірою виникає обморожування, можливий опік з пухирями, виразки. При підвищених концентраціях можливий летальний кінець.

Для нейтралізації розлитого аміаку можна використовувати 5-6%-ний розчин соляної чи азотної кислот. При промиванні місця розливу на 1 т аміаку потрібно не менш як 2 т води. У випадку аварії у зоні розповсюдження аміаку слід працювати у промислових протигазах марки КД (коробки сірого кольору) або у протигазах марки К (коробка зеленого кольору) і М (коробка червоного кольору). Максимально допустима концентрація для протигазів марки КД рівна 750 ПДК (15000 мг/м³). Якщо концентрація аміаку невідома або перевищує максимально припустиму дозу, треба користуватися ізолюючими протигазами. Там, де концентрація не перевищує 15 ПДК (300 мг/м³), допустимо знаходитись у респіраторах РГГ-67, РУ-60М-КД.

Хлор - зеленувато-жовтий газ із різким запахом, важчий за повітря у 2,5 рази. Тому його хмара буде переміщуватись у напрямку вітру, притискаючись до землі. Температура плавлення 34,6°С, відтак, навіть узимку хлор знаходиться у газоподібному стані. Легко стискається при тиску 5-7 атмосфер у жовто-зелену рідину.

При випарюванні на повітрі рідкий хлор утворює з водяною парою білий туман. Один кг рідкого хлору утворює 316 л газу.

Хлор має широке промислове застосування. Для перевезення використовуються цистерни і балони під тиском. Сильно отруйний. Викликає подразнення дихальних шляхів з подальшим набряком легень. При високих концентраціях смерть наступає через 5-25 хвилин. У повітрі виявляється приладом УГ-2 або ВПХР з індикаторною трубкою з трьома зеленими кільцями.

Ознаки отруєння хлором - різкий загрудинний біль, різь в очах, сльозотеча, болісний сирий кашель, блювання, задишка.

У випадках аварії з розливом хлору перш за все треба осадити газ, для чого створити гідрозавісу - під великим тиском за допомогою поливально-миючих пожежних машин, шлангів розпорошити воду або розчин кальцинованої соди. Після цього місце розливу слід залити аміачною водою, вапняним молоком, розчином кальцинованої соди чи каустика з концентрацією 60-80% і більше (примірні витрати 2 л розчину на 1 кг хлору). Можна застосовувати і інші нейтралізуючі речовини - гіпосульфіт, технічну соду.

Граничне допустимі і вражаючі концентрації. Граничне допустимі концентрації, токсикозу СДОР встановлюються органами охорони здоров'я.

Під токсидозою розуміють кількісну оцінку токсичності СДОР, що відповідає певному ефекту уражень.

При інгаляційних ураженнях вона дорівнює середній концентрації (Ссер), помноженій на час перебування у зараженому простори (t). Вимірюється у г хв/м² або г хв/л.

При середній токсидозі з'являються початкові ознаки отруєння у 50% тих, хто знаходиться у вогнищі ураження. При смертельній токсидозі виживає лише половина потерпілих.

Середня вражаюча токсидоза деяких СДОРу мг хв/л дорівнює: хлорпікрин - 0,1; хлор, фосген, диметиламін - 0,6; хлорціан, синильна кислота - 0,75; двоокис азоту, азотнакислота - 1,5; сірководень - 5; аміак - 15; сірчистий ангідрид, соляна кислота - 20.

Відтак, знаючи концентрації СДОР у повітрі і токсидози, можна розраховувати можливий час перебування у зоні ураження. Регламентований допустимий ступінь зараження СДОР повітря при постійному впливі на людину під час робочого дня не може викликати захворювання навіть через тривалий проміжок часу.

Для аміаку граничне допустимі концентрації (ПДК) у повітрі населених пунктів: середньодобова - 0,2 мг/м^З (0,0002 мг/л), граничне допустима у робочому приміщені промислового підприємства - 20 мг/м^З (0,02 мг/л).

Запах аміаку відчувається при концентрації 40 мг/м^З (0,04 мг/л), а при 500 мг/м^З (0,5 мг/л) можливий смертельний кінець.

