Контингент хворих і критерії відбору

Як випливає з останнього визначення ВООЗ, паліативна допомога хворим повинна починатися з моменту встановлення діагнозу невиліковного захворювання, яке неминуче приводить до смерті хворих у недалекому майбутньому. Що раніше і правильніше буде організована й надана ця допомога, тим вірогідніше ми зможемо здійснити поставлене перед собою завдання — досягнення максимального поліпшення якості життя хворого і його сім'ї. На цьому етапі паліативна допомога, як правило, надається лікарями, які беруть участь у процесі діагностики й лікування хворого. Критерії відбору хворих для власне паліативної (хоспісної) допомоги, в основному, стосуються тих пацієнтів, радикальне лікування яким було проведено, але захворювання прогресує та переходить у термінальну стадію, або лікування вже не показане у зв'язку з пізнім зверненням хворого по допомогу. Тобто це та група хворих, яким медицина зазвичай «більше нічого не може зробити» . На цьому етапі ми говоримо про «допомогу в кінці життя», або «хоспісну допомогу», як розділ паліативної допомоги, тимчасовий і націлений на надання допомоги хворому (і його близьким) у кінці життя. Проте вона показана і тим пацієнтам, які відчувають фізичні або інші страждання та потребують активного втручання.

Можна виділити три основні групи хворих, яким показана спеціалізова паліативна допомога в кінці життя:

1) хворі зі злоякісними новоутвореннями IV стадії;

2) хворі на СНІД у термінальній стадії;

3) хворі з неонкологічними хронічними прогресуючими захворюваннями в термінальній стадії розвитку (стадія декомпенсації серцевої, легеневої, печінкової і ниркової недостатності, розсіяний склероз, тяжкі наслідки порушень мозкового кровообігу та ін.).

На думку фахівців паліативної допомоги критеріями відбору є очікувана тривалість життя не більше ніж 3—б міс; очевидність того факту, що подальші спроби лікування недоцільні (у тому числі упевненість фахівців у правильності поставленого діагнозу); наявність у хворого скарг і симптомів (дискомфорту), які вимагають спеціальних знань і умінь для проведення симптоматичної терапії.

Показання до тимчасової шпиталізації:

— необхідність корекції тяжкого симптому;

— необхідність дати відпочинок родичам;

— соціальні показання (самотній хворий, з доглядом за яким не справляється виїзна служба).

У хоспісі можливе виділення ліжок для пацієнтів з неонкологічними хронічними захворюваннями, що потребують паліативної допомоги. У хоспісі має бути багато персоналу, щоб не було поспіху. Команда хоспісу повинна розглядати сім'ю пацієнта як частину цілого в догляді. Родичі можуть перебувати в хоспісі, коли вони і хворий цього побажають. Для відпочинку родичів виділяють окреме приміщення.

Без постійного зняття фізичного й емоційного стресу в персоналу хоспісу робота буде ефективною.

Духовна допомога важлива в підтримці персоналу й пацієнтів, але поняття духовного і релігійного не завжди збігаються. Відчуття єдності команди має бути вищим за відмінності між людьми і групами. Кожен повинен постійно відчувати, що хтось піклується про нього, і з задоволенням допомагати своїм колегам. Слід заохочувати відкрите спілкування між співробітниками. Треба мати бажання продовжувати доглядати хворих усе краще й краще.

Форми організації паліативної допомоги

Існують різноманітні форм надання паліативної допомоги (ПД) пацієнтам. Вони різняться в різних країнах, оскільки в кожній країні відбувається розвиток цього напряму за самостійним планом. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усе різноманіття можна розділити на дві основні групи — допомога вдома і в стаціонарі. Стаціонарними закладами паліативної допомоги є хоспіси, відділення (палати) паліативної допомоги, розташовані на базі лікарень загального профілю, онкологічних диспансерів, а також стаціонарних закладів соціального захисту.

Допомога вдома здійснюється фахівцями виїзної служби, організованої як самостійна структура, або структурним підрозділом стаціонарного закладу. Організація паліативної допомоги може бути різною.

Якщо взяти до уваги той факт, що більшість хворих хотіли б провести решту свого життя й померти вдома, то надання допомоги в домашніх умовах було б найдоцільніше. Проте, як відзначає професор А.В. Гнезділов: «2/3 хворих умирають у лікарнях. Це «неякісна цифра», яка свідчить про відсутність можливості отримання хворими допомоги вдома або в хоспісі. Убогі побутові умови, труднощі у взаєминах з рідними змушують багатьох хворих шукати в хоспісі останній притулок». Усі форми паліативної допомоги мають бути запропоновані пацієнтові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи діяльності хоспісів	\|	Соціальна допомога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.