Суть організаційної структури управління та фактори, що впливають на її формування.

Організаційна структура характеризує ті просторові форми, в яких відбувається діяльність та здійснюється процес виробництва чи управління. При розгляданні співвідношення функцій, структури і процесу управління треба зазначити, що організаційні форми є залежними по відношенню до функцій та процесів управління. Треба розрізняти організаційні структури виробництва та управління. Виробнича структура - це склад виробничо-технологічних підрозділів і технологічних відносин між ними. Оргструктура - це організація взаємовідносин виробничих підрозділів.

Організаційна структура управління виробничою системою - це впорядкована сукупність підрозділів органів управління та організаційні відносини між ними. Організаційні взаємовідносини дають змогу розподілити управлінські функції між підрозділами, визначити порядок і методи їх виконання, забезпечити реалізацію всіх необхідних функцій управління для досягнення поставлених цілей і розв’язання завдань управління. Структура апарату управління виробництвом - це впорядкована сукупність управлінських підрозділів та їхніх організаційних відносин. У будь-яких господарських системах розрізняють два основних типи взаємодоповнюваних організаційних відносин - координацію і субординацію.

Координація - це організаційні відносини рівноправних партнерів, організацій одного рівня, які потребують своїх методів, норм, процедур (наприклад, узгодження асортименту та термінів поставки продукції).

Субординація, або підпорядкування - це організаційні відносини, в яких виділяються ролі керуючого та керованого, начальника та підлеглого. Дисципліна виконання підкріплюється методами контролю, системою заохочення та санкцій. Організаційні відносини ширші за адміністративні. Майже всі організаційні структури управління характеризуються ієрархією, розміщенням елементів за рівнями.

Відповідно до типу домінуючих відносин по вертикалі й по горизонталі треба розглядати два типи організаційних структур: 1) адміністративні системи (структури в яких домінують відносини субординації адміністративного підпорядкування, або вертикальні); 2) договірні, або сіткові, структури (домінують відносини координації, рівноправного партнерства, відносини по горизонталі). Домінування того чи іншого варіанту оргструктур пов’язане з переважанням адміністративних методів над економічними або навпаки.

У структурах управління розрізняють такі елементи: ланки, рівні, зв’язки (горизонтальні чи вертикальні). Ланка управління - це організаційно відокремлена технічна, технологічна або соціально-економічна частина виробництва (бригада, дільниця, цех, корпус, підприємство, виробниче об’єднання, галузь). Рівень (ступінь) управління - це сукупність ланок, зв’язаних між собою по горизонталі, наприклад кілька дільниць перебувають на цеховому рівні.

На структуру апарату управління виробництвом впливають фактори, які залежать від об’єкту управління: досягнутий рівень розвитку, характер виробництва, його галузеві особливості (асортимент, технологія виготовлення, тип виробництва, тощо).

Поряд з факторами об’єкту управління на структуру управління впливають фактори власне управлінського характеру:

n мета і функції існування організації;

n ступінь відповідності структури апарату управління ієрархічній структурі виробництва;

n співвідношення централізованої та децентралізованої форми управління;

n поєднання спеціалізації процесів управління з концентрацією однорідних управлінських робіт;

n рівень автоматизації та механізації управлінських робіт;

n кваліфікація працівників;

n ефективність управлінської праці;

n співвідношення між лінійною, функціональною та іншими формами організації управління виробництвом;

n залежність між кількістю підлеглих і можливостями контролю їхніх дій з боку керівника тощо.

Структура органів апарату управління, а також чисельність і рівень кваліфікації управлінського персоналу визначаються на основі розчленування функцій на підфункції, роботи, фази, операції, які, в свою чергу, групуються за ступенем однорідності, повторюваності, складності. Форми поділу і кооперації праці проектувалися раніше на основі державних стандартів.

Ступінь централізації функцій визначається їхнім змістом та організаційно-технічними умовами виробництва. На машинобудівних підприємствах існує тенденція до централізації виконання функцій технологічної підготовки виробництва, нормування праці, бухгалтерського обліку, технічного обслуговування. Але такі функції, як техніко-економічне й оперативно-виробниче планування, як і раніше, доцільно виконувати не тільки централізованими, а й відповідними цеховими функціональними службами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональне управління.	\|	Вимоги до структури управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.255 сек.