• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Срібний – у Росії, Голландії, Індії у ХІХ ст..

3. Золотий - Англіяпершою перейшла до золотого монометалізму наприкінці XVIII ст. - на початку XIX ст. Золотий монометалізм було введено в Німеччині - у 1871-1873 pp., у Швеції, Норвегії та Данії - у 1873 p., у Франції - у 1876-1878 pp., в Австрії- у 1892 p., в Росії та Японії - у 1897 p., у США - в 1900 р. (з ХІХ ст.).

Отже, в залежності від режиму функціонування золота як загального еквівалента золотий монометалізм існував у трьох основних формах:

1. Золотомонетний стандарт – це грошова система при якій роль загального еквівалента виконує золото, а банкноти в обігу вільно на нього розмінюються. Його характерними ознаками були відсутність обмежень на розмін банкнот на золото, а також вільний рух золота між країнами.

Золотомонетний стандарт являв собою найбільш стабільну, само регульовану грошову систему. Саморегулювання виходило з адекватності вартості, яку виражали вказані гроші в обігу, вартості металу, який містився в монетах і міг бути одержаний в обмін на банкноти. Завдяки вільному обігу, відкритому карбуванню золотих монет та необмеженому обміну банкнот на золото маса грошей в обігу стихійно пристосовувалася до потреб обігу в них через механізм скарбу. У періоди спаду виробництва та товарообороту зменшувалася потреба в грошах, вони вилучалися з обігу, перетворюючись на скарб. При розширенні товарообороту гроші надходили зі скарбу до сфери обігу. Саме у такий спосіб відбувалося регулювання маси грошей в обігу.

Стабільність національних грошей, стабільність валютних курсів сприяли розвиткові капіталізму, вільного ринку, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіталів та ін.

Функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках, які слугували резервним фондом внутрішнього обігу, забезпечували розмін банкнот на золото, були резервом світових грошей. Витрати держави на забезпечення обігу золотою монетою були значними. Для їх зменшення широко емітувалися банкноти, використовувалися безготівкові розрахунки. У процесі історичного розвитку співвідношення між золотими монетами в обігу та їхніми представниками — банкнотами — поступово змінювалося.

Золотомонетний стандарт проіснував до І світової війни у період якої було припинено розмін банкнот на золото, а його вивезення за кордон заборонено, що було пов’язано із значним збільшенням грошової маси в обігу, які перевищували золоті запаси Центрального банку.

По закінченні війни лише в США зберігався золотомонетний стандарт. За нових історичних і політичних умов повернення до класичної золотомонетної форми було вже неможливим. Одна з причин цього - нерівномірність світових запасів золота. У той час, коли питома вага США у світових централізованих запасах золота за 1913-1924 pp. зросла з 31,7 до 46%, питома вага європейських країн впала з 49,3 до 34%. Це значно ускладнювало поновлення золотомонетного стандарту.

Іншою причиною було прагнення держав до централізації золота як важливого військово-фінансового ресурсу на випадок нових війн. Тому навіть ті європейські держави, які мали порівняно великі золоті запаси (Англія і Франція), вживали заходи для того, щоб централізувати ці запаси, вилучити їх з обігу та зберігати у центральних банках.

У ході грошової реформи 1924-1929 рр. повернення до золотого стандарту було проведено у двох формах — золотозливкового і золотодевізного стандартів.

2. Золотозлитковий стандарт – це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями. Золотозливковий стандарт було вперше запроваджено 1925 р. в Англії де ціна стандартного злитка вагою 12,4 кг дорівнювала 1700 фунтів стерлінгів, у Франціїціна зливка вагою 12,7 кг - 215 тис. франків.

Більшість країн (Німеччина, Австрія та ін.), що не мали достатніх золотих запасів, перейшли до золотодевізного стандарту. Згідно з цим стандартом також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв’язок грошових одиниць 30-ти країн світу із золотом.

