Усі ферменти (біокаталізатори) за своєю хімічного природою є білками або комплексами білків із низькомолекулярними небілковими сполуками (коферментами, кофакторами).
Білки входять до структури біомсмбран, становлять основу цитоскелета (мікротрабекулярна сітка, мікрофіламенти), міжклітинного матриксу (колаген, еластин) та певних спеціалізованих тканин (кератини).
Білкову та пептидну природу мають численні біорегулятори - гормони, медіатори та модулятори, що виробляються в ендокринній системі, нейронах головного мозку, імунній системі: прості білки (інсулін, глюкагон тощо), глікопротеїни (тропні гормони гіпофіза тощо), низькомолекулярні пептиди (окситоцин, вазопресин, опіоїдні пептиди мозку, пептиди тимоцитів тощо).
Білкову природу мають мембранні рецептори для фізіологічно активних сполук, що приймають хімічний сигнал від гормонів, нейромедіаторІв (адренорецептори, холінорецептори, гістамінові рецептори тощо).
Білки зв'язують та здійснюють міжклітинний та внутрішньоклітинний (трансмембранний, цитогшазматичний) транспорт різних, іонів металів, чужорідних хімічних сполук (ксенобіотиків). Транспортними білками крові людини є сироваткові альбуміни (переносять жирні кислоти, білірубін, лікарські та токсичні сполуки), гемоглобін еритроцитів (транспортує кисень), ліпопротеїни (транспортують ліпіди), трансферин (транспортує залізо).
Білки є молекулярними структурами, що реалізують скорочувальну функцію м'язів (актин, міозин),джгутиків та війок (тубуліни, динеїни) тощо.
Білки виконують функцію імунного захисту (імуноглобуліни, лімфокіни, інтерлейкіни тощо), протидіють кровотечі та тромбоутворенню (білки згортапьної, антикоагулянтної та фібринолітичної систем крові).
Стрічкова молекулярна модель білка —ядерного антигену поліферуючих клітин людини