• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Показники структури покупців

ЛЕКЦІЯ 4. Статистичне вивчення структури, поведінки і результату поведінки покупців

Ø Показники структури покупців.

Ø Визначення базових умов для задоволення потреб покупців.

Ø Аналіз диференціації населення за доходами.

Ø Характеристика поведінки покупців.

Ø Статистичні показники результату поведінки покупців.

Ø Методичні підходи до прогнозування попиту. Теоретичний коефіцієнт еластичності.

Покупці — це а) виробничі споживачі; б) торговельні посередники; в) кінцеві масові споживачі (соціально-побутові установи, заклади культури, державні установи, тобто сектор загального державного управління та сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства); г) кінцеві індивідуальні споживачі, тобто сектор домашніх господарств.

Якщо для перших покупців характерною є купівля-продаж сировинних або проміжних товарів та послуг, то для домогосподарств — купівля-продаж кінцевих товарів і послуг.

Ринкова економіка починається з кінцевого попиту, тобто з реалізації. Якщо визначати пріоритети в макроекономіці, то таким пріоритетом є регулювання та управління сукупним кінцевим попитом.

Попит — це потреба, забезпечена купівельною спроможністю юридичних та фізичних осіб. Термін «попит» в економічній літературі має багато визначень, але надалі розглядається тільки реалізований попит у вартісному і фізичному виразі. Попит у вартісному виразі відбиває витрати домашніх господарств і витрати підприємств на придбання товарів та послуг. Попит у фізичному виразі (частіше споживання) подається у фізичних одиницях.

Сектор загального державного управління та сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, не створюють додану вартість, а лише виступають у ролі монопольного її розподілу і споживання.

У секторі домашні господарства згруповано фізичних осіб як споживачів та суб’єктів некорпоративної підприємницької діяльності, що включає підсобні сільські господарства населення, дрібні промислові виробництва, індивідуальне виробництво, капітальний ремонт житла та іншу індивідуальну трудову діяльність. Тому показники ресурсів (доходів) цього сектору містять: заробітну плату з нарахуваннями; змішаний дохід; отримані соціальні допомоги (трансферти) і доходи від власності (цінних паперів, нерухомості, відсотки за вкладами) та інші поточні трансферти.

Попит формується під впливом численних факторів. Так, на мікрорівні, тобто домогосподарств, для аналізу використовуються такі важливі змінні фактори, як дохід домогосподарств та ціни на товари. Усі інші фактори розглядаються як сталі величини і об’єднуються в поняття «структура попиту».

Економічна теорія попиту вивчає характер реагування домогосподарств на зміну доходу та цін на товари, причому за умови зміни лише одного з цих факторів та незмінності інших внаслідок інерційності їхнього розвитку, включаючи структуру покупців.

Розглянемо окремі показники структури покупців. Сучасна наука про суспільство на відміну від марксистсько-ленінської теорії класового суспільства, в основу якої було покладено відносини власності на засоби виробництва, розробила теорію соціальної стратифікації, що ґрунтується на вертикальному поділі суспільства на страти (шари, рівні) відповідно до соціально-економічного статусу людей. Останній визначається цілим рядом ознак, найважливішими з яких є дохід, багатство, влада, освіта та професійний престиж. В економічній літературі пропонується такий поділ суспільства за соціальними стратами:

1) еліта (економічна та політична) –– професійний політик, працівник держапарату; керівник (заступник) підприємства, установи; службовець держапарату (посадова особа); підприємець у великому або середньому бізнесі; науковці;

2) середній клас –– професіонали та фахівці технічного профілю; професіонали та фахівці гуманітарного профілю; працівники правоохоронних органів, військовослужбовці; власники малих підприємств; технічні службовці;

3) «голубі комірці» –– працівники сфери торгівлі та побутових послуг; кваліфіковані працівники сільського господарства, риборозведення та рибальства; кваліфіковані працівники з інструментом; оператори та складальники устаткування і машин; найпростіші професії;

4) маргінали –– люди, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, навіть з вищою освітою: безробітні понад один рік; зневірені; пенсіонери, що отримують пенсії, нижчі за межу малозабезпеченості; ті хто перебуває у вимушених відпустках тривалістю понад один місяць; зайняті, що отримують заробітну плату, нижчу за межу малозабезпеченості; жебраки, бродяги.

Розрахунки, які спираються на дані спеціальних обстежень та поточної статистики, дають змогу зробити висновок, що, наприклад, у 1998 році в Україні налічувалось 17122,1 тис. маргіналів, тобто майже 40 % населення України, старшого за 15 років. Зубожіння населення країни звужує внутрішній ринок споживчих товарів та послуг і поглиблює дефіцит нагромадження капіталу в економіці.

Структуру розподілу домогосподарств України за кількістю їхніх членів та наявністю дітей наведено в табл.6.1.

Як показують дані табл.6.1, в Україні в 2000 році середній розмір домогосподарства становив 2,76 особи, майже половину (49,6 %) домогосподарств становили ті, де кількість осіб 2 та 3, а тих, що мали дітей віком до 14 і 16 років, було 71,6 % усіх домогосподарств. Не мали дітей 9,5 % усіх домогоспорств. Сім’я, за рекомендаціями статистиків ООН, може бути визначена за життєвим циклом як новоутворена, яка розвивається, яка згасає. Ядро сім’ї — це найменше сімейне утворення, що розглядається як нуклеарна сім’я (подружня пара незалежно від того, зареєстрований шлюб чи ні).

Таблиця 6.1

Розподіл домогосподарств за кількістю їхніх членів та наявністю дітей у 2000 році^*

Для соціально-демографічної характеристики домогосподарств використовуються на практиці такі визначення: діти — особи у віці до 18 років, які не перебувають у шлюбі; дорослі — особи у віці 18 років і старші або ті, що перебувають у шлюбі; особи непрацездатного віку (крім дітей) — чоловіки віком від 60 років і старші, жінки від 55 років і старші; особи працездатного віку (крім підлітків у віці 16––17 років) — чоловіки віком 18—59 років, жінки віком 18—54 роки; пенсіонер — особа, яка отримує пенсію і не працює; працююча особа — особа, яка надала ствердну відповідь на запитання «Чи працюєте в даний час?» Працюючі пенсіонери також належать до категорії «працюючі»; непрацююча особа — особа, яка дала заперечну відповідь на запитання «Чи працюєте в даний час?»; особа, яка очолює домогосподарство, (голова домогосподарства) — визначається відповідно до рішення всіх членів домогосподарства.

Розбіжності у природних здібностях людей, освіті, професійному досвіді зумовлюють різні потреби, нерівності в розподілі доходів, у наявності багатства, майна, цінних паперів і т. ін. Вивчення покупців дає змогу отримати інформацію, яка допоможе продавцям: 1) збільшити обсяг реалізації наявним покупцям, тобто збільшити частку ринку; 2) знайти нових покупців; 3) модифікувати наявні товари і розробити нові; 4) з’ясувати, які товари пропонують конкуренти і за якими цінами.

Для розв’язання цих завдань необхідно поєднувати аналіз статистичних даних та спеціальних маркетингових досліджень.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. IV група- показники надійності підприємства
3. Абсолютні показники фінансової стійкості
4. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Адаптивні організаційні структури управління.
7. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
8. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.
9. Аналіз динаміки і структури витрат підприємства
10. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
11. Аналіз динаміки та структури валютних операцій
12. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.

Переглядів: 679