Компресія спинного мозку з розвитком неврологічних порушень виникає у 3—5 % хворих здебільшого як наслідок метастичного ураження хребта або при первинних пухлинах спинного мозку. Найпоширенішими клінічними ознаками компресії спинного мозку є: больовий синдром, який звичайно передує розвитку інших клінічних проявів, порушення чутливості, загальна слабкість, парапарез або параплегія, порушення функції органів малого таза.
Лікування болю в подібних випадках включає призначення анальгетиків, кортикостероїдів і променевої терапії. Кортикостероїди справляють протизапальну дію, зменшуючи набряк тканин, тому на початку доцільно призначати дексаметазон у високих дозах, наприклад: по 12—24 мґ перорально 1 раз на день протягом 3—4 днів внутрішньовенно одноразово до 100 мг; по 24 мг перерально 4 рази на день протягом 3 днів. Потім дозу дексамета-зону знижують до 12—16 мг на день одноразово, надалі знижують
залежно від ефекту.
Променева терапія впливає як на саму пухлину, так і дає протизапальний ефект. У разі неефективності консервативної терапії в окремих випадках за погодженням із нейрохірургом можна поставити питання про хірургічну декомпресію (ламінектомія) з подальшою стабілізацією хребта. Однак це питання можна вирішити лише в тих випадках, коли реально можливе продовження життя хворого з гарантією його прийнятної якості.
Загальний догляд за хворим включає: психологічну підтримку, допомогу в адаптації до нового способу життя, розв'язання соціальних проблем, забезпечення адекватного догляду, запобігання розвитку ускладнень (пролежні, інфекція, тугорухомість тощо).