• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення основних термінів статистики відходів. Класифікатор відходів

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи — це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

До відходів виробництва належать запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворилися при виробництві продукції чи виконанні робіт і при цьому повністю чи частково втратили споживчі властивості.

Відходи споживання — вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості в результаті зносу.

Металобрухт — непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять у собі чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також вироби з непоправним металевим браком, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів. Доменний присад — найбільш низькосортна частина брухту та відходів чорних металів: поржавілі, які зазнали тривалого температурного або кислотного впливу, чавунна кришка, дріб та гранули тощо. Інші види брухту і відходів чорних металів — амортизаційний лом зі сплавів та відходи від розробки шлакових відвалів і заводських звалищ, які не можуть бути ідентифіковані.

Виробник відходів — фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання відходів — діяльність, пов’язана з вилученням, нагромадженням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Оброблення (перероблення) відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Перевезення відходів — транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території на (або через) територію України, на (або через) територію іншої держави.

Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не приводять до їх утилізації.

Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Об’єкти поводження з відходами — місця чи об’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Спеціально відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:

· граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;

· питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах;

· інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Об’єктами класифікації у КВ є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров’я людей або з метою повторного їх залучення до господарської діяльності як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов’язані з відходами.

Структурно КВ складається з двох частин: класифікації відходів (частина 1), у тому числі специфічних відходів, утворюваних у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг (розділ Б); класифікації послуг, пов’язаних з відходами (частина 2, розділ В).

У КВ прийнято 11-знакову структуру коду відходів, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці десять. Структуру коду відходів ілюструє рис. 11.1.

У разі відсутності деталізації класифікаційного угруповання за фазами або елементами процесу, від яких утворилися відходи, у відповідному розряді коду ставиться цифровий індекс “0”.

У КВ прийнято 8-знакову структуру коду послуг, яка складається з чотирьох частин. Код прийнято цифровий з кількістю знаків у абетці коду десять. Структуру коду спеціалізованих послуг, пов’язаних з відходами, ілюструє рис.11.2.

Рекомендації щодо застосування класифікатора відходів викладено в Довідково-методичних настановах щодо застосування класифікатора відходів [3].

Цифровий індекс виду відходу:

Цифровий індекс елемента процесу, від якого утворилися відходи:

а) для відходів вхідних компонентів:

1 – відходи основних (сировинних) матеріалів

2 – відходи допоміжних матеріалів та речовин

3 – відходи напівфабрикатів, комплектувальних виробів

4 – відходи енергоносіїв

9 – відходи інших компонентів

б) для виробничо-технологічних відходів:

1 – відходи гідромеханообробки

2 – відходи термічного та термомеханічного оброблення

3 – відходи фізико-хімічного оброблення

4 – відходи хімічного та фотохімічного оброблення

5 – відходи від складальних процесів

6 – відходи від допоміжних процесів, у тому числі промивання та очищення, складування, пакування, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт

7 – відходи біологічного оброблення

8 – відходи виробничо-технологічні інші, що є важливими для даного угруповання

9 – відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів

в) для відходів кінцевої продукції (від надання послуги):

1 – бракована продукція

2 – продукція, забруднена радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами

9 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс фази процесу, на якій утворилися відходи:

1 – відходи вхідних компонентів для даного виду діяльності

2 – відходи від процесів виробництва, оброблення, перероблення (виробничо-технологічні відходи)

3 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги)

Цифровий індекс виду економічної діяльності, за якої утворилися відходи (гармонізований або пов’язаний з кодами угруповань класифікатора видів економічної діяльності — КВЕД)

Рис. 11.1.Структура коду відходів

Цифровий індекс конкретного найменування послуги

Цифровий індекс узагальненого найменування послуги

Цифровий індекс виду послуг (прогнозування, експертиза тощо; надання дозволу, координування тощо; випробування, вимірювання тощо)

Цифровий індекс групи послуг :

1 – законодавчі послуги

2 – управлінські (адміністративні, організаційно-економічні, економічні, правові, соціальні) послуги

3 – науково-технічні, техніко-методичні послуги

4 – виробничо-технологічні послуги

5 – послуги з інфраструктурного забезпечення та обслуговування

Рис.11.2. Структура коду послуг, пов’язаних з відходами

У разі необхідності для розв’язання додаткових завдань у сфері обліку відходів (у тому числі безгосподарчих) проводяться інвентаризації відходів, які можуть стосуватися тих чи інших аспектів поводження з відходами, які здійснюють також нагляд за виконанням відповідних робіт.

Інвентаризація в галузевому аспекті проводиться за рішенням відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Державний облік доповнює паспортизація відходів, яка здійснюється з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення найбільш адекватних шляхів поводження з ними — знешкодження, утилізації, видалення тощо. Паспортизація відходів передбачає складання паспортів відходів і здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами як обов’язковий елемент діяльності виробників відходів та власників об’єктів поводження з відходами, а також розробників проектної і технологічної документації.

Паспортизація відходів — процес послідовного виявлення, уточнення та документування даних про кожний конкретний вид відходів, їхнє походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології зберігання, оброблення, утилізації, перевезення, видалення, знешкодження і захоронення.

Користувачами даних державного обліку відходів є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, у тому числі громадські, а також окремі громадяни.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування використовують дані державного обліку та паспортизації відходів у господарській діяльності:

· при здійсненні організаційно-економічних заходів щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення;

· при встановленні розміру плати за розміщення відходів;

· для стимулювання заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягу їх утворення, запобігання змішуванню чи захороненню відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;

· для регулювання збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;

· для обґрунтування рішень щодо захоронення відходів у надрах, реалізації необхідних заходів у сфері поводження з відходами та при виконанні правоохоронних дій.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Амортизація основних засобів
7. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
8. Амортизація основних засобів.
9. Амортизація основних фондів
10. Амортизація основних фондів
11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.

Переглядів: 1196