Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Економіка та права і свободи людини.

Теорія національної еко­номіки розкриває зміст того, що в основі формування господарства країни є ви­моги дії таких об'єктивних законів:

- господарської збалансованості:

Qц = vГм,,

де Q — фізична кількість товарів, робіт і послуг; ц — ціна одиниці товару, робіт і послуг; Гм — маса грошей, необхідна для оціню­вання вартості створених товарів, робіт і послуг; v — коефіцієнт оборотності маси грошей;

- товаробміну: Q. = v;

 

- товаровиробництва:

Qц = О + Т +ВП

де О — проміжне споживання (матеріальні затрати на виробницт­во продукту); Т — вартість вкладеної праці в доданій вартості (Т + ВП); ВП — частка валового продукту в доданій вартості.

Рівняння господарської збалансованості Qц - vГм (або рівнян­ня ринку), де — національна пропозиція, м — національний попит, засвідчує, що головними суб'єктами ринку є продавець (виробник) товарів, робіт і послуг та покупець (споживач) тих са­мих товарів, робіт і послуг, їхня поведінка на ринку зумовлена вимо­гами дії закону рівноваги та збалансованості. Власне названий закон визначає їх поведінку так, щоб між їхніми інтересами існу­вала рівновага. Відповідно закон визначає їх спосіб економічного мислення і економічної дії, тобто певну свободу дії за тих чи інших обставин і стану економіки загалом. Тому економічну свободу тре­ба розуміти з погляду інтересів двох суб'єктів ринку:

- економічна свобода виробника (продавця): характеризує вільний вибір виробника організувати той вид діяльності, випу­скати той вид продукції і в такій кількості, які забезпечують йому визначений ним його економічний інтерес, тобто доходи, соціальний статус та ін.;

- економічна свобода споживача (покупця): характеризує віль­ний вибір місця праці, набуття професії і підвищення рівня кваліфі­кації, на що витрачати свої доходи, який товар і на якому ринку йому купувати, скільки і чого споживати, як використовувати свій вільний час та ін.

Усе це свідчить про те, що економічна свобода суб'єктів ринку — явище об'єктивне настільки, наскільки об'єктивний закон госпо­дарської рівноваги і збалансованості. Закон передбачає насампе­ред саморегулювання економічної поведінки суб'єктів ринку. Спо­живач виявляє потреби і бажання знайти необхідні речі, які здатні задовольнити його потребу. Виробник виявляє попит споживача і намагається задовольнити його запити. Отже, економічна свобода споживача та економічна свобода виробника поєднуються через реалізацію кожного його інтересів.

Економічною основою економічної свободи суб'єктів ринку є головне економічне відношення — відношення власності на засоби виробництва (капітал) та результати праці (продукт). Питання очевидно, полягає у тому, щоб створити правовий та економічний механізм становлення свободи, тобто механізм привласнення капі­талу і створеного продукту, за якого інтереси виробника і споживання, підприємства і найманої праці збігалися. Практика показує, що становлення економічної свободи — це досить складний та історич­но тривалий процес. Узгодити інтереси суб'єктів ринку непросто.

Історія розвитку еко­номіки засвідчує, що економічна свобода як об'єктивне явище мусить бути усвідомлена. Поляризація економічної свободи, тоб­то концентрації її в одних руках є неприпустима. Це позбавляє економічної свободи інших суб'єктів ринку. Досвід розвинутих країн показує, що економічна свобода мусить бути розподілена між виробниками та споживачами в таких пропорціях, за яких буде встановлена рівновага на ринку, тобто будуть дотримані вимоги дії закону господарської збалансованості.

Становлення економічної свободи можна ілюструвати декіль­кома етапами: поляризації капіталу, становлення механізму са­морегулювання, деполяризація капіталу, свободи (лібералізації) руху праці, капіталу, товару.

Етап поляризації капіталу.Історично відбувається переходом від рабовласницького до феодального способу мислення та вироб­ництва і розвитку процесу так званого первісного нагромаджен­ня капіталу. Усвідомлення власності і нагромадження капіталу окремими групами людей вступає у суперечність із необхідністю розподілу свободи між учасниками виробництва і споживання. Таке нагромадження означало відокремлення значної частини дрібних виробництв і споживачів від капіталу (засобів виробництва) і пере­творення їх на юридичне вільних, але економічно залежних найма­них працівників, з одного боку, і зосередження засобів виробницт­ва, інших видів багатства в руках незначної меншості — з другого.