Наявність і концентрація аміаку у повітрі визначається універсальним газоаналізатором УТ-2, межі його вимірювань до 0,03 мг/л - при просочуванні повітря в об'ємі 250 мл; до 0,3 мг/л - при просочуванні З0 мг повітря. Концентрація аміаку визначається за шкалою, на якій вказано об'єм пропущеного повітря. Цифра, що співпадає з межею зафарбованого у синій колір стовпчика порошку, вкаже концентрацію аміаку у міліграмах на літр.

Визначити наявність аміаку можна за допомогою ВПХР або ПХР-МВ (без фіксації концентрації).

Для хлору вражаюча концентрація - при одночасній експозиції складає 0,01 мг/л, смертельна при тій самій експозиції - 0,1-0,2 мг/л.

Наявність і концентрація визначається аналогічно, з урахуванням того, що у ВПХР використовується індикаторна трубка з трьома зеленими кільцями.

Заходи захисту і надання першої медичної допомоги. Першу медичну допомогу ураженим СДОР необхідно надавати у найкоротші строки. Тільки за цієї умови вона буде досить ефективною. Рекомендується додержуватись такого порядку:

- надягають протигаз;

- вводять відповідний антидот;

- проводять часткову санітарну обробку;

- проводять часткову дегазацію;

- виконують штучну вентиляцію легень на зараженій місцевості (без знаття протигазу) по способу Калістова, а на незараженій - способом "з роту до рота", "з роту до носа".

Неприпустиме застосування штучного дихання при ураженні СДОР задушливого типу (хлор, фосген, дифосген, хлорпікрин), що може призвести до смерті. У даному випадку необхідна негайна евакуація.

Якщо на обличчі ураженого маються краплі СДОР, то перш ніж надягти протигаз, необхідно провести часткову санітарну обробку, використовуючи для цього рідину з індивідуального пакету ІПП-8. Вона отруйна, тому обробляти обличчя треба обережно і берегти очі.

При потраплянні СДОР у шлунок ураженому дають 1-2 таблетки карболену і промивають шлунок, викликавши механічним шляхом блювання.

Найперша допомога при отруєнні аміаком:

свіже повітря;

теплі водяні пари 10%-ного розчину ментолу у хлороформі;

тепле молоко з боржомі або содою;

при задусі - кисень;

при спазмі голосових щілин - тепло на область шиї, теплі водяні інгаляції;

при зупиненні дихання - штучне дихання;

при потраплянні в очі - негайне промивання водою чи 0,5-1%-ним розчином галуну, вазелінове чи оливкове масло;

при ураженні шкіри - обливання чистою водою, накладення примочки із 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Захист - промислові протигази марки В і М, цивільні протигази ГП-5, ГП-4, дитячі протигази, камери захисні дитячі.

При дуже високих концентраціях (більше 6 мг/л) - ізолюючі протигази.

Не слід забувати про величезні кількості сучасної хімічної зброї іноземних армій. Хоча у 1990 році і була досягнута домовленість про знищення хімічної зброї, однак, на прикладі Іраку ми бачимо готовність до її застосування. Так що, говорячи про СДОР, що застосовуються у виробництві мирного часу, не можна забувати про отруйливі речовини сучасних армій. Треба їх знати і вміти захищатися. Для довідки розглянемо основні з них. По дії на організм людини отруйливі речовини (СДОР) поділяються на наступні групи: нервово-паралітичні, шкірнонаривні; задушливі; загально отруйливі; психохімічні; подразнюючі.

До нервово-паралітичних ОР відносять Ві-Ікс, зарин, зоман. Вони токсичні, при потраплянні в організм людини через органи дихання і шкіру діють на нервову систему. Ознаки ураження з'являються одразу: звуження зіниць (міоз), виділення слини, утруднене дихання, блювання, втрата свідомості.

При появі цих ознак необхідно прийняти таблетку із аптечки індивідуальної (АІ-2). Якщо ОР потрапили на шкіру або одяг, уражені місця треба обробити рідиною із індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8).

