Колективний договір та регулювання охорони

Праці у колективному договорі.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально --економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціальне - економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форм .системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу (відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово - побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори. Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференцій) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін.

Після схвалення та підписання документа зобов'язання стають обов'язковою для виконання нормою, що діє в межах підприємства (галузі).

Положення селективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Зобов'язання колективного договору (угоди, трудового договору) повинні відповідати принципам економічного стимулювання та матеріальної відповідальності за стан охорони праці.

Це означає, з одного боку, що підприємство повинно бути готовим відшкодувати всі збитки через незабезпечення нормативних умов праці, від аварій та нещасних випадків (профзахворювань). Конкретні ж посадові особи та працівники. з вини яких це сталося повинні знати, що за колективним договором (угодою, трудовим договором) та відповідно до чинного законодавства вони зобов'язані відшкодувати підприємству певну частину завданих збитків.

З іншого боку, економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих Працівників, які сумлінно виконують законодавчі та інші нормативні акти з цих питань, не допускають порушень вимог особистої та колективної безпеки, проявляють ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві.»

Колективний договір (угода, трудовий договір) обов'язково включає заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих. Йдеться про відшкодування завданої їм шкоди, оплату одноразової допомоги, компенсацію витрат на придбання ліків; на проходження додаткового оплатного лікування; про надання потерпілим легшої роботи відповідно до медичного висновку із збереженням середнього заробітку, організацію навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці, надання цим інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань (якби навіть вони вже не працювали на підприємстві за станом здоров'я) тощо, У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) повинні також міститися зобов'язання власника щодо відшкодування потерпілому "моральної шкоди, які відповідали б вимогам законодавства.

За допомогою колективного договору (угодою, трудовим договором) необхідно вирішувати й ряд інших важливих питань соціального характеру, а саме:

встановлювати розмір вихідної допомоги (але неменше тримісячного заробітку) працівникові, який змушений розірвати трудовий договір з причин невиконання власником вимог законодавства та зобов'язань колективного договору (угоди, трудового договору) з охорони праці;

визначати умови здійснення грошової компенсації на придбання лікувально — профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота працівників має роз'їздний характер.

Залежно від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі у колективному договорі (угоді, трудовому договорі) визначаються зобов'язання щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх. пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання громадських робіт за договорами з центрами зайнятості населення тощо.

В колективному договорі ( угоді, трудовому договорі) передбачаються заходи щодо поліпшення умов праці жінок, їх санітарно - побутового та .медичного обслуговування» вивільнення від важких, небезпечних, шкідливих робіт та нічних змін.

Зобов'язання колективного договору (угоди, трудового договору) є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника (адміністрації підприємства), а й зобов'язувати працівників до безумовного використання кожним з них норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці. Всі працівники підприємства зобов'язані виконувати положення колективного договору (угоди, трудового договору) з тих питань охорони праці, які їх стосуються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні положення законодавства України про працю та охорону праці.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.