• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ділова репутація і її рейтингова оцінка

Особливим інструментом суспільної оцінки і впливу на міжнародні корпорації є рейтингова оцінка репутації. Журнал Fortune публікує список найбільш шановних компаній, що працюють в Америці. Financial Times озвучує світовий рейтинг репутації. Для корпорації висока оцінка ділової репутації грає істотне значення, тому що вона формує суспільну думку і думи ряду експертів, інвестиції в цей актив дають десят-двадцятиразову віддачу.

Оцінити репутацію корпорації досить складно і численні фактори свідчать про наявність істотних проблем у методиках оцінок (наприклад, корпорація Enron в останні роки займала кращі позиції у всіх рейтингах, а потім стала центром фінансових скандалів).

Основними складової ділової репутації є:

· етика у відносинах із зовнішніми партнерами (виконання зобов'язань, відповідальність, кредитна історія, порядність, відкритість);

· етика у відносинах із внутрішніми партнерами (відповідальність менеджерів перед акціонерами, мажоритарних акціонерів перед міноритарними, фінансова прозорість бізнесу);

· репутація топ-менеджерів;

· ефективність менеджменту (рентабельність, ріст, інновації, міжнародні стандарти ведення бізнесу);

· якість продукції;

· відношення до персоналу, розвиток соціальної інфраструктури.

У 1980-ті рр. більшість шкіл бізнесу в США включили дисципліну «Етика бізнесу» у навчальні програми з метою формування професійної етики і підвищення відповідальності бізнесу перед суспільством, оволодіння інструментами для аналізу і прийняття рішень у конкретних ділових ситуаціях.

Ключовою проблемою етики бізнесу є задача підвищення соціальної відповідальності бізнесу. За останні три сторіччя відбулися різкі зміни у відношенні розв’язання даної проблеми як з боку виробників, так і співробітників, і споживачів продукції.

Ставлення власників і вищого управлінського персоналу міжнародних корпорацій до дотримання етичних норм змінилося від повного неприйняття інтересів приймаючої сторони до виконання великомасштабних програм, спрямованих на надання спеціальної допомоги.

Учасниками етичних конфліктів на макрорівні виступають:

· структурні підрозділи міжнародних корпорацій;

· окремі міжнародні корпорації;

· міжнародні корпорації і приймаючі держави;

· міжнародні корпорації і споживачі;

· міжнародні корпорації й інвестори;

· міжнародні корпорації і локальні співтовариства;

· міжнародні корпорації й організації по захисту навколишнього середовища.

Етичні проблеми між структурними підрозділами міжнародної корпорації звичайно пов’язані з рівнем і особливостями делегування повноважень. Нерідко структурні підрозділи, «дочірні» компанії повинні цілком і беззаперечно підкорятися вказівкам штаб-квартирі корпорації. Твердий контроль у багатьох випадках приведе до придушення і зникнення ініціативи.

Основною проблемою взаємодії корпорацій на ринку є реалізація конкурентної стратегії і вибір засобів досягнення конкурентних переваг. Використання демпінгових цін найбільш розповсюджений метод боротьби за нові ринки збуту. Незважаючи на широке застосування антидемпінгового законодавства переважною більшістю розвитих держав світу, виробники досить часто спираються на даний інструмент проникнення і закріплення на ринку. Крім того, з метою зниження собівартості зробленої продукції реалізуються програми по утриманню заробітної платні співробітників на визначеному рівні протягом тривалого періоду, застосовуються матеріали з гіршими якісними характеристиками, не використовуються прогресивні екологічні стандарти.

Відносини між корпораціями і приймаючою державою. Міжнародна корпорація є суспільним інститутом і повинна погоджувати свою діяльність із приймаючими державами і суспільством. Регулювання «знизу» здійснюється членами суспільства за допомогою формування суспільної думки з приводу оцінки діяльності компанії, якості її продукції, на основі результатів опитувань споживачів. Цей суспільний вплив припускає створення суспільних комітетів і товариств захисту прав. Регулювання «зверху» здійснюється на основі законодавчих і нормативних актів спеціальними державними структурами.

Особливо складними є взаємини між державами, що розвиваються, і міжнародними корпораціями, що пов’язано з наявністю наступних проблем:

· зменшуються можливості формування національної технічної інтелігенції, активна конкуренція сприяє руйнуванню вітчизняного бізнесу, виникає порочна залежність від іноземних інвесторів, кваліфіковані співробітники в силу ротації кадрів залишають країну. У деяких випадках виникає залежність економіки від діяльності міжнародних корпорацій;

· істотно занижується заробітна платня співробітників, що порушує принцип рівної і справедливої оплати за однакову роботу;

· низький рівень охорони праці, порушується техніка безпеки, ігноруються ряд положень в області безпеки виробничих процесів, прийнятих у розвинутих державах світу на аналогічних виробництвах;

· приймаючі держави концентрують на своїй території шкідливі виробництва, потенційно небезпечні для навколишнього середовища і життя людини.

