• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Показники ефективності - загальна і порівняльна ефективність

Методи оцінки ефективності впровадження нової техніки й інвестиційних проектів на транспорті

В умовах ринкової економіки при здійсненні локальних проектів (у тому числі по будівництву і реконструкції різних об'єктів, створенню і придбанню нової техніки, застосуванню прогресивних технологій) за рахунок власних і позикових коштів підприємств значно підвищується роль оцінки очікуваної віддачі вкладень у будь-який захід з позицій інтересів безпосередніх учасників інвестиційного процесу. Відносно до транспорту це означає, що повинна бути посилена увага до визначення впливу реалізації розглянутих проектів на ре­зультати господарської діяльності галузі, окремих видів транспорту і його під­приємств (у залежності від масштабу проекту) відповідно до діючого госпо­дарського механізму.

- інвестиційні заходи на транспорті здійснюються для вирішення наступ­них задач освоєння додаткових обсягів перевезень вантажів і пасажирів у резуль­таті поліпшення якості і підвищення ефективності транспортного забезпечення й обслуговування територій виробництва і населення країни і її регіонів: під­вищення конкурентоспроможності окремих видів транспорту на напрямках, де наявні альтернативні варіанти перевезень;

- підвищення безпеки, надійності і ритмічності експлуатаційної роботи у вантажному і пасажирському русі, розвитку механізації й автоматизації вироб­ничих процесів, поліпшення умов праці транспортних працівників і зменшен­ня негативного впливу на навколишнє середовище;

- скорочення експлуатаційних витрат, росту продуктивності праці і фон­довіддачі під час перевезення вантажів і пасажирів без погіршання якості транспортного обслуговування населення і підприємств та створення на цій основі умов для зниження тарифів з метою сприяння розвиткові виробництва і

- розширенню ринків збуту промислової продукції;

- розвитку системи інформаційного забезпечення з метою підвищення ефективності керування перевізним процесом, широкого застосування марке­тингу і задоволення інформаційних потреб користувачів транспорту;

- упровадження ресурсозберігаючих технічних засобів і технологій;

- оснащення окремих видів транспорту рухомим складом нового поко­ління, ефективними машинами, механізмами, сучасними пристроями сигналі­зації і зв'язку і т.д.;

- соціального захисту працівників транспорту за допомогою створення додаткових робочих місць і диверсифікації виробництва.

Методичні рекомендації призначені для оцінки ефективності прямих ін­вестицій при техніко-економічних дослідженнях можливостей різних інвестицій­них програм, розподілі накопичених коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення, розробці техніко-економічних обґрунтувань і проектів споруджен­ня і реконструкції об'єктів транспорту, розробці бізнес-планів, розрахунку життєвого циклу різних технічних засобів, експертизі інвестиційних проектів і інших завдань.

При оцінці інвестиційних проектів обов'язковим є дотримання наступних основних принципів:

- соціально-орієнтованого підходу до економічної оцінки ефективності заходів;

- порівняння інвестиційних проектів, що порівнюються за методами розрахунків натуральних і вартісних показників, по застосовуваній нормативній інформації, за умовами розрахунку показників ефективності;

- обліку впливу на реалізацію інвестиційних проектів таких елементів
економічного середовища як інфляція, система оподатковування, участь у реа­лізації проектів різних юридичних і фізичних осіб;

- допустимості при порівнянні інвестиційних проектів включення в роз-рахунок тільки тих елементів, результатів і витрат, що розрізняються по порів­нюваних варіантах.

При проведенні розрахунків і аналізі ефективності інвестиційних проектів передбачається:

- розгляд проекту протягом розрахункового періоду;

- моделювання грошових потоків, що включають усі зв'язані зі здійснен­ням проекту грошові надходження і витрати за розрахунковий період;

- порівнянність умов реалізації різних інвестиційних проектів (ІП);

- принцип досягнення позитивності і максимуму ефекту при порівнянні
альтернативних проектів;

- облік тільки майбутніх витрат і надходжень (при розрахунках показни­ків ефективності повинні враховуватися лише майбутні в ході їх здійснення витрати і надходження, включаючи витрати, пов'язані з придбанням раніше створених виробничих фондів, а також майбутні втрати, безпосередньо викли­кані здійсненням проекту, наприклад, від ліквідації діючого виробництва у зв'язку з реорганізацією або організації на його місці нового);

- принципи альтернативної вартості (створені раніше об'єкти у випадку використання у даному проекті оцінюються не по витратах на їхнє створення,а по втраченій вигоді від альтернативного використання виробничого майна шляхом продажу, передачі в оренду, вкладення в ефективніший альтернатив­ний проект);

- принцип порівняння "із проектом" і "без проекту";

- облік усіх найбільш істотних наслідків;

- облік наявності різних учасників проекту, розбіжності їхніх інтересів і різних оцінок вартості капіталу, що виражаються в індивідуальних значеннях норми дисконту;

- облік впливу на ефективність потреби в оборотному капіталі, необ­хідному для функціонування створюваних у ході реалізації проекту виробни­чих фондів;

- оцінка (у кількісній формі) впливу невизначеностей і ризиків, що су­проводжують реалізацію проекту.