Надійний захист від цих ОР - протигаз, спеціальні костюми, комбінезони, плащі, укриття у сховищах.

До групи шкірнонаривних ОР відносять іприт. Потрапляючи в організм людей через органи дихання, шкіру і шлунково - кишечний тракт, він викликає загальне отруєння. Ознаки ураження шкіри: почервоніння через 2-6 годин, утворення пухирів через 24 години і виразок через 2-3 діб.

Щоб уникнути ураження, використовують протигази, засоби захисту шкіри, різноманітні укриття. При потраплянні крапель іприту на шкіру і одяг заражені місця слід негайно обробити рідиною із протихімічного пакету.

ОР задушливої дії - фосген, У нього є період прихованої дії. Перші ознаки ураження (сльозотеча, головокружіння, загальна слабкість) проявляються через 4-5 годин, після чого розвивається набряк легень. Надійним захистом слугує протигаз.

До групи отруйливих речовин загально отруйної дії відносять синильну кислоту і хлор-ціан. Діють на органи дихання і шлунково-кишковий тракт. Ознаки ураження: подразнення очей, запаморочення голови, задишка, судороги, параліч. Засіб захисту - протигаз.

Психохімічні ОР - Бі-Зет та інші речовини, що розладнують центральну нервову систему і викликають психічні (галюцинації, страх, відчуття пригніченості) або фізичні (сліпота, глухота) розлади. Ефективний захист - протигаз.

ОР подразнюючої дії - адамсит і Сі-Ес. Вони подразнюють чутливі нервові закінчення верхніх дихальних шляхів і очі. Ознаки: сильна сльозотеча, кашель, біль у грудях.

В останні роки У США велику увагу приділяють створенню бінарних хімічних боєприпасів. Вони опоряджуються двома (звідси і термін "бінарні") нетоксичними (неотруйними) речовинами, які у ході польоту боєприпасів змішуються, вступають між собою у хімічну реакцію і утворюють ОР нервово-паралітичної дії.

Кожний громадянин повинен знати місця можливих виливів (викидів) сильнодіючих отруйних речовин у своєму районі проживання, які отруйні речовини та порядок захисту від них при надзвичайній ситуації, телефони управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій району (міста обласного підпорядкування) та аварійно-рятувальних служб.

ОПОВІЩЕННЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПО ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОМУ СИГНАЛУ "УВАГА ВСІМ" І МОВНИМ ІНФОРМАЦІЯМ ЦО

Успішний захист від наслідків надзвичайних ситуацій можливий при своєчасному отриманні або доведенні сигналів оповіщення цивільної оборони.

У цих випадках обстановка може виявитися самою різноманітною, а часом і дуже складною. Від кожного громадянина вимагатиметься висока дисциплінованість і організованість, вправні, чіткі дії і нерідко прийняття самостійних рішень. За короткий час необхідно буде підготувати до захисту себе, свою сім'ю і житло, прийняти участь у підготовці підприємства (організації), на якій працюєш, і населеного пункту, у якому живеш.

Усі громадяни зобов'язані брати найактивнішу участь у виконанні заходів, які будуть провадитися у цей період органами цивільної оборони: у забезпеченні своєчасного отримання сигналів, команд, розпоряджень органів влади і цивільної оборони; у здійсненні протипожежних заходів; у підготовці будинку (квартири) до захисту від проникнення радіоактивного пилу і парів СДОР; в організації евакозаходів; у захисті продуктів харчування, фуражу і води від зараження; у здійсненні протиепідемічних заходів.

Основні способи оповіщення і інформування населення.

Серед завдань цивільної оборони першочерговою є своєчасність, надійність оповіщення населення про лихо, що насувається.

Як населення дізнається про загрожуючу йому небезпеку? Як оперативно і повно інформувати людей про обстановку, що склалася? Адже від цього залежить успіх справи.

