Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Бонітування ґрунтів: діагностичні ознаки та складання шкал бонітування ґрунтів.

На території нашої країни виділяють різноманітний ґрунтовий покрив. При ґрунтовому картографуванні України встановлено майже 650 видів ґрунтів. Для України характерними є сім основних типів ґрунтів, які, в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів. Відповідно до Існуючої класифікації є такі типи (рис. 1):

- дерново-підзолистий і дерновий;

- бурий лісовий і буро-підзолистий;

- сірий лісовий;

- чорноземний і каштановий;

- коричневий;

- лучний і болотний;

- солонцевий, солончаковий і солодовий.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти найпоширеніші на Поліссі. Такі ґрунти несприятливі для вирощування високих урожаїв. кількість гумусу в них незначна. Бурі лісові і буро-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого в межах лісів Карпат і Криму, в Передкарпатті. Цим ґрунтам характерна висока кислотність, невисокий вміст гумусу та порівняно високий вміст обмінного алюмінію.

Чорноземи становлять в Україні майже 60 відсотків усіх її площ, зайнятих сільськогосподарськими угіддями. Це найродючіші ґрунти України з вмістом гумусу 4-9 відсотків та його товщиною 1-1,5м. Ці ґрунти простягаються широкою смугою в лісостепу і степу із заходу на схід.

Лучні та болотні ґрунти формуються при значному та надлишковому їх зволожені. Найбільша кількість цих ґрунтів знаходиться в поліських районах України.

Рис. 1. Грунтові ресурси України.

Коричневі ґрунти знаходяться на півдні, в районах із субтропічним кліматом. Вміст гумусу в цих ґрунтах становить 3-2,5 відсотки.

Солонцеві, солончакові і солодові ґрунти мають місце, здебільшого, на півдні та в центральній частині України поблизу великих дніпровських водойм і на поливних землях.

В цілому ґрунти України мають високу природну родючість. Найродючіші типові чорноземи, чорноземи звичайні і -південні, що займають відповідно 18,1; 27,7 І 8.9 відсотків від загальної орної площі України. О підзол сні та реградовані чорноземи становлять майже 10 відсотків орних земель, дерново-підзолисті - 7 відсотків, опідзолені - 5 відсотків, сірі лісові - 6.7 відсотка, каштанові, лучні. дерново-оглєєні. буроземні - відповідно 9,2; 12 та 0,4 відсотка.

Для комплексної оцінки якості ґрунтів виконують бонітування, яке є спеціалізованою класифікацією родючості ґрунтів в кореляції з урожайністю сільськогосподарських культур на цих землях.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Вона встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, будується за об'єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур. За визначенням академіка С. С. Соболева, бонітування – це спеціалізована класифікація ґрунтів за їх продуктивністю, основана на об'єктивних ознаках (властивостях) самих ґрунтів, найбільш важливих для росту сільськогосподарських культур і корелюючих із середньою багаторічною урожайністю.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями. Об'єкт бонітування – грунт – виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження. У зв'язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською цінністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього, близьких за агрофізичними, агрохімічними й іншими природними властивостями, які впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Згідно з методичними рекомендаціями з проведення бонітування ґрунтів. затвердженими в 1993 p. загальне і часткове бонітування ґрунтів повинно проводитися за єдиною системою яка базується на подібних принципах, але з обов'язковим врахуванням місцевих, регіональних особливостей грунтів і природних умов сільськогосподарського виробництва.

У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науковою основою раціонального і високоефективного використання земельних ресурсів, спрямованого на підвищення ґрунтової родючості й урожайності сільськогосподарських культур.

Основними параметрами при бонітуванні ґрунтів с вміст гумусу в товщі оранки, потужність гумусових горизонтів, вміст глини в орному шарі, глибина залягання глейових горизонтів та вміст РН сольової витяжки.

Валові запаси гумусу визначають за формулою:

Н =100·А·В·Р (т/га) (1)

де А - потужність гумусового горизонту, м;

В - об'ємна маса ґрунту, г/см³;

Р- вміст гумусу, %.

Валові запаси гумусу отримують як його суму, розраховану для товщини ґрунту 0 ... 20 см 20 .... 40 см.

Запаси рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію) знаходять за формулою:

N = 10000·А·В·К (кг/га) (2)

де А - потужність коренево-придатного шару, м:

В - об'ємна маса ґрунту, г/см³;

К - вміст поживної речовини, кг/т .

Потім переходять до вирахування балів бонітету. При цьому можливі два підходи до вибору шкали бонітування. Шкала може бути розімкнутою або замкнутою. При розімкнули шкалі за 100 балів приймають значення ознаки ґрунту, яка має найбільшу питому вагу в даному регіоні. При обчисленні балів за принципом замкнутої шкала за 100 балів приймають максимальні значення ознак. Бали обчислюють за формулою:

(3.)

де У - значення ознаки ґрунту, бал якої визначають:

У₁₀₀ - значення ознаки ґрунту, прийнятої за 100 балів (еталонний грунт).

Вибір еталонного ґрунту для конкретної культури полягає у встановленні генетичної належності агрогрупи ґрунтів, числових значень основних її властивостей, що використовуються як критерії при бонітуванні, а також, багаторічних статистичних даних про високий рівень урожайності даної культури за останні роки. Виявлені агрогрупи і числові характеристики їх ознак і властивостей приймають за 100 балів у межах природно-сільськогосподарського району і в межах держави загалом.

Стосовно еталонного ґрунту природно-сільськогосподарського району розраховуються бонітети всіх агрогруп (за окремими і загальними властивостями) даного району.

Використовуючи залежність (2) обчислюють бали бонітування для ґрунтів за природною властивістю і за урожайністю сільськогосподарських культур на цих ґрунтах.

Потім вираховують коефіцієнти кореляції між окремими ознаками родючості ґрунтів та урожайністю.

(4.)

де X_і, У_і - біжуче значення урожайності та природної ознаки:

X, У - середнє значення урожайності і природної ознаки.

Знаходять коефіцієнти детермінації К_ух = r_ух = К_і а потім загальний бал бонітету даної земельної ділянки.

(5.)

У разі прийняття за бонітувальну ознаку кислотність ґрунтів, еталоном вважають ґрунти з нейтральною кислотністю, (РН 7,0). Для слабокислих і кислих ґрунтів:

(6.)

а для слабо лужних і лужних:

(7.)

Бали бонітету за вмістом мулу і фізичної глини визначають, виходячи з еталону. 100 балів становить грунт з 27 відсотками мулу і 45 відсотками фізичної глини.

Матеріали бонітування ґрунтів та якісної оцінки земель є на-уковою основою для вдосконалення організації території та об-ґрунтування проектів внутрішньогосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств.

Певне значення мають показники бонітету ґрунтів при тех-нічному нормуванні польових механізованих робіт і диференці-ації в господарствах змінного виробітку агрегатів, для правиль-ного підбору системи машин і знарядь з урахуванням якості ґрунтів, при плануванні економічних показників.

Важливе значення має бонітування ґрунтів і для охорони ґрунтового покриву від ерозії, заболочування, вторинного засо-лення, руйнування і забруднення внаслідок розвитку промисло-вості і транспорту, Контроль за використанням і станом землі повинен також ґрунтуватись на суворому обліку її якості та кількості, тобто на основі матеріалів земельно-оціночних робіт.

Бальна оцінка грунтів України представлена на рис. 2

Рис. 2. Групування земель с.-г. призначення за балом бонітету в межах території України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Здійснення програми і порядок ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру	\|	Економічна оцінка земель: визначення показників економічної оцінки земель та складання шкал.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.