Заперечення, амбівалентність та зрив – основні небезпеки при роботі із залежними (характеристика за Мерсером Деліндою)

1. Потенційні проблеми діяльності соціальних педагогів, що працюють з кризовими категоріями клієнтів.

Однією з найважливіших тенденцій сучасного світу стало усвідомлення того, що стійкий розвиток суспільства, а також подолання проблем, з якими воно стикається, залежать від стану освіти країни та рівня освіченості її громадян. Сьогодні стає все більш очевидним, що лише професіонали можуть забезпечити виживання суспільства, його вихід з глибокої соціально-економічної кризи. Ефективне функціонування всіх державних та суспільних структур значною мірою залежить від рівня фахової підготовки співробітників до роботи в установах та організаціях певного спрямування. А відтак не менш важливим є питання фахової підготовки спеціалістів до роботи з різними категоріями населення в закладах системи соціального захисту.

З кожним роком в Україні зростає кількість кризових центрів соціально-психологічної допомоги, що створюються на базі обласних або міських Центрів соціальних служб для молоді. Наказом Державної комісії у справах сім’ї та молоді України від 26 лютого 2003 року була затверджена програма діяльності спеціалізованої служби центрів соціальних служб для молоді “Кризовий центр соціально-психологічної допомоги” на 2003-2010 роки. Головною метою програми є надання комплексної психологічної, соціально-педагогічної, соціально-медичної, соціально-економічної, юридичної та інформаційної допомоги дітям, молоді, сім’ям, які перебувають у кризовій ситуації.

Функціонування спеціалізованої соціальної служби “Кризовий центр соціально-психологічної допомоги” у формі кризового стаціонару дозволяє надати термінову або довготривалу соціально-психологічну допомогу, тимчасовий притулок і харчування, захистити права дітей, молоді та різних категорій сімей, які перебувають у важкій життєвій ситуації: постраждали від соціальних, природних, техногенних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, травми, стреси, зазнали насильства, зокрема у сім’ї.

Не зважаючи на те, що створення подібних закладів є новою формою діяльності у сфері соціального захисту в Україні, вітчизняний практичний досвід функціонування кризових центрів свідчить про необхідність та доцільність їх існування. А відтак, підготовка спеціалістів до роботи у кризових центрах має бути, на ряду з іншими, одним із пріоритетних напрямків підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах.

Проблемами професійної діяльності соціальних працывників у різних інституціях займаються дослідники А. Й. Капська, О. В. Безпалько, М. А. Галагузова. Предметом дослідження І. Д. Звєрєвої, І. В. Пєші є загальнотеоретичні та прикладні аспекти розвитку соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні, визначення її головних тенденцій та закономірностей, чинників та пріоритетних напрямів.

Г. М. Лактіонова у своїх дослідженнях основний акцент спрямовує на проблеми жінок. На її думку, різноплановість жіночих проблем актуалізує потребу в різних спеціалізованих службах, програмах, які повинні мати належне науково-методичне, кадрове забезпечення.

У дослідженні О. П. Песоцької, В. О. Кратінової, Л. Ц. Ваховського приділяється увага соціальній роботі з представниками кризових категорій населення, наголошується на необхідності проблемно-орієнтованого підходу до організації соціальної роботи з такими клієнтами, що означає вирішення проблем клієнтів з акцентом на усвідомлення, стимулювання й підтримку їхніх власних здібностей і ресурсів. Предметом досліджень С. Я. Харченко є особливості соціальної роботи з особами різного віку.

М. Трубавіна, І. М. Грига, Т. В. Семигина досліджують особливості соціально-педагогічної роботи з сім’єю, наголошуючи на тому, що соціальна робота з сім’єю є найбільш широким полем прикладання зусиль фахівців, оскільки універсальність сімейного способу життя перетворює кожну проблему особистості в проблему сім’ї.

Дослідники О. В. Вадзюк, Л. В. Тютюник, С. В. Толстоухова, Е. М. Бузницька вивчають досвід діяльності кризових центрів соціально-психологічної допомоги Центрів соціальних служб для молоді, аналізують організаційно-педагогічні умови створення і функціонування таких закладів, висвітлюють питання соціальної реабілітації особистостей, які опинилися у важкій життєвій ситуації .

Соціально-педагогічна діяльність у кризових центрах є багатогранною і відповідальною. Професійна підготовка в даному напрямі передбачає опанування студентами цілим комплексом знань, умінь і навичок. У навчальному плані, на жаль, не передбачено вивчення спеціального курсу, метою якого є підготовка соціальних педагогів до роботи у кризових центрах, але існує цілий ряд навчальних курсів, при вивченні яких студенти мають можливість оволодіти необхідними знаннями та вміннями для роботи саме в закладах такого типу.

З огляду на те, що кризові центри є закладами, функціонування яких спрямоване на надання соціального захисту і допомоги соціально вразливим верствам населення, чітке усвідомлення співробітниками таких установ змісту і завдань цієї діяльності, методів, форм і напрямів її здійснення дозволить організувати роботу подібних центрів найбільш ефективно.

Практичний досвід існування кризових центрів в Україні свідчить, що переважна більшість клієнтів таких закладів – це молоді жінки. Отже знання та вміння, отримані під час вивчення цієї теми, є актуальними з точки зору підготовки майбутніх спеціалістів до роботи у кризових центрах.

Від уміння співробітників кризового центру застосовувати технології консультативної соціально-педагогічної допомоги, від рівня оволодіння механізмами корекційного впливу, від з’ясування особливостей консультування людей різного віку залежить ефективність їхньої професійної діяльності.

Одним із структурних підрозділів Кризового центру є цілодобовий інформаційно-консультативний „Телефон довіри” як форма специфічної термінової соціально-психологічної допомоги особам, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Перший контакт потенційного клієнта кризового центру із співробітниками закладу відбувається саме під час телефонної розмови, адже адреса центру не повинна бути широко відома. Мета телефонного контакту – вислухати, зрозуміти проблему, підтримати, того хто телефонує, визначити вид необхідної допомоги та організувати, якщо потрібно, консультацію. Крім того, абонент може отримати докладну інформацію про місце та режим роботи спеціалістів та інші необхідні відомості про особливості роботи центру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3. Професійні захворювання та ризики, пов’язані з роботою в соціальній сфері	\|	література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.