• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок розвитку кількісної теорії.

Монетаризм - це течія, що виникла у 60-ті роки XX ст. і заснована на визначальній ролі грошової маси, що знаходиться в обігу, а також на здійсненні грошової політики держави. Основні положення теорії монетаризму Сучасний монетаризм виник як опозиція кейнсіанству. Засновником цієї теорії є М. Фрідмен, який показав, що правильна монетарська політика відіграє важливу роль не тільки у період інфляції, але і депресії. Праці Фрідмена в 1976 р. були відзначені Нобелівською премією з економіки. Фрідмен зробив спробу дослідити значення грошей, грошової маси і грошового руху в економічних процесах. Якщо для кейнсіанців головними важелями регулювання економіки були сукупний попит, нагромадження, споживання, інвестиції, то для М. Фрідмена основним засобом регулювання є монетарна система. Раніше економісти вважали гроші абсолютно пасивною величиною, яка не має самостійної ваги. М Фрідмен же вважав, що кількість грошей відіграє вирішальну роль в економічному розвитку і якщо порушити грошовий обіг, порушиться нормальне функціонування всього господарського механізму. В економічній політиці держави грошовому обігу належить перше місце, а бюджетній системі - друге. Монетарна політика центральних банків, на думку М. Фрідмена, має ґрунтуватися не на величині процента на кредитний капітал, а на кількості грошей, що банки випускають в обіг. Він відрізняв кредитну політику від монетарної. На думку монетаристів, ні податкова, ні бюджетна політика не впливають на розмір сукупного номінального попиту, оскільки вони означають лише перекачування доходу з одного сектора в інший. Державні видатки, на думку М. Фрідмена, змінюють тільки структуру попиту, не змінюючи його загальної величини. Номінальний попит зростає або зменшується не внаслідок державних видатків, а лише в результаті збільшення або зменшення кількості грошей в обігу Економічні цикли, за М. Фрідменом, залежать від циклічних рухів кількості грошей в обігу. Зміна кількості грошей в обігу впливає і на динаміку цін. М. Фрідмен робить висновок, що такі величини, як виробництво, зайнятість, реальна заробітна плата, реальний процент на капітал і співвідношення між ними залишаються постійними, а величина їх залежатиме від кількості грошей в обігу. Головний принцип монетаристської політики - досягнення стабільних темпів приросту грошової маси, що на основі ринкового саморегулювання покликано забезпечити ріст виробництва і високу зайнятість. Монетарне™ обґрунтовують причини інфляції виключно грошовими факторами і державним регулюванням зайнятості. Насправді, інфляцію породжує ціла сукупність причин: прихована форма переливання капіталу, ріст урядових витрат і створення у зв'язку з цим хронічних дефіцитів державних бюджетів, ріст державного боргу тощо. Монетаризм виходить з того, що ринкова економка за своєю суттю є збалансованим господарством, здатним до автоматичного саморегулювання і єдине, що може зруйнувати цю здатність, це диспропорція між темпами росту продукції і темпами росту грошової маси в обігу. Новизна концепції державного втручання в економіку, на думку М. Фрідмена, полягає в тому, що вона обмежується жорсткою грошовою політикою, яка досягається посередництвом постійного і стабільного темпу росту кількості грошей в розмірі 3-5 % в рік. М. Фрідмен вважає, що на динаміку ВНП потрібно впливати через гроші. Додаткова щорічна пропозиція грошей дорівнює сумі середньорічного темпу очікування інфляції і середньорічного темпу приросту валового національного продукту або національного доходу. Автор доходить висновку, що перший доданок повинен дорівнювати 1%, а другий доданок - 3%. У результаті, щорічна інфляція дорівнює 4% і є чисто грошовим приростом. Зміна рівня цін (і розміру номінального прибутку) є результатом зміни грошового запасу. Існує безпосередній зв'язок між темпом приросту кількості грошей і темпом росту номінального прибутку через механізм кількісної теорії грошей. Іншими словами, кількісна теорія грошей встановлює прямий зв'язок між ростом грошової маси в обігу і ростом товарних цін. Зміна кількості грошей суперечливо впливає на норму відсотка: зростання пропозиції грошей спочатку викликає зниження норми відсотка, а потім ріст витрат і інфляції збільшує попит на позики, що веде до росту розміру відсотка.

Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потріб­ні були нові підходи, які дали б можливість тримати під контро­лем інфляційні процеси.

Вважається, що формування сучасного монетаризму було за­початковано виходом у світ наукових праць представників «чи­казької школи» на чолі з Мілтоном Фрідманом.

Основні погляди монетаристів:

1. Зосередили основну увагу на монетарній політиці держави;

2. Гроші і грошовий обіг впливають на економіку, оскільки основною причиною виникнення економічних криз і розвитку інфляційних процесів є порушення грошової рівноваги;

3. Капіталізму притаманна внутрішня стійкість, а тому немає необхідності, щоб держава активно включалась у процес виробництва;

4. Були прихильниками здійснення жорсткого регулювання кредитно-грошової емісії й відповідно - грошової маси в обігу. Контролю над інфляцією – це провідна ланка економічної політики центрального банку і системи державного регулювання.

М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна підтримувати помір­не збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП, що склалися, та очікуваної інфляції. Згід­но з цим правилом приріст маси грошей в обороті визначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:

де M — середньорічний темп приросту маси грошей, % за три­валий період; Р- середньорічний темп очікуваної інфляції, %; — середньорічний темп приросту номінального ВВП, %.

Якби центральний банк утримував пропозицію грошей протягом тривалого часу межах , то се­редній рівень цін залишався б незмінним. У разі перевищення цих меж у країні може розпочатися інфляція, а при більш низь­ких темпах - дефляція, яка може спричинити зниження темпів економічного зростання.

Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез

Коли економіка західного світу в 70—80-ті роки вийшла на пряму поступового рівномірного зростання за відсутності високої інфляції, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальні проблеми не просто зникли, а трансформувалися в хро­нічні та одночасні. Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецеп­ти в їх чистому вигляді для цього не годилися, що й визначило процес взаємопроникнення цих ідей, формування кейнсіансько-неокласичного синтезу як нового етапу в розвитку прикладної теорії грошей.

Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін (інфляцію) - на довготермінових. Визнають вони і важливу роль держави в ре­гулюванні економіки, тільки дещо по-різному розставляють ак­центи при визначенні механізму регулювання. Вони єдині в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
9. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
10. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
11. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ

Переглядів: 1101