При оцінці інвестиційних проектів варто враховувати наступне:

- відносно високі, змінні в часі темпи росту цін, що не збігаються з тем­пами росту обмінних валютних курсів;

- державне регулювання цін на ряд найважливіших ресурсів для реаліза­ції багатьох інвестиційних проектів;

- відсутність сталих ринків, особливо ринку цінних паперів і нерухомості;

- значну невизначеність вихідної інформації для оцінки інвестиційних проектів і високий ризик, пов'язаний з їхньою реалізацією;

- складність і динамізм податкової системи;

- особливості галузі транспорту і його окремих видів в економіці України;

- позатранспортний або позагалузевий ефект.

Вихідні і розрахункові дані представляються в табличному вигляді, де приводяться в грошовому еквіваленті динаміка активів і пасивів балансу в процесі здійснення інвестиційного проекту, параметри капітальних вкладень, склад і структура основних засобів по пускових комплексах, норми для розра­хунку потреби в оборотних коштах, обсяги виробництва і реалізації продукції, поточні витрати на виробництво і збут продукції, вихідна інформація про дже­рела фінансування, грошові потоки і показники ефективності проекту.

Показники економічної ефективності інвестицій можуть розрізнятися по наступних ознаках: рівень інвесторських цілей, характер і часовий період об­ліку результатів і витрат, ціль використання показників.

Серед показників економічної ефективності інвестицій у залежності від рівня інвесторських цілей виділяють показники суспільної, бюджетної і комер­ційної ефективності.

Показники соціальної ефективності враховують результати і витрати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційних проек­тів. Показники соціальної ефективності можуть розраховуватися на загально­національному, регіональному і галузевому рівні.

Так при визначенні соціальної ефективності спорудження транспортних магістралей повинен враховуватися, крім галузевого (транспортного) ефекту, також позагалузевий (позатранспортний) ефект, пов'язаний з освоєнням при­родних ресурсів, прискоренням розвитку виробництва, поліпшенням соціаль­ної сфери в районі тяжіння залізниці, а також із впливом на природне середо­вище.

При визначенні показників соціальної ефективності на народногосподар­ському рівні до складу результатів включаються як результати, що досягають­ся безпосередньо на транспорті, так і позатранспортні результати реалізації проектів.

При підрахунку витрат враховуються одноразові і поточні витрати всіх учасників реалізації проекту, усі види платежів учасників у держбюджет, від­сотки по кредитах комерційних банків, а також інших учасників проекту.

Від періоду, прийнятого для визначення показників ефективності, залежать витрати, які розраховуються по підприємствах-учасниках проекту - без по­вторного перерахування тих самих витрат, а також без обліку витрат одних учасників у складі витрат інших учасників.

Розрахунки соціальної ефективності здійснюються при включенні до складу результатів приросту виторгу підприємств, а також соціальних і еколо­гічних результатів реалізації проекту.

Розрахунок показників соціальної ефективності здійснюється з обліком прямих, супутніх, сполучених і інших витрат Прямі інвестиції являють собою вкладення, необхідні безпосередньо для реалізації інвестиційного проекту. Так, наприклад, прямі інвестиції містять у собі витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інструменту й інвентарю, а також інші роботи і витрати (відвід землі для розміщення споруджень, кошти на виконання проектно-пошукових і науково-дослідниць­ких робіт і т.д.).

Супутні інвестиції - вкладення в інші об’єкти, будівництво або реконст­рукція яких необхідні для нормального функціонування основного об'єкта. Ці вкладення можуть бути, наприклад, обумовлені розвитком інфраструктури об'єктів, що споруджуються. Супутні інвестиції можуть знадобитися для будів­ництва і реконструкції доріг, організації автогосподарства, спорудження ліній електропередач і т.д.

Сполучені інвестиції - інвестиції у суміжні галузі народного господарст­ва, що забезпечують основними й оборотними коштами будівництво (реконст­рукцію) і наступну експлуатацію об'єктів. Сполучені вкладення можуть вкла­датися, наприклад, у збільшення потужностей підприємств будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, розвиток енергетичної і сировинної бази, охорону навколишнього середовища і т.п. Потреба в сполучених Інвес­тиціях у суміжні галузі виникає при нестачі необхідних резервів потужностей діючих підприємств, що забезпечують будівництво і наступну експлуатацію об'єкта, що споруджується, паливом, електроенергією, будівельними матеріа­лами і конструкціями, рухомим складом і іншою продукцією.

Інші інвестиції - містять у собі витрати на проїзд працівників і їхніх ро­дин на новобудови, витрати на підготовку кадрів будівельників і експлуата­ційників, витрати на консервацію основних фондів, що вивільняються, на збі­льшення оборотних коштів підприємств І інші одноразові витрати.

Показники бюджетної ефективності відбивають фінансові наслідки реалі­зації інвестиційних проектів для регіонального або місцевого бюджету. Показ­ники бюджетної ефективності визначаються з урахуванням переміщення до­ходів відповідного бюджету над витратами. У бюджет входить збільшення (зменшення) податкових надходжень, плата за користування природними ре­сурсами, мито, акцизи, емісійні доходи від випуску цінних паперів і т.д. До Доходів бюджету відносяться також надходження в позабюджетні фонди: пен­сійний фонд, фонди зайнятості, медичне та соціальне страхування. Витрати бюджету обумовлюються прямим бюджетним фінансуванням реалізації інвес­тиційного проекту: виділенням кредитів регіональних і уповноважених банків, Що підлягають компенсації за рахунок бюджету; виплатою допомоги особам, Що залишаються без роботи у зв'язку зі здійсненням проекту; гарантією інвес­тиційних ризиків і інших факторів.

