• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Інвестиційна діяльність підприємства.

1. Суб’єкти і об'єкти інвестиційної діяльності.

2. Інвестиційні ресурси підприємства.

3. Управління інвестиційною діяльністю.

3.1 Сутність управління інвестиційною діяльністю підприємства.

3.2 Система управління інвестиційною діяльністю підприємства

3.3 Організація управління інвестиційною діяльністю підприємства.

3.4 Інформаційне забезпечення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

1. Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь–якого учасника інвестиційної діяльності.

Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвесторів. Індивідуальний інвестор – це конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської діяльності. Інституціональний інвестор – це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (інвестиційні фонди й інвестиційні компанії).

Якщо інвестор ставить перед собою мету придбати контрольний пакет акцій підприємства й зосередити управління у власних руках, то даний суб'єкт характеризується як стратегічний інвестор. На відміну від стратегічного інвестора, портфельний інвестор здійснює інвестиційну діяльність із метою одержання інвестиційного прибутку в короткостроковому або довгостроковому періоді.

Якщо інвестор у своїй діяльності орієнтується на мінімізацію інвестиційних ризиків і за свою мету ставить забезпечення безпеки інвестування, то даний суб'єкт характеризується як консервативний інвестор. Агресивний інвестор орієнтується на максимізацію інвестиційного прибутку при відповідному високому рівні інвестиційного ризику.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560 – XII визначено основні права суб'єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь–яких учасників інвестиційної діяльності. У тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом.

Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Визначено Законом і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестор зобов'язаний:

– подати фінансовим органам декларацію про обсяги й джерела здійснюваних ними інвестицій;

– одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

– одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно–гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.

Суб’єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

– додержувати державних норм та стандартів;

– виконувати вимоги державних органів та посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

– подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

– не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути виробничо–господарські утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші функціональні учасники.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

§ грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

§ рухоме й нерухоме майно;

§ інтелектуальні права, пов'язані з авторським правом, досвідами й іншими видами інтелектуальних цінностей;

§ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того або іншого виду виробництва, але незапатентованого;

§ права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

§ інші цінності, що являють собою об'єкти інвестиційної діяльності.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно–гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

2. Інвестиційні ресурси підприємства – це сукупність фінансових ресурсів, які формуються й використовуються підприємством для вирішення проблем, пов'язаних із процесами проектування, будівництва, розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, тобто фінансують інвестиційну діяльність підприємства.

Формування інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється за двома напрямами – по державних і недержавних джерелах фінансування.

До державних інвестиційних ресурсів належать інвестиції з Державного бюджету України й місцевих бюджетів, інвестиційні кошти позабюджетних фондів, а також власні коштів державних підприємств і організацій.

У сучасних умовах розвитку найбільш важливими джерелами фінансування є недержавні інвестиційні ресурси, що включають у себе власні кошти підприємств і організацій, довгострокові й короткострокові кредити банків, кошти населення, кошти цільових фондів, що перебувають у розпорядженні фізичних та юридичних осіб, а також інші джерела (емісія облігацій підприємств, лізинг).

Власні кошти підприємств і організацій – це внутрішні джерела фінансування для підприємств–реципієнтів, на відміну від інших недержавних і державних джерел, що являють собою зовнішні джерела фінансування.

У формуванні власних коштів підприємств і організацій основне місце займають прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Наступним за значенням джерелом власних коштів є амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обсягу використовуваних підприємством основних фондів і прийнятої політики їхньої амортизації.

Виділяють такі переваги інвестування за рахунок власних коштів підприємств й організацій:

§ простота й швидкість їхнього залучення;

§ висока віддача за критерієм норми прибутковості інвестованого капіталу;

§ повне збереження управління в руках первісних засновників компанії;

§ вкладення коштів у діяльність, що дозволяє проводити конкурентноздатну продукцію, що приносить прибуток;

§ ефективне використання наявних ресурсів; менша кількість помилкових інвестиційних рішень.

Істотний недолік використання власних інвестиційних ресурсів – обмеженість власних коштів. Це обумовлює необхідність використання підприємством зовнішніх (позичкових і залучених) джерел фінансування.

Позичкові інвестиційні ресурси мають такі позитивні риси:

§ широкі можливості залучення;

§ генерують приріст рентабельності за умови, що рентабельність активів перевищує середню процентну ставку за кредит.

Водночас їм притаманні такі негативні риси, як:

§ нижча норма прибутку ніж за власними джерелами;

§ складність процедури залучення позичкових інвестиційних ресурсів;

§ залежність вартості таких ресурсів від кон’юнктури на кредитному ринку.

Читайте також:

1. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
2. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
3. Адвокатська діяльність
4. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
5. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
6. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
7. Аналіз грошових активів підприємства.
8. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
9. Аналіз кредиторської заборгованості підприємства.
10. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства.
11. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
12. Аналіз майна підприємства.

Переглядів: 1276