• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи визначення продуктивності праці

Існують наступні основні методи виміру продуктивності праці: натураль­ний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.

При натуральному методі продуктивність праці визначають розподілом виробленої продукції в натуральних одиницях (наприклад, тоннах, штуках, квадратних метрах) на чисельність працівників. Даний метод простий, наоч­ний і достовірний. Однак він має дуже обмежену сферу застосування, тому що рідко підприємство випускає однорідну продукцію.

При умовно-натуральному методі продуктивність праці визначається розподілом кількості умовних облікових одиниць продукції на чисельність працівників. Даний метод заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника. При розглянутому методі один вид продукції прирівнюється до Іншого по відносній трудомісткості. Область застосування цього методу також обмежена.

Вимір продуктивності праці при трудовому методі припускає викорис­тання показника трудомісткості як вимірник продукції. Обсяг продукції визна­чають у трудовому вимірі в годинах шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на норму часу на виготовлення (виробництво) одиниці продукції. Даний метод вимагає наукової обґрунтованості використовуваних норм часу. Трудовий метод придатний для оцінки рівня продуктивності праці на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках, у цехах. Цей метод не має широкого поширення. При вартісному методі продуктивність праці визнача­ють розподілом обсягу продукції у вартісному вираженні на чисельність пра­цівників. Обсяг продукції обчислюють у грошовому вираженні шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на відповідні оптові ціни. Даний метод є найбільш універсальним. Він дозволяє проводити порівняння рівня І динаміки продуктивності праці на підприємстві, у галузі, регіоні, країні. Складність вартісного методу полягає у виборі найбільш прийнятного для конкретних умов способу обчислення обсягу виробництва в грошовому вира­женні. Розрізняють наступні основні методи виміру обсягу виробництва у вар­тісному вираженні: валова продукція, товарна продукція, реалізована продук­ція, умовно-чиста продукція, чиста продукція, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки.

Основними методами використання вартісних показників для виміру продуктивності праці є: повторний рахунок продукції, невідповідність динамі­ки обсягів продукції динаміці витрат праці при зрушеннях у її асортименті через вартісні вимірники продукції, недостатнє відображення впливу на дина­міку продуктивності праці підвищення якості продукції, відображення динамі­ки продуктивності праці через економію тільки живої праці без обліку викори­стання уречевленої праці.

Основним методом визначення продуктивності праці за допомогою вало­вої продукції, товарної продукції і реалізованої продукції є те, що оптові ціни включають вартість усіх матеріальних витрат. Рівень вироблення в цьому ви­падку в значній мірі підданий змінам матеріалоємності. На залізничному транспорті застосовуються всі методи виміру продуктивності праці. На заліз­ницях натуральний і умовно-натуральний методи виміру продуктивності праці знаходять широке застосування, тому що продукція залізничного транспорту однорідна і виражається у натуральних чи умовно-натуральних одиницях ви­міру. Вартісний метод визначення продуктивності праці використовують у будівництві, капітальному ремонті основних засобів, частково на ремонті ру­хомого складу.

Продуктивність праці працівників мережі і залізниць виміряється в умов­но-натуральних одиницях - кількістю приведених тонно-кілометрів, що при­водяться на одного працівника експлуатаційного контингенту, зайнятого на Перевезеннях, і розраховується по формулах:

(53)

де ∑(Pl)^gp- вантажообіг, приведені тонно-кілометри;

∑P^gl- вантажообіг, тарифні тонно-кілометри;

∑P^pl - пасажирообіг, пасажиро-кілометри;

К- коефіцієнт приведення по пасажирообігу;

N_rh - середньоспискова чисельність працівників, зайнятих на перевезен­нях, чол.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. CMM. Визначення моделі зрілості.
3. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
4. I визначення впливу окремих факторів
5. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
6. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
7. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
8. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
9. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
10. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
11. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
12. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.

Переглядів: 627