Показники комерційної ефективності враховують фінансові наслідки реа­лізації інвестиційних проектів для їхніх безпосередніх учасників. Комерційна ефективність може розраховуватися як для проекту в цілому, так і для окремих учасників. Для капітального будівництва показники комерційної ефективності можуть розраховуватися для підгалузей у цілому і для окремих підприємств і організацій.

Комерційна ефективність на транспорті розраховується на галузевому рі­вні, на рівні великого регіонального об'єднання з урахуванням аналізу потоку реальних грошей від інвестиційної, операційної і фінансової діяльності.

При розрахунку комерційної ефективності враховуються:

- потік реальних грошей від інвестиційної діяльності враховує витрати на зведення будинків і споруджень, плату за оренду землі, придбання облад­нання машин і механізмів, вимір оборотного капіталу, ліквідацію основних фондів і т.п.;

- потік коштів від операційної (виробничої) діяльності включає доходи від реалізації продукції надання послуг, позареалізаційні доходи і витрати, амортизацію будинків і устаткування, податки і т. п.;

- потік коштів від фінансової діяльності враховує короткострокові і дов­гострокові кредити, акціонерний капітал, виплати дивідендів і т.п.

Для доповнення оцінки комерційної ефективності може бути встановле­ний термін повного погашення заборгованості і для учасників, що залучають кредитні і позикові засоби. Для кредитної установи проект вважається ефекти­вним, коли термін повного погашення заборгованості за кредитом відповідає вимогам цієї установи. Від'ємне сальдо накопичених реальних грошей висту­пає обґрунтуванням потреби в позикових коштах у рамках даного інвестицій­ного проекту.

Комерційна ефективність припускає аналіз потоку реальних грошей і ви­ступає як різниця між надходженням і відтоком коштів від інвестиційної та фі­нансової діяльності.

За характером результатів, що враховуються, і витрат розрізняють показ­ники економічної, фінансової, ресурсної, соціальної й екологічної ефективнос­ті інвестицій.

Показники економічної ефективності співставляють у вартісному вимірі ці види результатів і витрат, обумовлені реалізацією інвестиційного проекту. Результати, що враховуються, і витрати при визначенні показників економіч­ної ефективності виходять за рамки безпосередніх фінансових Інтересів під­приємств. Розрахунок показників фінансової ефективності базується тільки на фінансових показниках вкладення інвестицій. Показники ресурсної ефектив­ності відбивають вплив інвестицій на обсяг виробництва і споживання того або іншого виду ресурсу. Показники соціальної ефективності враховують со­ціальні результати реалізації проекту, показники екологічної ефективності вплив проекту на навколишнє середовище (повітря,вода, земля, флора та фауна).

Таблиця 5

Інформаційно-логічна схема формування основних складових грошових потоків від інвестиційної, операційної і фінансової діяльності

Примітки:

1.Знак {+) позначає дохідну частину (приплив); знак(-) - видаткову частину (від­
тік) ефективності інвестицій; знак(±) позначає, що показник (наприклад, експлуатаційні
витрати) може бути як у видатковій, так і у дохідній складовій частині.

2.При розрахунку комерційної ефективності експлуатаційні витрати визначають­
ся без амортизаційних відрахувань, якщо вони є джерелом фінансування.

3.Оподатковуваний прибуток визначається як різниця між доходом та експлуата­ційними витратами (з урахуванням амортизаційних відрахувань) і іншими видами по­датків і відрахувань.

У залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефективності, що розраховуються за минулий період, показ­ники річної ефективності і т.д. Тривалість тимчасового від численних факторів: тривалості інвестиційного періоду, терміну служби об'єкта і технічного устат­кування, ступеня вірогідності вихідної інформації, вимог інвесторів.

Витрати розраховуються по підприємствах-учасниках проекту без повтор­ного розрахунку тих самих витрат, а також без обліку витрат одних учасників у складі витрат інших учасників.

Показники ефективності інвестиційних проектів підрозділяються також у залежності від мети їхнього використання на показники загальної (абсолютної) і порівняльної (відносної) ефективності. Показники загальної ефективності дозволяють оцінити економічну доцільність інвестиційних вкладень, показни­ки порівняльної ефективності допомагають зробити порівняння різних варіан­тів інвестиційних проектів і вибрати найбільш економічно раціональний. По­казники загальної економічної ефективності визначаються з урахуванням су­марного обсягу інвестиційних витрат. Показники порівняльної економічної ефективності доцільно розраховувати з урахуванням зміни по варіантах частин витрат І витрат, що забезпечують зниження трудових затрат при виборі інвес­тиційних рішень. Показники загальної та порівняльної економічної ефектив­ності доповнюють один одного, тому що варіант інвестиційних вкладень, встановлений за допомогою показників порівняльної ефективності, повинен мати необхідну абсолютну ефективність.

Оцінка майбутніх витрат і результатів здійснюється в межах розрахунко­вого періоду, тривалість якого (термін розрахунку) залежить від зовнішніх факторів; терміну служби будинків і споруд, основного технологічного устат­кування і рухомого складу, характеру заходів щодо поетапного посилення по­тужності об'єктів, точності техніко-економічної інформації на перспективні роки терміну досягнення очікуваного прибутку, тривалості спорудження об'єктів, вимог інвесторів та Інших.

