• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Методологічні основи інвестування

1. Економічна суть інвестицій.

2. Класифікація інвестицій.

3. Інвестиційний процес: суть, стадії.

4. Інвестиційний ринок та його інфраструктура.

5. Роль інвестицій у розвитку економічних процесів.

1. У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні інвестиції являють собою категорію, яка найбільш часто використовується в економіці як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Взагалі термін "інвестиція" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". Існують різні визначення цього поняття. Згідно закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого якої створюється прибуток (доход) і досягається соціальний ефект.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу–хау). Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь–якій іншій формі: майна; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Найбільш повним на нашу думку є таке визначення:

інвестиції – це капітал у всіх його формах, що вкладається в об'єкти виробничого й невиробничого призначення з метою забезпечення його збільшення в майбутньому, а також досягнення позаекономічних ефектів соціального й екологічного характеру.

Інвестиційна політика – частина економічної політики держави, що визначає обсяг, структуру і напрямок капіталовкладень, зростання основного капіталу і їхнє відновлення на основі найважливіших досягнень науки і техніки.

Інвестиційне середовище – сукупність правових, економічних та інституціональних умов, що визначають правила функціонування різних типів цінних паперів на ринку, умови купівлі і продажу, тенденції динаміки цін а також особливості руху капіталів і зміни щодо нерухомості.

Інвестор – це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладення власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування.

2. Інвестиції підприємства різноманітні за своєю природою. Інвестиції класифікують за такими ознаками:

1) За відтворювальною спрямованістю:

§ Валові – являють собою загальний обсяг коштів у певному періоді, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів виробництва, на приріст запасів товарно–матеріальних цінностей.

§ Чисті – менші від валових на величину коштів, що направляються із фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань на реінвестиції.

2) За об’єктом вкладання капіталу:

§ Реальні – це вкладення капіталу в господарську пильність підприємства з метою одержати прибуток або досягти інші ефекти. Якщо вкладення здійснюються в основні фонди підприємства, то мова йде про капітальні вкладення. Якщо здійснюється фінансування якісно нових технічних, технологічних, конструкторських та організаційних рішень, тобто інвестуються нематеріальні активи – це інноваційні інвестиції.

§ Фінансові – це вкладення капіталу у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому. У свою чергу, поділяються на стратегічні (що інвестор повністю контролює об'єкт, у який вкладений капітал, і управляє ним) й портфельні (звичайно представлені пакетом акцій, на який припадає 10–25% власного капіталу підприємства і не дають можливості такого контролю).

3) За характером участі в інвестуванні:

§ Прямі – мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вони вимагають від інвестора певного досвіду й знань.

§ Непрямі –найпоширеніша форма у світовій практиці, що припускає наявність інвестиційного або фінансового посередника в здійсненні інвестицій.

4) За географічною ознакою:

§ Інвестиції в економіку регіону – являють собою вкладення коштів в об'єкти інвестування, розташовані на території окремого регіону;

§ Інвестиції в економіку держави – являють собою сукупність інвестицій по всіх регіонах країни;

§ Інвестиції за кордон – тобто вкладення капіталу в економіку інших країн.

5) За періодом здійснення:

§ Короткострокові – до 1 року.

§ Середньострокові – від 1 до 3 років.

§ Довгострокові – більше З років.

6) За формами власності:

§ Приватні (недержавні)– це вкладення, здійснювані недержавними підприємствами, а також фізичними особами України.

§ Державні – здійснюються центральні й місцеві органи державної влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів, а також державні підприємства за рахунок власних і позикових коштів.

§ Іноземні – це інвестиції міжнародних та іноземних підприємств і організацій, іноземних громадян, іноземних держав.

§ Спільні– припускають одночасне використання різних джерел інвестиційних ресурсів.

3. Інвестиційний процес – це процес обґрунтування й реалізації інвестицій. Це поняття звичайно пов'язане зі здійсненням реальних інвестицій.

До етапів інвестиційного процесу належать:

§ мотивація інвестиційної діяльності,

§ прогнозування й програмування інвестицій,

§ обґрунтування доцільності інвестицій,

§ планування, фінансування, проектування інвестицій,

§ страхування інвестицій,

§ матеріально–технічне забезпечення інвестицій,

§ освоєння інвестицій,

§ підготовка до виробництва продукції,

§ попередня здача в експлуатацію,

§ остаточна здача об'єкта в експлуатацію,

§ моніторинг та аналіз ефективності.

4. Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів) – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктів інвестування в усіх його формах.

Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією інвестицій (капіталу) із боку інвесторів, що виступають у даному випадку як продавці, і попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (капіталу).

На практиці існує два види інвестиційного попиту: потенційний та конкретний.

Потенційний попит виникає при відсутності намірів юридичної або фізичної особи при наявності доходу (прибутку) направляти його на інвестування. Такий попит називається формальним та виступає як інвестиційний потенціал – джерело для майбутніх інвестицій.

Конкретний попит (пропозиція капіталу) – характеризується конкретною реалізацією намірів суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

Регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом установлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка включає в себе: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, НБУ, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є законодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку – це фінансово–кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність із:

• залучення тимчасово–вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

• створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

• співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

• забезпечення проведення техніко–економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності та вирішення питання;

• консультаційної підтримки підприємців із юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;

• страхування проектних та кредитних ризиків;

• сприяння становлення ринкових відносин в Україні через створення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку включає в себе ділові видання, Інтернет сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо.

5. Інвестиції відіграють ключову роль у розвитку економічних процесів. Інвестиції для підприємства – це, насамперед, основне джерело одержання прибутку, що є основою реалізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства. Інвестиції дають можливість вирішувати завдання соціального й екологічного плану.

Взаємозв'язок інвестицій та економічних процесів на макроекономічному рівні (державному і регіональному) має двосторонній характер. З одного боку, формування інвестиційних ресурсів відбувається залежно від показників економічної активності в країні, а з іншого – розподіл інвестицій забезпечує зміни в стані економіки країни, а також у розвитку екологічних і соціальних процесів.

Виділяють такі позитивні ефекти від залучення інвестицій – економічні, соціальні, екологічні.

До економічних ефектів здійснення інвестицій відносять:

§ сприяння модернізації;

§ збільшення обсягів виробництва;

§ підвищення рівня ринкової конкуренції;

§ позитивний вплив на платіжний баланс;

§ розвиток інвестиційної інфраструктури.

Екологічний ефект спостерігається при інвестуванні ресурсозберігаючих технологій, виробництв по вторинній переробці відходів виробництва, очищенню води й атмосферного повітря. Екологічне інвестування спрямоване на поліпшення екологічної ситуації й недопущення подальшого забруднення навколишнього середовища.

Соціальний ефект проявляється в зниженні соціальної напруженості й загрози соціальних конфліктів через:

§ створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття;

§ зростання рівня доходів населення, його купівельної спроможності;

§ підвищення рівня життя населення;

§ збереження кадрового потенціалу;

§ збільшення соціальних виплат як наслідок зростання доходів бюджетів всіх рівнів.

Таким чином, інвестиції відіграють важливу роль у розвитку економічних процесів.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
5. Акціонерна форма інвестування
6. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
7. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
8. Біологічні основи мислительної діяльності.
9. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
10. Біохімічні основи розвитку витривалості
11. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
12. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій

Переглядів: 1121