Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 8 Організація галузевої структури виробництва

Виробнича діяльність лежить в основі виготовлення будь-якої продукції. Виробництво являє собою сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці та природних процесів, в результаті яких вихідні матеріали перетворюються в готові вироби. Від ефективності організації виробництва залежить успішність діяльності будь-якого підприємства. Особливо важливо вивчати особливості організації галузевої структури виробництва. Так як виробнича структура підприємства залежить від об'єкта виробництва та готової продукції, а також характера технології її виробництва.

Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес і форми їх взаємозв'язків утворюють виробничу структуру. Вона визначається особливостями об'єкта виробництва готової продукції, а також характером технології її виробництва.

Виробнича структура підприємства - це сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, що забезпечують переробку входу системи в її вихід - готовий продукт з параметрами, заданими в бізнес-плані. Характер побудови підрозділів, їх число визначається такими формами організації виробництва, як спеціалізація, концентрація, кооперування, комбінування.

Залежно від форми спеціалізації виробничі підрозділи підприємства організуються за такими принципами:

1. технологічному (на виконанні окремої операції або виду робіт),

2. предметному (на виготовленні окремого виду продукції або її со-ставной частини),

3. змішаному (предметно-технологічним).

При технологічній структурі кожен основний цех спеціалізується на виконанні якоїсь певної частини загального технологічного процесу. Технологічний процес — частина виробничого процесу, що містить дії по зміні і подальшому визначенню стану предмета виробництва. Технологічний процес (ТП) безпосередньо пов'язаний зі зміною розмірів, форми, фізико-механічних властивостей матеріалу оброблюваної заготовки, кількісного складу при складання.

За технологічним принципом на машинобудівних підприємствах спеціалізуються ливарні, ковальські, термічні, складальні цехи;

на текстильних підприємствах - прядильні, ткацькі, обробні (кра-сильні) цехи;

на металургійних підприємствах - доменні, сталеливарні, прокатні цехи і т. д.

В результаті технологічної спеціалізації виникли три групи цехів на машинобудівних підприємствах:

1. заготівельні;

2. оброблювальні

3. складальні

Подальше зростання масштабів виробництва і розчленування техпроцесу призвели до розвитку ливарних цехів: чавунного, сталевого і кольорового лиття.

Поглиблення спеціалізації в механічній обробці призвело до створення токарного, шліфувального і слюсарно-складального цехів.

При використанні технологічного принципу обладнання розташовують виходячи з виконання однорідних технологічних операцій для обробки різних деталей. Устаткування формують по однотипним групам, наприклад, в механічному цеху на одній ділянці можуть бути згруповані тільки токарні верстати, на іншому - стругальні, на третьому - фрезерні.

Технологічний принцип полегшує керівництво цехом або ділянкою: майстер, відповідальний за групу однорідних верстатів, може всебічно вивчить їх; при надмірній завантаженні одного верстата робота може бути передана на iнший верстат.

Однак технологічний принцип має і недоліки. Так, при великій різноманітності продукції потрібні часті переходи від одних технологічних операцій до інших. Це вимагає додаткового часу на переналагодження верстатів, подовжує цикл виготовлення, ускладнює планування і виробничі зв'язки підрозділів ускладнює зв'язки між робочими місцями, збільшує обсяг облікових операцій і призводить до зростання незавершеного виробництва та ін Тому цей принцип неекономічний. Його застосовують в умовах одиничного і дрібносерійного типу виробництва з великою номенклатурою деталей.

Більш ефективною вважається предметна спеціалізація цехів. При використуванні предметного принципу побудови цехів кожен з них спеціалізується на виготовленні якогось певного виробу або його складової частини. За цим принципом сформовані цехи у великосерійному і масовому виробництві. Так, на автомобільному і тракторному заводах виділені цехи моторів, шасі, коліс, кабін; на взуттєвій фабриці - цех рантового взуття; на машинобудівному заводі - механічні цехи спеціалізуються на випуску окремих деталей і вузлів виробу, виготовленні станин і базових деталей. Однак, і в цьому випадку багато цехів залишаються чисто і технологічними, наприклад, заготівельний і термічний.

Устаткування в цехах при використанні предметного принципу розташовують у порядку (послідовності) виконання технологічних операцій. Воно тут різнорідно і призначене для виготовлення окремих деталей або складових частин виробу. Цехи діляться на окремі предметні ділянки, наприклад, ділянки з виготовлення валів, шестерень, поршнів і т. д. Устаткування встановлюється так, щоб забезпечити прямолінійний рух деталей, закріплених за ділянкою. Деталі обробляють партіями, час операції на окремих верстатах не погоджено з часом операції на інших. Деталі під час роботи зберігають у верстатів і потім транспортують всією партією. Предметні ділянки часто мають замкнутий цикл. Як правило, вони оснащені всім комплексом обладнання, необхідне для виготовлення продукції. Так, на механічних дільницях, організованих за предметно-замкнутому циклу, окрім механічної роблять обробку, зварювання, фарбування і т. д. За таким принципом побудовані ділянки механічних цехів багатьох заводів.