Розрахунковий період розбивається на визначену кількість кроків. За ве­личину кроку може прийматися квартал, рік. Для дорогих заходів із тривалими термінами служби об'єктів як розрахунковий крок варто приймати рік; для заходів, термін яких 2-3 роки, розрахунковим кроком у перший рік є квартал.

Якщо розрахунковий період перебуває за межами надійного прогнозу­вання результатів і витрат, то як кінець розрахункового періоду варто прийня­ти момент найбільш віддаленого, досить надійного прогнозу результатів і ви­трат, але не понад 15-20 років.

Для вартісної оцінки результатів І витрат можуть використовуватися по­точні і прогнозні ціни у гривнях або іншій валюті. Поточні ціни приймаються постійними на весь розрахунковий період визначення показників ефективності.

Прогнозні ціни можуть визначатися за формулою:

Ц_t = Ц_t x I_t

де Ці-прогнозна ціна;

Ц, - поточна ціна;

I_t, - прогнозований коефіцієнт (Індекс) зміни цін ресурсів продукції або послуг наприкінці минулого кроку стосовно початкового моменту розрахунку.

По проектах замовлення державного управління значення індексів зміни цін варто встановлювати відповідно до прогнозів Мінекономіки, Мінфіну Національного банку України. Вибір того або іншого виду ціни залежить від стадії розробки інвестиційного проекту, наявності вихідної інформації, мети розрахунку.

У даний час через відсутність надійних прогнозів ціноутворення розра­хунки ефективності інвестиційних проектів для представлення на тендер мо­жуть проводитися в поточних цінах.

Порівняння різночасових витрат, результатів і ефектів здійснюється шля­хом приведення їх до початкового періоду (момент часу 1=0). Можливе приве­дення до іншого фіксованого моменту (наприклад, при порівнянні проектів, що починаються в різні моменти часу).

Приведення різночасових витрат, результатів і ефектів здійснюється за допомогою норми дисконту (ЧДД).

Для розрахунку соціальної ефективності інвестиційних проектів викорис­товується соціальна (суспільна) норма дисконту, а для визначення комерційної ефективності - комерційна норма дисконту.

Для оцінки соціальної ефективності великих проектів з позиції націона­льної економіки величина соціальної норми дисконту встановлюється центра­лізовано державними органами у співставленні з прогнозами економічного і соціального розвитку країни.

Величина комерційної норми дисконту приймається на рівні прийнятної для інвесторів норми доходу на капітал.

Мінімальне значення комерційної норми дисконту відповідає банківсько­му депозитному відсоткові. Якщо інвестиції використовують позикові кошти, величина дисконту повинна бути не нижче процентної ставки, обумовленої умовами погашення боргів по позиках. При змішаному капіталі, коли інвесту­ються власні і позикові кошти, нижня норма доходу на капітал визначається як середньозважена величина плат за користування капіталом.

Приведення витрат і результатів до базисного (початкового) моменту часу здійснюється множенням їх на коефіцієнт приведення а, обумовлений для постійно норми дисконту за формулою:

де t- номер кроку розрахунку (t=0, І, 2, 3... 7), а t- межа розрахунку.

До показників загальної ефективності інвестицій відносяться чистий дис­контний дохід, індекс прибутковості, внутрішня норма прибутковості, строк окупності інвестицій i інші показники, що відбивають інтереси учасників або специфіку проектів.

У більшості випадків основними показниками оцінки загальної економіч­ної ефективності інвестиційних проектів на залізничному транспорті виступа­ють чистий дисконтований дохід і строк окупності інвестицій.

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) або інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведених до почат­кового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

Величина ЧДД при постійній нормі дисконту визначається за формулою:

де R_t-результати, що досягаються на і-ому році розрахунку (доходи);

З_t,- витрати (поточні витрати й інвестиції), здійснювані на тому ж кроці;

Т- термін розрахунку;

Э_t, = (R_t(- 3_t,) - ефект, що досягається на 1-ому кроці.

При невеликих величинах (до 3 років) терміну розрахунку або невеликих норм дисконту (Е~ 0,05) дисконтування результатів і витрат можна не здійс­нювати. У цьому випадку замість показника "чистий дисконтований дохід" (ЧДД) використовується показник "чистий дохід" (ЧД).

Строк окупності інвестицій, або термін повернення вкладень (Т) - це пе­ріод часу від початку реалізації проекту, за межами якого інтегральний ефект стає від'ємним. Для визначення строку окупності використовується рівняння:

де К- капіталовкладення на t-ом кроці.

Індекс прибутковості або індекс рентабельності інвестиції для загального випадку визначається за формулою:

(41)

Індекс прибутковості (ІП) тісно пов'язаний з чистим дисконтованим до­ходом (ЧДД). Якщо ЧДД позитивний, то ІП > 1, і навпаки, при ІП<1 інвестиційний проект вважається економічно неефективним.

Внутрішня норма прибутковості (Е _вн) визначається з рівняння:

Внутрішня норма прибутковості являє собою ту норму дисконту, при якій ведений результат дорівнює приведеним капітальним вкладенням.