Тривалий час у цивільній обороні застосовувалися чотири сигнали. Люди знали, наприклад, якщо звучить сирена, - це сигнал оповіщення цивільної оборони "Повітряна тривога!", що попереджує про безпосередню загрозу нападу з повітря. У такому випадку населення повинно було негайно залишити свої квартири, робочі місця, транспортні засоби і укритися у захисних спорудах.

У житті ж (при плановому або раптовому спрацюванні територіальних систем оповіщення) реакція людей була різна. Одні не звертали на звук уваги, інші губилися і не знали, що робити. Керівники підприємств починали телефонувати у територіальні органи управління цивільної оборони і уточнювати, що сталося, замість того, щоб дати команду на укриття людей у захисних спорудах. Не було сигналів про стихійне лихо, що наближується, про аварію.

Думається, варто згадати, що за старих часів, коли десь траплялася біда або комусь загрожувала небезпека, народ, почувши дзвони або набат, збирався на схід, дізнавався про те, що трапилось, і приймав рішення по боротьбі з загрожуючою небезпекою.

Так і тепер, не можна залишати людей у незнанні, вони повинні знати обстановку, і тільки тоді можна розраховувати на розумні і свідомі дії, боротися з панікою і іншими негативними явищами. Це збереже життя багатьом тисячам людей.

Тому у кінці 1988 року був переглянутий і змінений порядок оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях.

Як можна у випадку небезпеки швидко оповістити людей, де б вони не знаходились?

Було вирішено використовувати сирени. Тому тепер завивання, переривчасті гудки підприємств, транспортних засобів означають новий попереджувальний сигнал оповіщення цивільної оборони "УВАГА ВСІМ!" (а не "Повітряна тривога!").

Почувши його, не губіться. Негайно ввімкніть на роботі, удома радіо, радіотрансляційні і телевізійні приймачі для прослуховування екстреного повідомлення місцевих органів влади або територіальних органів управління ЦО.

Щоб проінформувати про загрожуючу небезпеку тих, у кого немає радіо і телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на будівництвах і в інших віддалених місцях, використовують телефон, пересувні гучномовні установки, посильних на мотоциклах і кінних.

Основний засіб оповіщення населення - передача повідомлення по радіо і телебаченню.

Відповідальність за організацію і здійснення своєчасного оповіщення населення і доведення до нього необхідної інформації покладена на відповідальні територіальні органи управління ЦО.

Крім того, у цілях скорочення строків доведення інформації про загрозу радіоактивного і хімічного зараження, катастрофічного затоплення до населення, що знаходиться на потенційно небезпечних об'єктах і безпосередньо поблизу них, а також у транспортних засобах, рішенням начальників ЦО оповіщення вказаного населення може бути покладене на начальників ЦО відповідних об'єктів і транспортних засобів. При цьому передбачається можливість оповіщення вказаного населення також і територіальними органами.

Зміст інформації про екстремальну ситуацію і порядок дій.

На кожний випадок надзвичайних умов місцеві органи ЦО готують приблизні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних подій, коректуються,

Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т. ін.).

Вислухавши це повідомлення управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (району, міста), кожний повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.

Розглянемо варіант аварії, наприклад, із викидом хлору чи аміаку.

Хлор досить широко застосовується у народному господарстві. Його використовують для відбілювання тканин, при виробництві целюлози і паперу, виготовленні різних видів каучуку (резини), для знезараження води на водопровідних станціях і як засіб дезинфекції.

Аміак зустрічається там, де працюють холодильні установки (м'ясопродукти, рибоконсервні, нафтопереробні заводи), при виробництві добрив і іншої хімічної продукції. Треба врахувати, які підприємства є у місті, чи є там сильнодіючі речовини.

Приблизні варіантитекстів повідомлень управління (відділу) з питань НС та ЦЗН населенню у надзвичайних ситуаціях.

Отже, у місті прозвучали сирени, жителі ввімкнули приймачі, телевізори і почули повідомлення.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. II.3.3. Общая характеристика
5. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
6. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
7. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
8. Аваріїз витоком сильнодіючих отруйних речовин.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автокореляційна характеристика системи
11. Активний транспорт речовин. Дослід Уссінга
12. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання

Переглядів: 2418