При організації цехів і ділянок за предметним принципом створюються сприятливі умови для застосування передових методів організації виробництва і праці. Розстановка устаткування по ходу виконання технологічних операцій різко скорочує шлях руху оброблюваних деталей і витрати часу на їх транспортування. Виникають сприятливі передумови для організації потокових і автоматичних ліній, більш повно використовується обладнання, робочі спеціалізуються на виконанні вузького кола операцій, в результаті чого підвищується їх кваліфікація, поліпшується організація праці, відбувається спрощення управління процесом виготовлення виробу, полегшення планування і оперативного управління виробництвом, посилюється відповідальність за якість виробів, що випускаються. При цьому майстер повністю відповідає за весь цикл виготовлення виробу. Все це веде до зростання продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

До недоліків, властивим предметним цехам і ділянкам, можна віднести неповне завантаження обладнання на окремих операціях внаслідок невеликого обсягу робіт. Організація таких ділянок найбільш доцільна при відносно постійній і невеликій номенклатурі виробів, тобто вона притаманна крупносерийному і частково масовому виробництву.

Подальшим розвитком предметної спеціалізації стало виділення в цехах предметно-замкнених дільниць, які спеціалізуються на випуску певної групи або комплектів деталей, що йдуть на зборку виробу. Якщо розташувати обладнання на такій ділянці по ходу технологічного процесу приготування кожної деталі, то окрема предметно-замкнута лінія незалежно від інших видає закінчену продукцію. Практично організовується потокове виробництво з випуску виробів. Тому організація предметно-замкнених дільниць є прогресивною тенденцією, спрямованої на створення ефективної структури підприємства.

При потоковому принципі побудови цехів відбувається поділ ділянок на потокові лінії. Потокові лінії організують або у вигляді окремих поточних ділянок, спеціалізованих на обробці одного або декількох виробів, або у вигляді однієї наскрізної потокової лінії. Потокові методи роботи властиві масовому виробництву.

Початковою ланкою виробничої структури служить робоче місце. Розташування робочих місць залежить від типу виробництва. Наприклад, на по-точних лініях вони розташовані по ходу технологічного процесу і за часом пов'язані єдиним тактом потоку. На підприємствах, де не використовується потокової метод організації виробництва, робочі місця розміщують переважно за групами однотипного устаткування.

При предметно-технологічному (змішаному) принципі побудови цехів заготівельні цехи (ливарні, штампувальні, пресові, ковальські) спеціалізуються за технологічним принципом, а обробні - за предметним.

Виробнича структура характерна для більшості великих машинобудівних підприємств дрібносерійного і серійного типу виробництва, що відрізняються високим рівнем комбінування і низьким рівнем предметної та технологічної спеціалізації.

У складі виробничої структури виділені наступні три групи цехів:

Основні цехи, які безпосередньо здійснюють процес виробництва продукції, на якій спеціалізується підприємство. На машинобудівному заводі основний виробничий процес поділяється на металургійне та ремонтно-пресове виробництво, яке складається із заготівельної стадії, здійснюваної сталеливарним, чавунно-ливарними цехами і цехом кольорового лиття, а також ковальським, пресовим і заготівельно-штампувальним цехами.

Схема 2.1 - Схема виробничої структури великого машинобудівного заводу

На цій стадії здійснюється попереднє формоутворення частин виробів, обробній стадії, на якій відбувається виготовлення деталей (механічні, термічні та інші цехи) та складальної стадії, що забезпечує монтажно-складальні роботи по з'єднанню частин виробів і їх обробці, забарвленню.

Допоміжні цехи (ремонтний і інструментальний) не беруть безпосередньої участі у виробництві основної продукції, але своєю діяльністю сприяють її безперебійному випуску, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів. Вони оснащують останні інструментом і пристосуваннями, проводять ремонт машин і об-ладнання;

До обслуговуючих цехів і господарств відносяться: служби (електростанції ції, котельні, кисневі станції з системами комунікацій) транспортне та складське господарства, санітарно-технічні та загальнозаводські пристрої та служби, телефонні станції, прохідні та ін

Виробничі структури підприємств (організацій, фірм і т. п.) інших галузей народного господарства в цілому значно простіше.

Основними факторами розвитку виробничих структур підприємств є:

• регулярне вивчення досягнень в області проектування і розвитку виробничих структур з метою забезпечення мобільності та адаптивності структури підприємств до нововведень і нової продукції;

• оптимізація числа і розмірів виробничих підрозділів підприємства;

• забезпечення раціонального співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими підрозділами;

• забезпечення конструктивної однорідності продукції, що випускається;

• раціональність планування підрозділів і генерального плану підприємства;

• підвищення рівня автоматизації виробництва;

• забезпечення відповідності компонентів виробничої структури підприємства принципом пропорційності по виробничій потужності, прогресивності технологічних процесів (з точки зору вимог конструкції), рівня автоматизації, кваліфікації кадрів та інших параметрів;

• забезпечення відповідності структури принципом прямоточності технологічних процесів з метою скорочення тривалості (шляхи) проходження предметів праці;

• забезпечення відповідності рівня якості процесів у системі (виробничої структурі підприємства) рівню якості входу системи. Тоді і якість виходу системи буде високим;

• створення всередині великого підприємства (об'єднання, акціонерного товариства, фірми і т. п.) юридично самостійних дрібних організацій з предметної або технологічної спеціалізацією виробництва;

• скорочення нормативного терміну служби основних фондів;

• дотримання графіків планово-попереджувального ремонту основних виробничих фондів підприємства, скорочення тривалості проведених ремонтів та підвищення їх якості, своєчасне оновлення фондів.

Отже, виробнича структура підприємства являє собою сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, що забезпечують переробку входу системи в її вихід - готовий продукт з параметрами, заданими в бізнес-плані.

Питання для самоконтролю

1 Що собою уявляє виробнича структура підприємства?

2 Які фактори впливають на розвиток виробничих структур підприємства?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи виробництва	\|	Тема 9 Види та способи отримання заготівок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.