При постійних результатах (R-3)=сопst і одноразових капітальних вкла­деннях:

Як показники порівняльної ефективності інвестиційних проектів викори­стовуються показники, що є модифікаціями названих вище показників ефекти­вності. До них відносяться: порівняльний інтегральний ефект, приведені буді­вельно-експлуатаційні витрати, строк окупності додаткових інвестицій та інші.

При розрахунку показників порівняльної ефективності порівняльний ін­тегральний ефект відрізняється від загальної його величини тим, що не врахо­вує зміни по варіантах. Ефективний варіант відповідає максимумові інтеграль­ного ефекту.

Якщо порівнювані варіанти відрізняються один від одного тільки розмі­рами необхідних інвестиційних вкладень, експлуатаційних витрат (поточних витрат), то найбільш ефективне рішення буде відповідати мінімумові приве­дених витрат (З_пр):

де у - частка податкових відрахувань від прибутку (при розрахунку соціальної ефективності варто прийняти у=0);

С, - експлуатаційні витрати (поточні витрати) на 1-ому кроці.

Строк окупності додаткових інвестицій (Тр) відповідає тимчасовому пе­ріоду, за який додаткові інвестиційні витрати в більш дорожчий варіант окупляться за рахунок приросту економічного ефекту, обумовленого реалізацією інвестиції. Строк окупності Т визначається досягненням рівності:

де R₁ R₂~ результати, що досягаються на 1-му кроці розрахунку по першому і другому варіантах проекту, що інвестується;

3₁ 3₂ - витрати (без капіталовкладень) на 1-ому кроці розрахунку по пер­шому і другому варіантах;

R_t2- капітальні вкладення на t-ому кроці в першому і другому варіантах.

Одержуване значення Т_р порівнюється з прийнятним для інвестора Т„.

Якщо Т_Р<Т_Н, то приймається більш капіталоємний варіант.

Для більш повного аналізу варіантів поряд з перерахованими показника­ми ефективності інвестицій доцільно враховувати й інші вартісні показники, а також натуральні показники, включаючи показники надійності, безпеки, екологічності та ін.

Облік інфляції при визначенні показників ефективності інвестиційним проектів може здійснюватися або шляхом індексації цін, або (при використан­ні не індексованих базисних цін) шляхом коригування норми дисконту.

У цьому випадку використовується замість величини Е модифікована норма дисконту Ет, рівна:

де р - прогнозований річний рівень інфляції, у%.

При визначенні показників ефективності необхідно враховувати можли­вість одержання ліквідаційної вартості активів або консервації об'єкта. При цьому чиста ліквідаційна (залишкова) вартість об'єкта визначається як різниця між вартістю матеріальних цінностей, одержуваних при ліквідації, і витратами по ліквідації або консервації об'єкта.

Варто враховувати, що на окремих видах транспорту експлуатаційні ви­трати протягом реалізації проекту вкладення можуть мати різний характер зміни: нелінійний або постійний, а капітальні можуть бути одноетапні або багатоетапні. У цьому зв'язку формули для визначення показників економічної ефективності будуть мати різний вигляд, а саме: більш складний - при багатоетепних капітальних вкладеннях і нелінійному характері економічних резуль­татів і більш простий - при капітальних одностайних вкладеннях і постійних економічних результатах.

З огляду на ці умови, у таблиці приведені різні модифікації формул для визначення основних (чотирьох) показників ефективності інвестиційних проектів.

Для підвищення надійності й обґрунтування ефективності Інвестиційного проекту доцільно перевірити стійкість його ефективності при різних значеннях вихідної інформації в межах можливого діапазону її коливання і найбільш ймовірних несприятливих ситуаціях реалізації проекту.

Несприятливі ситуації, що обумовлюють ризик, можуть простежуватися шляхом програвання можливих сценаріїв.

Одним із способів обліку ризику є зміна норми дисконту. Для інвестицій­них проектів з підвищеним ступенем ризику повинна прийматися більш висо­ка норма дисконту по формулі:

де і - відсоток коригування на ризик.

Величина може бути прийнята для вкладень інвестицій в інфраструктуру і надійну техніку - 3-5%, у проекти по збільшенню обсягу перевезень і транс­портних послуг - 8-10%, для інвестування спорудження нових транспортних комунікацій і великих об'єктів - 13-15%.

Під невизначеністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі - про пов'язані з ними витрати і резуль­тати. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проек­ту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

.

Таблиця 6

Порядок визначення показників загальної економічної ефективності

інвестицій у залежності від характеру вкладень і економічних

результатів від них

Фактори ризику і невизначеності підлягають облікові в розрахунках ефе­ктивності, якщо при різних можливих умовах реалізації витрати і результати по проекту різні.

При оцінці проектів найбільш істотними є наступні види невизначеності й інвестиційних ризиків:

- ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства і пото­чної економічної ситуації, умов інвестування І використання прибутку;

- зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгі­влю і постачання, закриття кордонів і т.п.);

- невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;

- неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки і технології;

- коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т.п.;

- нестабільність природно-кліматичних умов, ймовірність стихійних лих;

- виробничо-технологічний ризик (аварії і відмовлення устаткування, ви­робничий брак і т.п.);

_ невизначеність цілей, інтересів і поводження учасників проекту;

- неповнота або неточність інформації про фінансове становище І ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

Організаційно-економічний механізм реалізації проекту, сполученого з ризиком, повинен включати специфічні елементи, що дозволяють знизити ри­зик або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки.