Корпорація–споживач. Метою будь-якого бізнесу є одержання прибутку внаслідок задоволення потреб. Метою взаємини споживача і торговельних організацій є задоволення потреб. Відносини “міжнародна корпорація” – споживач взаємовигідні, якщо дотримуються умови свободи вибору покупця і наявності повної і точної інформацій про продукцію, що дозволяє прийняти вірне рішення.

Тому виробник зобов'язаний:

· забезпечити безпеку продукції;

· поліпшувати стандарти контролю якості;

· удосконалювати зовнішній вигляд і внутрішні характеристики товарів;

· жорстко контролювати процес виробництва;

· вказати потенційну небезпеку, що може нести продукція в процесі експлуатації.

Суспільство вступає у взаємини з міжнародними корпораціями примушує їх випускати безпечну і корисну продукцію

У 1985 р. Генеральна Асамблея ООН розробила Керівні принципи для захисту прав споживачів у наступних цілях:

· сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємництва на національному і міжнародному рівнях, що негативно видбивається на споживачах;

· заохочувати створення ринкових умов, що представляють споживачам більший вибір при більш низьких цінах;

· заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов’язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів.

У більшості держав світу функціонують суспільства захисту прав споживачів, що допомагають споживачам реалізувати свої права.

Серед прав споживача найважливішими є наступні:

1. Право вибирати товар для задоволення своїх основних потреб в умовах досить різноманітних пропозицій за конкурентними цінами і при обмеженні будь-якого монопольного впливу на споживача.

2. Право на безпеку товарів і їхнє функціонування в точній відповідності з пропозицією продавця (виробника).

3. Право на інформованість про найбільш важливі властивості товарів, способи продажу, гарантії і т.і., що допомагає споживачеві зробити розумний вибір або прийняти рішення.

4. Право на захист від несумлінних товарів і відшкодування збитку, пов’язаного з їхнім використанням.

5. Право бути вислуханим і одержати підтримку при захисті своїх інтересів від держави і суспільних органів.

6. Право на споживчу освіту, тобто придбання всебічних знань і навичок, що полегшують споживачеві ухвалення рішення про придбання.

7. Право на здорове навколишнє середовище, що не представляє погрози гідному і здоровому життю нинішнього і наступного поколіня.

Корпорації й інвестори. Значною етичною проблемою є широко поширилася в останнє десятиліття практика маніпулювання інвестиціями і використання прибутку й активів, що приводить до зменшення законних доходів інвесторів.

Світову економічну систему потрясли скандали 2001-2002 рр, пов’язані з недостовірною звітністю найбільших міжнародних корпорацій. Зацікавленість вищого менеджменту в постійному росту котирувань акцій, у тому числі облудним шляхом, перекручування правил бухгалтерського обліку, маніпуляції з корпоративною статистикою, «помилки» в аудиторських звітах приводять до багатомільйонних утрат серед акціонерів і компаній.

Корпорації і локальні співтовариства. Серед найважливіших соціальних задач міжнародних корпорацій стосовно території базування і локальних співтовариств, виділяють:

· сприяння розвиткові інфраструктури;

· збільшення зайнятості місцевого населення і підвищення кваліфікації співробітників;

· підтримка державних і локальних структур, що мають значення для розвитку населення і співробітників;

· сприяння культурному і соціальному розвиткові;

· участь у міжнародних програмах;

· реалізація програм по пріоритетному найманню і просуванню по службі кваліфікованих представників держави, у якому розміщені структури і виробництва міжнародної корпорації.

Міжнародні корпорації й організації по захисту навколишнього середовища. Погіршення стану навколишнього середовища, пов’язане з промисловою діяльністю, викликає виникнення конфліктів між міжнародними корпораціями, зацікавленими в зниженні витрат виробництва будь-якими способами, і приймаючими державами, що стурбовані порушенням екологічних норм. Активізація діяльності громадських організацій по захисту навколишнього середовища змушує міжнародні корпорації розробляти екологічну політику і реалізовувати основні її напрямки.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
3. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
4. Аналіз і оцінка стану охорони праці
5. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
6. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
7. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
8. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
9. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
10. Аналіз та оцінка організаційних структур управління
11. Аналіз та оцінка проведеного уроку
12. Аналіз та оцінка рентабельності продукції

Переглядів: 1019