Поняття "первісне нагромадження капіталу" вперше вжито у працях А. Сміта.Він показав, що первісне нагромадження капі­талу здійснювалося насильницькими методами: державні позики, податки, протекціонізм, колонізація, піратство та ін.

В Україні процес первісного нагромадження капіталу швидки­ми темпами здійснювався після скасування кріпосного права. Не оминув цей процес Україну після проголошення Акту незалеж­ностів 1991 році. Він набув не лише тіньового, а й кримінального характеру. Наслідком цього процесу стали планово-номенклатур­на приватизація, масове безробіття, знецінення трудових заощад­жень населення, масове розкрадання бюджету, державної власності, тотальна корумпованість державних чиновників усіх рівнів вла­ди тощо. Звісно, що говорити про становлення економічної свобо­ди для більшості суб'єктів ринку практично неможливо.

Етап становлення механізму саморегулювання. Нагромаджен­ня капіталу окремими групами і кланами змусило їх формувати систему відносин, в якій кожен з них міг відносно вільно викори­стовувати свій капітал у виробництві та збільшувати його обся­ги. Появляється відносно нове економічне явище — конкуренція, тобто встановлення рівних можливостей власників капіталу дія­ти на ринках. Це призводить до обмеження абсолютної виробни­чої ініціативи одних власників стосовно інших, становлення пев­ного рівня економічної свободи для кожного. Появляються ознаки економічного змагання між виробниками на ринках, кожен сам ре­гулює свою поведінку на ринку, маючи на меті зміцнити свої по­зиції на ньому. Таким чином формується механізм саморегулю­вання економіки, який реалізується передусім через внутрішньо­галузевий і міжгалузевий види конкуренції. Боротьба між власни­ками капіталу однієї галузі ведеться за найвигідніші умови ви­робництва і реалізації товарів задля отримання надприбутків.

Економічна свобода на цьому етапі охоплює власників капі­талів у різних галузях економіки. Проте значна частина найманої праці наразі такою економічною свободою не користується. Кап­італ концентрується в обмеженій частині власників, і вони про­довжують ініціювати виробництво та привласнення прибутків.

Етап деполяризації капіталу.Практика показала, що надмірна поляризація капіталу викликає декілька проблем:

- по-перше, зниження зацікавленості найманих працівників до продуктивної й ефективної праці;

- по-друге, загострення соціальної нерівності між власниками капіталу та найманою працею, яка не володіла капіталом і почу­валася обділеною.

Це було своєрідним натяком на відсутність економічної свобо­ди в найманих працівників і можливостей ними розв'язувати свої соціальні проблеми за їхніми потребами. Треба було розв'язувати ці гострі проблеми якнайскоріше. І таке рішення прийнято у формі "овласнення найманої праці".Тобто зрозуміли, що треба поділи­тися економічною свободою через поділ частини привласненого капіталу між найманими працівниками.

Процес "овласнення найманої праці"відбувається просто: про­дажем частини капіталу власників найманим працівникам у формі купівлі ними акцій вартості частини реалізованого капіталу вла­сника.

Етап свободи руху праці, капіталу, товару.Деполяризація ка­піталу і часткове "овласнення найманої праці"зняло частково со­ціальну напруженість і зблизило позиції та інтереси всіх учасників виробничо-фінансових об'єднань. Це дало імпульс до посилення процесу капіталізації виробництв, здійснення інноваційних капі­таловкладень, підвищення продуктивної та ефективної функцій праці і капіталу загалом. Виробництво і споживання набували природної рівноваги та збалансованості, економічну свободу от­римували як конкретні виробники, так і споживачі. Наслідком економічної свободи стали прозорі економічно, інвестиційне та фінансово інтеграційні про­цеси в Європі, Північній Америці та інших регіонах світу.

Високопродуктив­на й ефективна ринкова економіка ґрунтується на національній самоорганізації.