У цих цілях використовуються:

- розроблені заздалегідь правила поведінки учасників у визначених "по­заштатних" ситуаціях (наприклад, сценарії, що передбачають відповідні дії учасників при тих або інших змінах умов реалізації проекту);

- керуючий (координаційний) центр, що здійснює синхронізацію дій уча­сників при значних змінах умов реалізації проекту.

У проектах можуть передбачатися також специфічні механізми стабіліза­ції, що забезпечують захист інтересів учасників при несприятливій зміні умов реалізації проекту (у тому числі у випадках, коли цілі проекту будуть досягну­ті не повністю або не досягнуті взагалі) і можливі дії учасників, що ставлять під загрозу його успішну реалізацію. В одному випадку може бути знижений ступінь самого ризику (за рахунок додаткових витрат на створення резервів і запасів, удосконалення технологій, зменшення аварійності виробництва, мате­ріального стимулювання, підвищення якості продукції), в іншому - ризик пе­рерозподіляється між учасниками (індексування цін, надання гарантій, різні форми страхування, застава майна, система взаємних санкцій).

Як правило, застосування в проекті стабілізаційних механізмів вимагає від учасників додаткових витрат, розмір яких залежить від умов реалізації за­ходу, очікувань та інтересів учасників, їхніх оцінок ступеню можливого ризи­ку. Такі витрати підлягають обов'язковому облікові при визначенні ефектив­ності проекту.

Невизначеність умов реалізації інвестиційного проекту не с заданою. В міру здійснення проекту учасникам надходить додаткова інформація про умо­ви реалізації , і раніше існуюча невизначеність "знімається".

З обліком цього, система управління реалізацією інвестиційного проекту повинна передбачати збір і обробку інформації про мінливі умови його реалі­зації і відповідне коригування проекту, графіків спільних дій учасників, умов Договорів між ними.

Для обліку факторів невизначеності і ризику при оцінці ефективності проекту використовується вся наявна інформація про умови його реалізації, у тому числі й та, що виражається у формі будь-яких Ймовірнісних законів роз­поділу. При цьому можуть використовуватися наступні три методи (у порядку підвищення точності):

- перевірка стійкості;

- коригування параметрів проекту й економічних нормативів;

- формалізований опис невизначеності.

Метод перевірки стійкості передбачає розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш "небезпечних" для будь-яких учасників умовах. По кожному сценарію досліджується, як буде діяти у відповідних умовах організаційно-економічний механізм реалізації проекту, які будуть при цьому доходи, витрати І показники ефективності в окремих учасників, держа­ви і населення. Вплив факторів ризику на норму дисконту при цьому не врахо­вується.

Проект вважається стійким і ефективним, якщо у всіх розглянутих ситуа­ціях інтереси його учасників дотримуються, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створених запасів і резервів або відшкодовуються стра­ховими виплатами.

Ступінь стійкості проекту стосовно можливих змін умов реалізації може бути охарактеризована показниками граничного рівня обсягів виробництва, цін виробленої продукції й інших параметрів проекту.

Граничне значення параметрів проекту для деякого року його реалізації визначається як таке значення цього параметра в г-ому році, при якому чистий прибуток учасника цього року стає нульовим.

Одним з найбільш важливих показників цього типу є точка беззбитковос­ті, що характеризує обсяг продажу транспортних послуг, при якому дохід від реалізації транспортної продукції збігається з витратами виробництва.

При визначенні цього показника приймається, що витрати на виробни­цтво транспортної продукції можуть бути розділені на умовно-постійні (не змінюються при зміні обсягу перевезень) витрати - Зс і умовно-перемінні, що змінюються прямо пропорційно обсягові перевезень, - Зу.

Точка беззбитковості (Тб) визначається за формулою:

Тб = 3с/(Ц-Зу),

де Ц- ціна реалізації одиниці транспортної продукції (тариф);

Для підтвердження працездатності проектованого виробництва (на дано­му кроці розрахунку) необхідно, щоб значення беззбитковості було менше значень номінальних обсягів виробництва і продаж (на цьому кроці). Чим далі від них значення точки беззбитковості (у відсоткому відношенні), тим стійкі­ше проект.

Метод розрахунку ускладнюється, якщо при зміні обсягів виробництва або при зміні рівня використання виробничої потужності транспортних об'єк­тів величина витрат змінюється нелінійно, хоча алгоритм залишається тим же.

Можлива невизначеність умов реалізації проекту може враховуватися та­кож шляхом коригування параметрів проекту і застосовуваних у розрахунку економічних нормативів, заміни їхніх проектних значень на очікувані. У цих цілях:

. терміни будівництва І виконання Інших робіт збільшуються на середню величину можливих витрат;

. враховується середнє збільшення вартості будівництва, обумовлене по­милками проектної організації, переглядом проектних рішень у ході будівни­цтва і безперервних витрат, враховуються запізнювання платежів, неритмічність постачань сировини і матеріалів, позапланові виходи з ладу устаткуван­ня, що допускаються персоналом порушення технологій, що враховуються одержувані штрафи й інші санкції за порушення договірних зобов’язань;

- у випадку, якщо проектом не передбачене страхування учасника від ви­значеного виду інвестиційного ризику, до складу його витрат включаються очікувані втрати від цього ризику.

