• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 4. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи України.

1. Основи бюджетного устрою.

2. Бюджетна система України. 0.

1. Основи бюджетного устрою

Структура бюджету розглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується скла­дом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов’язаними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою.

Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:

1. Виокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.

2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни;

б) створення окремих регіональних бюджетів.

Як перший, так і другий варіанти мають суттєві недоліки і не знайшли застосування;

в) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

У відповідності з таким підходом у бюджетній системі виділяються:

– центральні бюджети;

– місцеві бюджети.

До центральних належать централізований бюджет країни (в Україні – Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (наприклад, Республіканський бюджет Автономної Респуб­ліки Крим).

Місцеві бюджети розрізняються за рівнями адміністративного поділу і поділяються на:

– централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські);

– децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв’язок і підпорядкованість бюджетів. Можливі два альтернативних варіанти:

а) принцип єдності;

б) принцип автономності.

Перший – принцип єдності – означає, що всі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле. Цей принцип забезпечується:

1) затвердженням на кожному рівні сукупного (зведеного, консолідованого) бюджету (наприклад, бюджету України, бюджету області і т. ін.);

2) єдиною системою доходів і видатків;

3) управлінням бюджетом з єдиного центру – Міністерства фінансів.

Принцип єдності дає можливість здійснювати централізоване управління бюджетом, однак не створює заінтересованості у місцевих органів влади.

Другий – принцип автономності – означає, що кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:

1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;

2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;

3) необмежених прав місцевих органів влади і управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.

За умов додержання принципу автономності втручання згори неможливо.

В Україні Бюджетний кодекс передбачає принципи єдності і самостійності. Це два взаємовиключні поняття. Водночас обидва принципи суттєво обмежені: з одного боку, єдиний бюджет не створюється на жодному рівні; з іншого, – реальної самостійності у місцевих органів влади немає.

Більшість країн будують бюджетні системи за принципом автономності.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управ­ління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

– Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюд­жетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад, КНЕУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України).

– Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт фінансування.

На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

– забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріп­лених видатків;

– встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів;

– встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі поділяються на:

- закріплені – доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету;

- регулюючі – такі доходи, від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюд­жетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються.

На даний час в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне регулювання має досить обмежений характер.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При цьому може також визначатися їх розподіл між окремими ланками місцевих бюджетів.

На даний час у розподілі видатків склались такі пропорції:

з Державного бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна частина), на утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціальний захист населення і незначна частина видатків на соціально-культурну сферу;

з місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління.

Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бюд­жетів основними є зовнішні бюджетні потоки – вхідні і вихідні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюд­жетної системи – внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Форми взаємовідносин:

– Субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види субсидування: субсидії, субвенції, дотації. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Субвенція – різновид цільової субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Дотація – цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

– Вилучення коштів – явище, зворотнє дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюд­жету вищого рівня.

– Бюджетні позички – надання коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування видатків і надходження доходів).

Бюджетні позички мають такі ознаки:

безпроцентний характер;

мають бути погашені до закінчення бюджетного року;

видаються органами влади чи управління тільки безпосередньо підпорядкованим їм органам.

– Взаємні розрахунки – передача коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. При такому перерозподілі виникає надлишок коштів в одному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі) в іншому.

За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов’язковими. Субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договорній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки – в обов’язковому порядку. За напрямами проведення взаємні розрахунки розподіляються на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаєморозрахунки.

2. Бюджетна система України0.

Бюджетна система України визначена Бюджетний кодексом, відповідно до якого бюджетна система України включає:

Державний бюджет; Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим; місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

обласні;

міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);

районні;

бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);

сіл;

селищ;

районів у містах.

Згідно з фінансовою термінологією централізовані види бюд­жетів позначають прикметниками (обласний, районний, міський), а децентралізовані – іменниками у родовому відмінку (бюджети міст, селищ, районів).

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюд­жетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

Бюджетну систему України можна представити у вигляді схеми на рис. 4.1

Рис. 4.1. Бюджетна система України

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. VI. Філогенез нервової системи
10. А/. Верховна Рада України.
11. Автокореляційна характеристика системи
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Переглядів: 1094