Національна самоорганізація суспільстваконституцій­на і державна самоорганізована спільнота на основі єдиної національно-демократичної ідеології титульної нації і націо­нальних меншин, самодостатньої соціально орієнтованої економічної системи, сповідування принципів загальнолюд­ських вартостей, добробуту і захисту громадян.

Національна самоорганізація суспільства можлива лише в разі усвідомлення громадянами її необхідності для створення продук­тивної та ефективної економічної системи. Будь-яка самооргані­зація, зокрема національно-державна, потребує відповідних матеріальних і фінансових ресурсів, що створюються у системі ви­робництва, фінансів, обігу. Між національною самоорганізацією суспільства й ефективністю економіки існує тісний взаємозв'язок: чим вищий рівень національно-демократичного й економічного мис­лення, національно-ідеологічної єдності людей, дотримання поло­жень конституції і законів країни, правил економічних і зовнішньо­економічних відносин, тим вищий рівень продуктивності національ­ного капіталу та ефективності виробництва національного про­дукту. Очевидним є той факт, що без національно самоорганізо­ваного суспільства не може бути ефективної економіки, так само як без ефективної економіки — незалежного національне органі­зованого суспільства. Забезпечення ефективності економіки є головним завданням уряду країни. Ефективна економіка перебуває на такому високо­му рівні, за якого неможливим є подальше підвищення добробуту всіх жителів країни одночасно. Допомога одній соціальній групі можлива за рахунок іншої. Неефективна економіка має стільки "баласту",тобто факторів зниження ефективності, що, позбув­шись його, можна підвищити рівень життя суспільства.

Кожен елемент ринкової системи відіграє певну роль у підви­щенні економічної ефективності. Найважливішим є економічна свобода. Якщо держава встановлює обсяги виробництва адміні­стративне, як за централізованого планування, баласт досягає значних обсягів, позаяк вона, держава, змушує підприємства ви­пускати нікому не потрібну продукцію. Дія такого елемента, як право власності, спонукає підприємства до пошуку нових ринків збуту і зведення до мінімуму виробничих витрат.

Для акцентування на значенні національної самоорганізації сус­пільства в підвищенні економічної ефективності виокремлюють два її види. Перший з них пов'язаний зі способами розподілу на­ціональних ресурсів. У колишньому СРСР, наприклад, неефек­тивність економіки пояснювалася, зокрема, тим, що більша частина промислових ресурсів спрямовувалася на потреби важкої проми­словості й незначна — у галузі, що виробляли товари масового вжитку. Другий — з використанням ресурсів у кожній конкретній економічній сфері. За командно-адміністративної системи неефек­тивність підприємств була спричинена безгосподарним розпоряд­женням сировинними ресурсами і низькою продуктивністю праці більшості робітників.

Практика переходу до ринку показує, що існують супе­речності економічних інтересів різних суб'єктів національної еко­номічної системи, які виникають через відносини власності на ка­пітал.

Особливістю органів регіонального чи державного управління є те, що вони функціонують поза виробничим процесом, а засо­бом прямого чи непрямого впливу на виробничий процес є їх вла­да. Наприклад, Верховна Рада України створює закони виробничих і соціальних відносин, підприємництва, розподілу й обміну про­дукту, формування бюджетів усіх рівнів тощо, міністерства, ком­ітети здійснюють адміністративні і регулювальні функції у галу­зях, місцева влада вирішує соціальні, економічні, виробничі пи­тання свого регіону.

Таким чином, щоб досягти економічної свободи треба зусилля всіх суб’єктів господарювання. В той же час економічна свобода нерозривно пов’язана з демократією і демократичними правами. Уряд України постійно приділяє увагу дотриманню відповідних параметрів.

Висновок.

Формування національної економіки буде найбільш дієвим при утвердженні правових та економічних свобод особистості та суб’єктів господарювання. Щоб суб’єкти господарювання мали економічну свободу, влада України повинна здійснити ряд перетворень.


Читайте також:

  1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  3. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
  4. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  5. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  6. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  9. Адміністративне право як галузь права
  10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
  11. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  12. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.




Переглядів: 611

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні шляхи та методи реалізації прав і свобод людини і громадянина. | План лекції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.213 сек.