Аналогічно у складі непрямих фінансових результатів враховується вплив інвестиційних ризиків на сторонні підприємства і населення, для чого збіль­шується норма дисконту і необхідна ВИД.

Найбільш точним (але і найбільш складним з технічної точки зору) є ме­тод формалізованого опису невизначеності. Стосовно видів невизначеності, що найбільш часто зустрічаються при оцінці інвестиційних проектів, цей ме­тод включає наступні етапи:

опис усієї безлічі можливих умов реалізації проекту (або у формі від­повідних сценаріїв, або у виді системи обмежень визначення основних техніч­них, економічних і т.п. параметрів проекту) І витрат, що відповідають цим умовам, включаючи можливі санкції І витрати, пов'язані зі страхуванням і ре­зервуванням результатів і показників ефективності;

перетворення вихідної інформації про фактори невизначеності в Інфор­мацію про імовірності окремих умов реалізації і відповідних показників ефек­тивності або про інтервали їхньої зміни;

визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням
невизначеності умов його реалізації - показників очікуваної ефективності.

Основними показниками, використовуваними для порівняння різних ін­вестиційних проектів (варіантів проекту) і вибору кращого з них є показники очікуваного інтегрального ефекту З_о (економічного - на рівні національної економіки, комерційного - на рівні окремого учасника).

Ці ж показники використовуються для обґрунтування раціональних роз­мірів і форм резервування і страхування.

Якщо імовірності різних умов реалізації проекту відомі точно, очікуваний інтегральний ефект розраховується за формулою математичного очікування:

Э_оч= ∑Э_{і *}P_i

^де Э_оч - очікуваний інтегральний ефект проекту;

Э_i, - інтегральний ефект при тій умові реалізації;

P_i - імовірність реалізації цієї умови.

У загальному випадку розрахунок очікуваного інтегрального ефекту ре­комендується робити за формулою:

Э_оч= λ*Э_max+(1-λ)*Э_min (49)

де Этах и Этіп - найбільше і найменше з математичних очікувань інтеграль­ного ефекту по припустимих ймовірнісних розподілах;

λ - спеціальний норматив для обліку невизначеності й ефекту, що відо­бражає систему переваг відповідного суб'єкта, що господарює, в умовах неви­значеності. При визначенні очікуваного інтегрального економічного ефекту його рекомендується приймати на рівні 0,3.

Методи визначення капітальних вкладень при оцінці ефективності інвестиційних проектів

Під капітальними вкладеннями на транспорті розуміють сукупність ви­трат, що спрямовуються на створення нових, розширення, реконструкцію, техніч­не переозброєння діючих об'єктів і створення або придбання технічних засобів.

У складі капітальних вкладень враховується вартість проектно-дослідни­цьких і будівельно-монтажних робіт; вартість устаткування, інструмента й інвентарю, передбачена кошторисом на будівництво; вартість машин і устат­кування, будівництво, що включаються не в кошториси (рухомий склад, під­йомно-транспортні машини і механізми, контейнери й ін.) та інші витрати.

За характером зв'язку з проектованими об'єктами і здійснюваними захо­дами капітальні вкладення поділяються на три групи;

- прямі капітальні вкладення, що спрямовуються безпосередньо на спору­дження об'єктів або проведення заходів;

- супутні капітальні вкладення у галузі й об'єкти, які впливають на запро­вадження в дію даного об'єкта;

- сполучені капітальні вкладення в галузі, що забезпечують оцінюваний об'єкт різного роду ресурсами.

За характером утворених фондів розрізняють капітальні вкладення в по­стійні пристрої, у рухомий склад і інше устаткування, що не входить у кошто­рисну вартість.

При розрахунку соціальної ефективності будівництва транспортних об'єктів і інших заходів враховуються одноразові витрати, пов'язані з їхнім здійсненням;

- прямі і супутні капітальні вкладення у спорудження нових і реконструк­цію існуючих постійних пристроїв транспорту й інших галузей, на які розгля­нутий захід робить безпосередній вгатив (утворюють будівельну вартість);

- капітальні вкладення в рухомий склад і інші технічні засоби транспорту - необхідні для забезпечення перевезень у полігоні впливу оцінюваного об'єкта, вартість яких не входить у кошториси, або не передбачена в укрупнених показ­никах і нормативах капітальних вкладень у постійні пристрої;

- вартість землі, що відводиться під будівництво;

- сполучені капітальні вкладення, що враховуються у випадку істотних
потреб розвитку сполучених галузей;

- одноразові витрати на запобігання негативних екологічних, соціальних наслідків, відновлення і захист навколишнього середовища, відшкодування втрат, викликаних будівництвом;

. витрати на розвиток соціальної інфраструктури (при спорудженні об'єктів у віддалених малоосвоєних районах, а також у випадку істотних роз­ходжень цих витрат по варіантах);

- витрати на проїзд працівників І їхніх родин на нові будівництва, а також
затрати на підготовку додаткових кадрів будівельників і експлуатаційників;

- витрати, пов'язані з вивільненням працівників, відповідно до галузевої
програми зайнятості (компенсаційні виплати, працевлаштування, переїзд на
нове місце проживання);

- витрати на створення (поповнення) оборотних коштів транспорту;

- вартість тимчасово вибулих з обороту оборотних коштів Інших галузей,
тобто вантажної маси, що знаходиться в процесі транспортування І на складах.

