Функціональне управління.

Після Тейлора, Вебера та Файоля школа, що розглядала управління як процес, докладно зайнялася функціями, котрі виконує керівник. Основними ідеями функціонального управління є такі.

¨ Планування. Це процес, коли формулюються цілі та розробляються стратегії їх досягнення. Коли обрана стратегія, визначають політику, процедуру та програму її втілення. Планування необхідне на всіх рівнях організації. Плани нижчих рівнів мають бути сумісними із загальним планом організації.

¨ Єдиноначалля. Кожний співробітник підпорядкований лише одному керівнику.

¨ Розподіл праці. Весь обсяг роботи має бути розділеним на керовані завдання. Щоб підвищити рівень технічної ефективності організації, необхідно накреслити чіткі сфери спеціалізації. Такий розподіл праці не обмежений виробництвом, а розповсюджується на всі функції, починаючи із найнижчого рівня, та закінчуючи найвищим.

¨ Ієрархічна структура. Кожний вид діяльності повинен мати закріплене за ним місце в структурі відносин «начальник - підлеглий».

¨ Зона керованості. Кожний начальник повинен мати оптимальну кількість підлеглих. Спочатку зоною керованості вважали наявність від п’яти до восьми підлеглих. Зараз вважають, що на систему контролю впливають такі змінні, як характер процесу, складність завдання, кваліфікація підлеглих та фізична відстань між підлеглими та начальником.

¨ Лінійний та штабний персонал. Лінійний персонал відповідає за виконання первинних функцій, таких, як виробництво, маркетинг, фінанси та має повноваження що до управління цими видами діяльності. Штабний персонал - це в основному радники (консультанти), котрі допомагають лінійним керівникам в досягненні їхніх цілей.

¨ Департаменталізація. Персонал, процеси та функції підприємства потрібно розділити на підрозділи та групи таким чином, щоб це сприяло досягненню цілей організації. Організацію можна ділити за різними принципами та відзнаками, такими, як продукція, процеси, функції, географічне положення та клас споживачів.

¨ Децентралізація. Повноваження мають бути широко розподілені по всій організації. Децентралізована організація має набагато більший ступінь автономії та ефективності в контролюванні власної діяльності. Рішення приймаються на тому рівні, де є необхідна інформація, а керівники несуть відповідальність за результати виконання рішень. Таким чином, деякі рішення будуть прийматися централізовано, як, наприклад, визначення джерел фінансування чи відносин із вищими організаціями. Оперативні рішення, навпаки, приймаються децентралізовано.

¨ Підбір кадрів. Він включає відбір, підготовку та просування персоналу. Для цього необхідне вивчення характеристик та поведінки, котрі потрібні для певної посади, а також складання переліку необхідних знань та навичок, котрими має володіти претендент на посаду. Необхідно також підібрати критерії для вимірювання таких характеристик у претендентів та прийняти на роботу тих, хто більш за все відповідає цим вимогам. Підбір кадрів також передбачає певну роботу й після найму, наприклад, оцінку продуктивності з метою гарантії того, що процес підбору кадрів відбувається належним чином.

¨ Безпосереднє керівництво. Це означає спрямування всіх зусиль підлеглих на досягнення цілей організації. Ця функція відпрацьовується роками. Вона не передбачає авторитарні та подібні до них методи, котрі використовують начальники, щоб орієнтувати членів групи на досягнення поставлених цілей. Ефективний керівник створює динамічні міжособові відносини між керівництвом та підлеглими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Функціональне управління та організаційні структури управління.	\|	Суть організаційної структури управління та фактори, що впливають на її формування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.