Ділова кар’єра та її організація.

Під діловою кар’єрою розуміють просування працівника по сходинкам службової ієрархії або послідовна зміна занять як в рамках організації, так і поза нею протягом всього життя людини, а також сприйняття людиною даних етапів. Таким чином, ділова кар’єра має як об’єктивну, так і суб’єктивну сторони.

З організаційної точки зору, кар’єра розглядається як сукупність взаємопов’язаних рішень особи про вибір того чи іншого варіанту майбутньої діяльності. Оскільки дані рішення приймаються в умовах недостатньої інформації, суб’єктивної оцінки себе та обставин, нехватки часу або емоційної нестабільності, вони далеко не завжди бувають послідовними або взагалі виправдними.

Кар’єра може бути динамічною (пов’язана із зміною робочих місць) і статичною, тобто здійснюватись на одному місці роботи шляхом службового та професійного росту. Вона також буває вертикальною, тобто посадовий ріст людини, а також горизонтальною, тобто проходити в межах одного рівня управління, однак пов’язана із зміною занять та професій. Суміщення цих двох підходів дає так звану ступінчату кар’єру.

Планування кар’єри людини повинно здійснюватись таким чином, щоб у людини залишались враження її успішності. Оцінка успішності кар’єри буває як внутрішня, так і зовнішня.

Внутрішня оцінка означає співставлення реального стану речей з особистими цілями та нахилами даної людини.

Зовнішня оцінка заснована на думці сторонніх людей стосовно статусу та ролі займаної посади.

Дані оцінки можуть не співпадати, тоді в людини може розвиватися внутрішній конфлікт.

При плануванні кар’єри працівника необхідно враховувати мотиви, що керують людиною:

1. автономія – бажання досягнути незалежності у своїх діях;

2. техніко-функціональна компетентність – бажання стати кращим спеціалістом у своїй галузі;

3. безпека і стабільність – бажання зберегти та утвердити свій статус в організації, отримання певної посади, яка дає такі гарантії;

4. управлінська компетентність – бажання влади, лідерства, які асоціюють з високою посадою;

5. підприємницька креативність – бажання створювати щось нове, займатись творчістю;

6. стиль життя – бажання людей отримати таку роботу, яка дала б можливість розпоряджатися своїм часом або забезпечувала б певний рівень матеріального благополуччя.

Якщо мотивація завершується задоволенням потреб, то в людини складається враження успішності.

В діловій кар’єрі можна виділити декілька етапів:

1. підготовчий (18-25 років) пов’язаний з одержанням відповідної освіти;

2. адаптивний (25-30 років) – процес освоєння професії, входження в колектив, пошук свого місця в колективі. Вважається, що ідеальною стартовою площадкою для менеджера є низова посада лінійного керівника, а це „тепле” місце в апараті управління;

3. стабілізаційний (30-40 років), на якому проходить кінцевий розподіл співробітників на перспективних та неперспективних. Даний період у більшості людей пов’язаний з кризою „середини життя”, коли підводяться перші підсумки життя і вирішується, що робити далі;

4. консолідації, коли люди (40-50 років) інтенсивно просуваються по службовій драбині з інтервалом 5-6 років;

5. етап зрілості (50-60 років), коли людина досягає успіху і може зосередитись на передачі своїх знань організації.

Останній етап – це пенсія.

В більшості західних фірм є обов’язковим планування ділової кар’єри співробітників, тобто визначаються потенційні можливості працівника і складаються альтернативні варіанти просування його по службі, виходячи із перспектив розвитку організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Адаптація працівників.	\|	Методи оцінки персоналу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.