При оцінці комерційної ефективності проектів варто враховувати тільки витрати, що виникають у розглянутого об'єкта господарювання (для галузі - витрат залізничного транспорту).

На стадії попереднього проектування капітальні вкладення у постійні пристрої розраховуються на основі техніко-економічних показників (ТЄП), збільшених показників вартості будівництва (ЗПВБ), нормативів питомих ка­пітальних вкладень, договірних (вільних) цін об'єктів-аналогів.

На наступних стадіях, після розробки проектів, величина капітальних вкла­день у постійні пристрої приймається на основі кошторисної документації.

При розрахунку капітальних вкладень майбутніх періодів варто врахову­вати зміни цін у часі. Такий облік здійснюється при наявності даних про дина­міку індексів цін на будівельну продукцію.

Ціна на землю залежить від природно-кліматичних, географічних і інших факторів, що визначають її якість, придатність для вирощування сільськогос­подарських культур, наявність лісових масивів або корисних копалин, регулю­ється відповідними законодавчими актами.

Капітальні вкладення у випадку придбання нового рухомого складу й ін­шої техніки визначаються за допомогою укрупнених показників його потреби на одиницю транспортної роботи і цін одиниці транспортних засобів.

Середні ціни рухомого складу можуть прийматися по звітним даним. При відсутності Цін на нові типи рухомого складу їхня ціна визначається розрахун­ковим шляхом за методикою визначення цін на нову продукцію виробничо-технічного призначення з урахуванням необхідної серійності її виробництва по аналогах на рівні діючих цін.

Вартість рухомого складу й іншої техніки визначається на основі укладе­них контрактів.

Сполучені капітальні вкладення розраховуються у тому випадку, коли порівнювані проекти істотно розрізняються потребами розвитку сполучених галузей.

Сполучені капітальні вкладення по виробництвах, що постачають матері­али, паливно-енергетичні ресурси, елементи основних фондів, визначаються на основі річних приростів потужності або обсягу робіт розглянутого транспо­ртного об'єкта, а також відповідних норм витрати продукції і норм капіталь­них питомих вкладень у суміжні виробництва.

Сполучені капітальні вкладення у сферу будівельного виробництва повинні враховувати капітальні вкладення в розвиток виробничої бази.

Джерелами фінансування інвестиційних проектів можуть бути:

- власні фінансові засоби підприємств;

- залучені засоби;

- позикові засоби.

Визначення поточних витрат

Вихідними даними для визначення поточних витрат є технічні параметри й експлуатаційні показники по розглянутих проектах. Для транспортних об'єктів, технічних засобів, машин і механізмів найважливішими нормативни­ми показниками є потужність, надійність, структура ремонтного циклу І його тривалість, продуктивність, енергоємність І ін.

Необхідний набір показників визначається в залежності від особливостей об'єктів технічних засобів, їхнього призначення, цілей, що повинні бути досягнуті.

Склад поточних витрат визначається відповідно до номенклатури витрат по основній діяльності експлуатаційних підприємств транспорту, промислових підприємств І прийнятим порядком калькуляції собівартості в Україні.

Для практичних цілей експлуатаційні витрати визначаються за системою, що прийнята в Україні. До складу витрат включаються:

- фонд оплати праці (виходячи з розміру штату, зайнятого в проекті, і
встановленого розміру заробітної плати);

- відрахування у фонди соціального призначення;

- оплата вартості використаної електроенергії та дизельного палива для тяги поїздів (на основі тягових розрахунків) і не тягових споживачів тепла (як­що водо - і теплопостачання передбачається сторонніми джерелами);

- оплата вартості сировини і матеріалів (рекомендується використовувати звітні дані по залізниці, дирекції, об'єкту, віднесеному до обсягу виконаної роботи; від заново створюваних виробничих фондів);

- амортизаційні відрахування визначаються за діючими нормами аморти­зації основних виробничих фондів;

- ремонтні фонди (рекомендується використовувати звітні дані по транс­портних підприємствах, віднесені до обсягів виконаної роботи);

- інші (тільки безпосередньо стосовно розглянутого об'єкта); плата за викиди відпрацьованих газів тепловозами (тільки при розрахунку комерційної ефективності); витрати, пов'язані з організацією вахтового способу експлуатації об'єкта; охорона перевезених вантажів, споруджень і пристроїв, перестановка візків вагонів з однієї колії на іншу і т.п.

В окремих випадках при розрахунку експлуатаційних витрат можливе ви­користання так званих "розрахункових ставок", що розраховуються на основі звітних даних по конкретному транспортному комплексу.

Крім експлуатаційних витрат, при оцінці інвестиційних проектів, у зале­жності від їхнього характеру і виду обумовленої ефективності, можуть врахо­вуватися й інші поточні витрати, що включаються не в собівартість продукції, - податки відповідно до законодавства, платежі і збори, витрати по утриманню організацій невиробничої сфери, витрати по позареалізаційних операціях (як­що у складі результатів враховуються доходи від цих операцій) і т.д.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
4. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. Абсолютні показники фінансової стійкості
7. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
8. Абсолютні статистичні показники.
9. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
10. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
11. Аналіз ефективності використання активів (капіталу)
12. Аналіз ефективності використання каналів розподілу

Переглядів: 3224