• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вплив інвестиційних проектів на ризик фірми.

Аналізуючи проблему ризику, пов'язаного з інвестиційними проектами на існуючих фірмах (підприємствах) варто звернути увагу на «ефект портфеля». Сутність цього ефекту полягає в тому, що в межах певної фірми існують різні види діяльності, в зв'язку з чим усі активи, залучені на підприємстві (які воно посідає) можуть бути (умовно) розподілені відповідно до різних видів діяльності. Тобто все підприємство можна (умовно) трак­тувати як портфель (пакет), що складається з різних активів. Окремі складові цього пакету можуть мати різну вразливість доходів щодо зміни умов господарювання. Якщо випадкові ко­ливання норми доходу та окреслені складові пакету не дуже щільно додатньо скорельовані між собою, і коли окремі складові цього пакету характеризуються високою мінливістю норми до­ходу (високим ступенем ризику), не виключено, що весь порт­фель може мати помірковану мінливість (невисокий ризик). Розглядаючи ризик окремих інвес­тиційних проектів, треба брати до уваги не лише їх індивідуальний ризик, але і їх вплив на ризик (стабільність, стійкість) фірми (підприємства) в цілому. Інвестиційні проекти, по відношенню до котрих мінливість сподіваної норми доходу є високою (ви­сокий їх ступінь ризику), можуть впливати стабілізуючим чином на фінансово-економічну ситуацію, щодо фірми в цілому, якщо мінливість (варіація) цієї норми доходу не дуже щільно додатне скорельована з нормами доходу решти активів (видів діяльності) фірми.

Залежність між ризиком інвестиційних проектів та ризиком фірми можна аналізувати та обчислювати за методикою, від­працьованою в межах класичної моделі рівноваги ринку капі­талів (САРМ). Якщо відомі величина середньоквадратичного відхилення норми доходу i-го інвестиційного проекту (σi), се­редньоквадратичного відхилення норми доходу усіх інших акти­вів даної фірми (σП), а також коефіцієнт кореляції між нормами доходу i-го проекту та усіх інших активів фірми (ρ_П,i) можна обчислити коефіцієнт βi для розглядуваного i-го інвестиційного проекту:

Інвестиційні проекти, для котрих коефіцієнт β_i > 1,обтяжені більшим ризиком, ніж ризик активів, які фірма вже посідає. Проекти, для котрих β_i = 1, є так само ризикованими як i всі активи фірми. Проекти, для котрих β_i < 1, обтяжені меншим ступенем ризику, ніж ті активи, які підприємство вже посідає.

Аналіз ризику проекту в контексті ризику фірми не вичерпує усієї проблеми. Слід також враховувати середньоринковий ризик. Рівняння, що виражає співвідношення між сподіваною нормою доходу влас­ного капіталу (акції) фірми та середньоринковою нормою до­ходу, виражається формулою

m_E = m_F + (m_m - m_F)β_E,

де m_E— сподівана норма доходу власного капіталу;

m_F— сподівана норма доходу активів (цінних паперів), не обтяжених ризиком;

т_т — середньоринкова норма доходу;

β_E — коефіцієнт систематичного ризику, характерний для даної фірми.

Якщо в структурі капіталу фірми є борг, то можна обчислити середньозважену вартість капіталу даної фірми:

т_А = х_Б r_Б (1 - Т) + х_Е m_Е,

де т_А — сподівана норма доходу з активів;

х_б — частка боргу в структурі капіталу фірми;

r_б — норма відсотка на позичений капітал;

Т — норма податків на доходи.

Це означає, що інвестори були б схильні вкладати гроші в фінансування інвестиційних проектів даної фірми тоді, коли ці інвестиції приноситимуть норму доходу, яка не менша ніж т_А %, а ступінь ризику, що пов'язаний з цими інвестиціями, був би на рівні ступеня ризику, яким була обтяжена фірма до цього (коефі­цієнт β проекту був меншим чи рівним коефіцієнтові β фірми).

Якщо прийняти гіпотезу, згідно з якою фірма трактується як певний портфель активів, а її коефіцієнт β є середньозва­женим окремих складових цього портфеля активів, то прийняття до реалізації певного інвестиційного проекту, для котрого коефі­цієнт β є більшим, ніж середній для решти груп елементів цього портфеля, призводить до зростання коефіцієнта β фірми, котра стане фірмою, обтяженою більшим ступенем систематичного ризику. Це в свою чергу приведе до зростання вартості влас­ного капіталу фірми. Величина ця буде залежати від величини капіталу, пов'язаного з даним проектом.

Отже можна стверджувати, що коли є можливість визначити коефіцієнт β_i для i-го інвестиційного проекту, то одночасно не­важко визначити і середньозважену вартість капіталу для цього проекту, а також і необхідну норму доходу, яку цей проект повинен приносити.

Ця задача може бути реалізована, зокрема, за допомогою наступного, досить простого алгоритму, що складається з таких основних кроків:

Крок 1.Обчислюємо вартість власного капіталу певної фірми, пов'язаного з і-м інвестиційним (інноваційним) проектом (m_Ei).

m_Ei = m_F + (m_m - m_F) β_i

Крок 2.Обчислюємо середньозважену вартість капіталу інвес­тиційного (інноваційного проекту (m_Ai):

m_Ai = x_Б r_Б (1 - T) + x_E m_Ei

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
4. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
5. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
6. Адекватним фізичним критерієм оцінки її впливу на організм люди1
7. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
8. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
9. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
10. Активний вплив на проблему
11. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
12. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання

Переглядів: 446