Статистика використання робочого часу.

Робочий час – універсальний вимірник кількості трудових витрат на виробництво. Його економія – важливий фактор зростання ефективності використання трудових ресурсів, величини суспільного продукту, економії робочої сили.

Головні одиниці обліку робочого часу (відпрацьованого та невідпрацьованого):

1) людино-день (для всіх категорій персоналу);

2) людино-година (додатково для категорії робітників).

Аналіз використання робочого часу виконують за допомогою балансу робочого часу. Для робітників він вимірюється у людино-днях або людино-годинах, для інших категорій – у людино-днях.

У лівій частині балансу – ресурси робочого часу:

- календарний фонд робочого часу (сума явок та неявок);

- табельний фонд (різниця між календарним фондом та сумою неявок у святкові та вихідні дні);

- максимально можливий фонд (різниця між табельним фондом та сумою неявок по чергових відпустках).

У правій частині балансу – розподіл реального використання максимально можливого фонду на відпрацьований час; час, не використаний з поважних причин, та прямі втрати робочого часу.

За допомогою балансу визначають відносні показники використання робочого часу:

- коефіцієнт використання календарного, табельного та максимально можливого фондів;

- показники використання встановленої тривалості робочого дня та робочого періоду;

- інтегральний показник використання робочого часу. За своїм змістом він збігається з коефіцієнтом використання максимально можливого фонду робочого часу в людино-годинах. Його можна розрахувати як

або

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статистичне вивчення робочої сили.	\|	Статистика продуктивності праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.