Логічна схема наукового дослідження

(див. Демидова А.К. Пособие по русскому языку. Научный стиль. Оформление научной работы: Учебное пособие – М.:

Русский язык, 1991. – 201 с.)

ö Обґрунтування актуальності наукового дослідження

ö Виявлення предмета та об’єкта дослідження

ö Вибір методики проведення дослідження

ö Опис процесу дослідження

ö Обговорення результатів дослідження

ö Формулювання висновків

Композиційно будь-яке наукове дослідження, незалежно від галузі та жанру містить дві взаємопов’язані частини – описову (оглядову) та головну.

В оглядовій частині відображається хід наукового дослідження, при цьому у вступі дається обґрунтування актуальності дослідження, формулюється об’єкт, предмет, обраний метод (методи) дослідження, викладається історія питання.

У головній частині наукового твору висвітлюються методика та техніка дослідження.

Основні вимоги до наукових робіт різного типу такі:

1. Назва повинна бути по можливості короткою, вказувати на мету дослідження. У назві не бажано використовувати термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів “Дослідження питання...”, “Дослідження деяких шляхів...”, “Деякі питання...”, “Матеріали до вивчення...”, “До питання...” і т. ін.

2. Цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі , із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”.

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками.

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.

д) якщо необхідно виявити ставлення автора праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

е) якщо автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розрядка моя. – М.Х.).

3. У науковому етикеті допускається висловлення власної думки від імені 1 особи однини (вважаю) поряд із 1 особою множини (вважаємо).

4. Список використаних джерел розміщується одним із таких способів: у порядку появи посилань (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практичне заняття № 5-6	\|	ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.