• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура й аналіз ризиків і заходи мінімізації

Ø Політичні ризики

Пов'язані нестабільністю законодавства, відсутністю підтримки уряду …

Заходи для зниження ризиків:

· вироблення внутрішньої податкової політики;

· формування зовнішнього ділового середовища (партнери, консорціуми, фінансово-промислові групи);

· активна участь засновників у взаємодії з владними структурами;

Ø Юридичний ризик

Пов'язані з недосконалістю законодавства, нечітко оформленими документами, двоякістю тлумачення правових документів.

Заходи для зниження ризику:

· чітке й однозначне формулювання відповідних статей у документах;

· залучення для оформлення документів спеціалістів, що мають практичний досвід у цій області;

· виділення необхідних фінансових коштів для оплати юристів і перекладачів.

Ø Технічні ризики

Пов'язані зі складністю проведення робіт і відсутністю на даний момент технічного проекту.

Можливо неповне використання устаткування і затримка в введенні технічних систем.

Заходи для зниження ризику:

· прискорена розробка (або одержання гарантій від постачальників) технічного ув'язування устаткування і технічних комплексів;

· укладання контрактів на умові "під ключ" із санкціями за непогодженості і зриви термінів;

· страхування технічних ризиків.

Ø Виробничі ризики

Пов'язані з можливістю затримки введення в експлуатацію нових технічних засобів і недостатньо високою якістю наданих послуг.

Оцінку якості і рейтингу послуг, що надаються, неможливо зробити з достатнім ступенем точності, і тому є ризик, що вона може бути недостатньо високою.

Істотним ризиком може явитися відсутність високо кваліфікованого персоналу.

Заходи для зниження ризику:

· чітке календарне планування і керування реалізацією проекту;

· прискорена розробка дизайн-концепції, включаючи критерії якості;

· розробка і використання продуманої системи контролю якості послуг на всіх етапах її створення;

· обгрунтування і виділення достатніх фінансових коштів для придбання високоякісного устаткування;

· підготовка кваліфікованих кадрів.

Ø Внутрішній соціально-психологічний ризик

Пов'язаний із людськими чинниками:

· соціальна напруженість у колективі;

· дефіцит, плинність професіональних кадрів;

· напруженість у ланцюжку «власник-адміністрація-колектив».

Заходи для зниження ризику:

· добір професіональних кадрів (включаючи тестування), при необхідності - навчання;

· вироблення механізму стимулювання робітників;

· система наскрізної багаторівневої інформованості колективу й управлінців;

· розробка ефективного підходу до формування і розподілу фонду оплати праці.

Ø Маркетингові ризики

Пов'язані з можливими затримками виходу на ринок, неправильним (без урахування потреб ринку) вибором послуг, помилковим вибором маркетингової стратегії, помилками в ціновій політиці. …

Затримки виходу на ринок можуть бути викликані як виробничо-технічними причинами, розглянутими вище, так і неготовністю компанії ефективно реалізувати і просунути на ринок свій технічний, виробничий і інший потенціали, що вимагає відповідної стандартам маркетингової програми і реалізуючої її служби.

Для фірми, що ставить ціллю відвоювати частину ринку у конкуруючих фірм, маркетингові задачі повинні бути пріоритетними.

При аналізі конкурентів необхідно старанно усвідомити свої головні переваги і сфокусувати на них основні зусилля і ресурси.

Заходи для зниження ризику:

· створення сильної маркетингової служби;

· розробка маркетингової стратегії;

· розробка і реалізація продуктової (асортиментної) політики і підпорядкування їй діяльності всіх підрозділів

· розробка і реалізація програми маркетингових заходів;

· проведення повного комплексу маркетингових досліджень …

Ø Фінансовий ризик

Пов'язані в першу чергу із забезпеченням прибутків і залученням інвестицій.

Заходи для зниження ризику:

· невідкладне проведення досліджень вимог споживачів послуг;

· розробка і використання продуманої системи контролю якості послуг на всіх етапах їх створення;

· обґрунтування і виділення достатніх фінансових коштів для створення і придбання високоякісного устаткування;

· використання підходу диверсифікації джерел прибутку;

· вихід на фондовий ринок.

Іншим найважливішим чинником фінансового ризику є необхідність своєчасного одержання значних інвестицій.

Ø Інвестиційний ризик

Наявність інвестицій є необхідною умовою початку проекту; наскільки вони затримаються, настільки затримається початок проекту.

Заходи для зниження ризику:

· розмаїття запропонованих схем фінансування проекту;

· розробка інвестиційно-фінансової стратегії, ціллю якої є влучення в зону прибуткового функціонування;

· проведення комплексу заходів для пошуку інвестиційних і кредитних ресурсів.

Таким чином, ризик - це самий жорсткий і життєво важливий чинник для будь-якого бізнес-проекту!

Хеджування (захист від утрат) — це спосіб зменшення ризику господарської діяльності укладенням довгострокової угоди на поставку продукції між постачальником і споживачем, наприклад, контрактів на поставку зерна під урожай наступного року. За контрактом споживач набуває право на зафіксовану кількість зерна в наступному році за обумовленою ціною і тим самим захищає себе від утрат при можливому неврожаї. Постачальник, у свою чергу, гарантує собі належну ціну на зерно, навіть коли вона наступного року з будь-яких причин знизиться.

Страхування передбачає, що страхувач за відповідні кошти (страховий внесок чи страхова премія) зобов'язується сплатити іншій стороні (страхувальникові) обумовлену страховим контрактом грошову суму, якщо останній зазнає збитків чи втрат.