3. Золотодевізний стандарт – це грошова система при якій відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. Золотодевізний стандарт проіснував до Світової економічної кризи 1929-1933 рр.

Отже, перевагами золотого стандарту є:

1. Стабільність валют і їхніх курсів, як важливий фактор розвитку світової економіки;

2. Зведення до мінімуму інфляційних процесів.

Недоліками золотого стандарту є:

1. Залежність грошової маси від видобутку золота;

2. Неможливість для центрального банку проводити самостійно грошово-кредитну політику відповідно до потреб економіки.

Таким чином, остаточний крах золотого стандарту як

грошової системи було прискорено економічною кризою 1929-1933 pp. Унаслідок неї золотий стандарт було скасовано в усіх країнах (у Великобританії, Німеччині та Японії - у 1931 p., у США - у 1933 p.).

Після світової кризи 1929-1933 pp. золотий стандарт певний час зберігався лише у країнах так званого "золотого блоку": Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Італії та Польщі. У 1935 р. від золотого стандарту відмовилися Бельгія та Італія, а в 1936 р. - усі інші країни. З того часу утвердилася система паперово-кредитних грошей. А єдина міжнародна валютна система, що базувалася на золотому монометалізмі, поступилася місцем валютним угрупованням - валютним блокам та зонам.

Система обігу знаків вартості –являє собою систему грошового обігу у якій гроші функціонують у вигляді номінальних знаків, що є нерозмінними на благородні метали, а останні повністю витіснені з обігу. (система кредитних грошей)

Випуск сучасних кредитних грошей не пов’язані з запасами благородних металів, а визначається реальними потребами обороту товарно-матеріальних цінностей.

Основними характерними ознаками є:

1. Відсутність золотого забезпечення і розміну грошових знаків на золото;

2. Надання уряду грошових коштів лише в порядку кредитування;

3. Скорочення готівкового грошового обігу і розвитку безготівкового;

4. Наявність постійних інфляційних процесів, що призводять до зниження купівельної спроможності;

5. Монополізація державою емісії готівкових грошових

знаків;

6. Активне державне втручання у регулювання грошової сфери економіки.

Основною перевагою системи обігу знаків вартості є її еластичний характер, що визначається здатністю центрального банку задовольнити потреби суб’єктів ринку у грошових коштах відповідно до економічної активності і обороту ВВП.

Основним недоліком системи обігу знаків вартості є висока імовірність знецінення грошей у наслідок їх надмірного випуску.

Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими.

Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер готівкового та безготівкового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян тощо. В такій грошовій системі фактично порушуються її межі як форми організації обігу грошей, а регулювання безпосередньо поширюється на зміст грошових операцій. Такий тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою колишнього СРСР. Він призводить до підриву самої природи грошей.

Грошову систему ринкового тину характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження щодо проведення грошових операцій на рівні банків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться використанням економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.

За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Таке можливе лише за умов достатнього розвитку та відкритості економіки країни.

Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу та ін. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

Читайте також:

1. Антиколоніальні виступи в Індії 1945-1946 років і поділ колонії на два домініони.
2. Архітектура і скульптура Індії.
3. Вавилоні, Єгипті, Індії, Китаї, Персії
4. Ведична релігійна система Давньої Індії.
5. Внутрішня та зовнішня політика Індії в 50-70-х роках.
6. Історія лінгвістичної думки до XIX ст. Мовознавство в Давній Індії. Давньокитайське мовознавство.
7. Культура Стародавньої Індії
8. Мистецтво Стародавньої Індії.
9. Місце художньої культури Індії у світі. Індуїзм та буддизм – релігії індійського регіону.
10. Місце художньої культури Індії у світі. Індуїзм та буддизм – релігії індійського регіону.
11. Основні епохи культури Стародавньої Індії. Культура Хараппи і Мохенджо-Даро.
12. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Єгипту, Месопотамії, Давньої Індії, Давнього Китаю, Стародавніх Греції та Риму

Переглядів: 543