Послуги страхових компаній можуть бути стандартизованими й договірними. Стандартизовані полягають, як правило, у продажу стандартних страхових полісів, що надають лише окремі види страхових послуг, а договірні — визначають усі можливі види ризиків і порядок компенсації збитків. Види ризиків, які варто страхувати, названі в табл.

Фірма може зменшити свої втрати, використовуючи метод самострахування. Цей метод пов’язаний зі створенням спеціального резервного фонду і покриттям збитків за рахунок власних оборотних коштів фірми.

Самострахування застосовується, коли:

1) вартість майна, що страхується, є невеликою порівняно з майновими і фінансовими параметрами всього бізнесу;

2) імовірність збитків є надто малою;

3) фірма має велику кількість однотипного обладнання.

Безпосередньо в бізнес-плані необхідно:

· виокремити найбільш імовірні для даного бізнесу типи ризиків і в міру можливості оцінити їхній вплив на бізнес;

· указати, які засоби будуть використовуватись як реакція бізнесу на появу симптомів ризику;

· зазначити типи страхових полісів і на яку суму планується їх придбати.

Різноманітні методи мінімізації ризиків можна проілюструвати на прикладі розробки бізнес-плану інноваційних проектів. Це, зокрема: придбання загального (генерального) страхового полісу на суму ймовірних утрат від усіх ризиків або спеціалізованих страхових угод на окремі (типові) види ризику; оформлення страхових угод на індивідуальні (нетипові) ризики; передбачення в кошторисі інноваційного проекту резервного фонду або сукупності резервних фондів для страхування, мінімізації та покриття збитків від ризиків і непередбачених витрат; укладання довгострокових угод на поставки сировини, матеріалів та інші види послуг; підготовка резервних альтернативних інвестиційних, науково-технічних і вироб­ничих заходів; розробка сітьових графіків виконання проекту з урахуванням резервів часу на операції, пов’язані з порівняно високим імовірним рівнем ризиків; здійснення біржових операцій, які страхують збут (придбання опціонів, ф’ючерсних, форвардних контрактів); участь у капіталі фірм, які є джерелами підвищеного ризику для даного інноваційного проекту; синхронізація періодів порівняно високих ризиків одного проекту з періодами найбільш надійних доходів за паралельними проектами.

Таким чином, особливо важливою практично для всіх бізнес-планів є необхідність заздалегідь виробити стратегію поведінки та запропонувати способи виходу з можливих ризикових ситуацій. Наявність альтернативних програм і стра-тегій для потенційного інвестора буде свідченням того, що підприємець знає про труднощі та належно до них підготувався.

Резюме

1. Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно пов’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непередбачених) витрат унаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше спричиняють ризики:

· несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;

· техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють надто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;

· конкуренція у сфері однотипного бізнесу;

· нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;

· непрогнозоване перевищення виробничих витрат;

· труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;

· недостатня компетенція персоналу фірми.

2. У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, пов’язані з:

· неправильним вибором місії і цілей підприємництва;

· недостатніми інвестиціями;

· недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї;

· хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;

· недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;

· непередбаченими витратами;

· недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні ви-роби;

· розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;

· конфліктними ситуаціями законодавчого й соціального характеру.

3. Концепція управління ризиками має охоплювати:

· оцінку рівня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;

· опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.

4. Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має ґрунтуватися на:

· виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяль­ність;

· оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприємницького проекту і визначення доцільності його інвестування;

· установленні допустимого рівня можливого ризику;

· здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.

5. Можливе використання кількох методів кількісної оцінки рівня ризику, а саме:

· статистичного методу, коли рівень ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;

· методу доцільності витрат, що базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного рівня ризику окремих елементів витрат;

· методу експертних оцінок, що уможливлює використання бальних оцінок імовірності конкретного ризику та його впливу на ефективність діяльності фірми;

· аналітичного методу (методу аналізу чутливості), реалізація якого здійснюється поетапно: 1) визначають ключові параметри підприємницької діяльності; 2) з’ясовують чинники, що впливатимуть на досягнення результатів і рівень можливого ризику; 3) розраховують значення ключових параметрів та обґрунтовують спроби зменшення ризику;

· методу аналогій, що ґрунтується на аналізі ризиків в аналогічних проектах, реалізованих раніше іншими підприємцями.

6. У загальному вигляді ціна ризику може обчислюватися як різниця між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від конкретного підприємницького проекту і прибутком з імовірним ризиком. При цьому величину прибутку розраховують як різницю між ціною товару і собівартістю (валовими витратами) його виготовлення.

7. Так звані альтернативні плани складаються з метою своєчасного реагування на можливі негативні наслідки ризикової ситуації. Безпосередня процедура розробки цих планів охоплює такі етапи:

1) виявлення основних чинників зовнішнього й внутрішнього середовища конкретного бізнесу, що спричиняють ситуацію ризику;

2) прогнозування масштабів впливу цих чинників на бізнесовий проект;

3) визначення ймовірності появи цих чинників;

4) формування альтернативного плану дій, виходячи з найбільш реальних припущень.

При цьому визначають так звані критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність використати альтернативні плани.

8. Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.

У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:

· хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;

· страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

· підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);

· диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (установлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;

· самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних оборотних коштів).

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
4. II. Загально-шкільні заходи
5. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
6. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
7. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
8. ISO 15504.Структура еталонної моделі
9. IY.3. Общество и его структура.
10. SWOT-аналіз у туризмі
11. SWOT-аналіз.
12. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі

Переглядів: 1292