• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Системи і способи утримання худоби

Залежно від напрямку виробництва ферми великої рогатої худоби поділяють на:

Ø молочно-м'ясні — із закінченим оборотом стада, на яких утримують корів, ремонтний молодняк і молодняк для відгодівлі й реалізації на м'ясо;

Ø молочні — на яких утримують корів і молодняк до 6-місячного віку та ремонтний молодняк віком понад 6 місяців. Молодняк, призначений для відгодівлі й реалізації на м'ясо, передають іншим фермам (бригадам) свого господарства або в спеціалізовані господарства;

Ø молочні спеціалізовані — на яких утримують корів та телят до 15—20-денвого віку, після чого останніх передають іншим фермам (бригадам) свого або спеціалізованого господарства;

Ø вирощування молодняка від 15—20-денного до 12—15-місячного віку, призначеного для відгодівлі й реалізації на м'ясо;

Ø вирощування молодняка на м'ясо і відгодівля від 6 до 12—15-місячного віку або вирощування і відгодівля молодняка від 6 до 16—18-місячного віку;

Ø відгодівля молодняка віком понад 12—15 місяців і вибракуваної на м'ясо дорослої худоби.

Залежно від напрямку, необхідних умов і можливостей господарств застосовують прив'язне, безприв'язне та потокове утримання великої рогатої худоби.

При утриманні на прив'язі худоба перебуває взимку в приміщеннях з обов'язковим моціоном, а влітку — на вигульних майданчиках або в таборах.

При безприв'язному утриманні корови цілий рік знаходяться на фермі без прив'язі. Це потребує достатньої кількості грубих, соковитих і концентрованих кормів, а також підстилки.

Рис. 8.1. Схема короткого (а) та довгого (б) стійл:

1 — годівниця; 2 — кормовий прохід; 3 — стійлова рама; 4 — гнойова канавка

Прив'язне утримання поширене на фермах усіх виробничих напрямків. При цьому кожна тварина має своє стійло (рис. 8.1), в якому її фіксують за допомогою відповідного обладнання.

Стійло оснащується годівницею, напувалкою та гнойовою канавкою. Стійла в приміщенні розміщують повздовжніми паралельними рядами. Розміри їх залежать від групи та віку худоби, що утримується в даному приміщенні табл. 8.1.

Таблиця 8.1.
Розміри стійл, м

Рис. 8.2. Схема приміщення для утримання корів на прив'язі:

1 — кормовий прохід; 2 — годівниця; 3 — стійло; 4 — гнойова канавка

У типових корівниках (рис. 8.2) стійла обладнують вздовж приміщення в два або чотири ряди. Корми тваринам роздають пересувними або стаціонарними кормороздавачами. При використанні пересувних кормороздавачів ширина кормового проходу повинна бути не менше 2 м. Гній видаляють транспортерами і вивантажують у тракторні причепи. У корівниках такого типу можна застосувати доїння в молокопровід чи переносні відра. Новонароджені телята до 20-денного віку знаходяться в індивідуальних клітках КИТ 00.000 профілакторію родильного приміщення, від 20-денного до 3-місячного віку їх утримують безприв'язно в індивідуальних клітках КИТ-Ф-12 або в групових станках ОСТ-Ф-32 по 10—15 голів, від трьох до шести місяців — у групових станках по 25—30 голів.

Для утримання новонароджених телят у профілакторіях використовують індивідуальні переносні клітки розміром 1,2×1 м. Площу групових станків для телят від 20-денного до 6-місячного віку визначають з розрахунку 2—2,5 м2 на одну голову.

При утриманні тварин на прив'язі важливе значення має організація систематичного активного їх моціону. Для цього обладнують вигульні майданчики.

При безприв'язному утриманні корів значно скорочуються затрати праці на виробництво молока і м'яса завдяки ефективному використанню сучасних засобів механізації роздавання кормів, доїння та видалення гною. Ґрунтується ця система на таких принципах:

Ø тварин цілорічно утримують без прив'язі і вони вільно виходять на вигульно-кормові майданчики, де є годівниці, автонапувалки та навіси для грубих кормів. На кожну корову в приміщенні необхідно мати 4,5—5 м² підлоги, а на вигульно-кормовому майданчику не менше 10 м² площі з твердим покриттям; для ремонтних телиць — відповідно 3—3,5 і 8—10 м². Загальну довжину годівниць визначають з розрахунку 0,7-0,8 м на корову, 0,7 м для нетелі та 0,6 м на ремонтну телицю;

Ø тварин утримують у боксах чи комбікормових боксах (рис. 8.3, 8.4). При цьому ефективний напрямок — це будівництво моноблочних багатопрольотних виробничих приміщень, що дозволяє значно скоротити їх вартість і зменшити площу забудови. Внутрішнє планування такого приміщення показано на рис. 8.5. Корівник має по чотири ряди боксів, напівбоксів та годівниць. Для створення тваринам комфортних умов крім основних боксів для відпочинку обладнують кормові напівбокси перед годівницями. Між годівницями передбачені кормові проходи шириною 2,3 м. Проходи між боксами призначені для видалення гною;

Ø доять корів у спеціальних приміщеннях.

Рис. 8.3. Обладнання для боксового утримання корів:

1 — бічний розподільник; 2 — підлога (дерев'яна або гумовий килимок); 3 — пристрій для вирівнювання електричного потенціалу; 4 — фіксуючий пристрій; 5 — годівниця; 6 — скрепер для видалення гною; 7 — розподільник перед кормовим столом

Рис. 8.4. Обладнання комбінованого бокса для утримання корів:

1 — напувалка; 2 — водопровід; 3 — хомут; 4 — боковий розподільник; 5 — скоба; 6 — капроновий канат; 7 — накладка; 8 — обмежувач до годівниці; 9 — труба для збігання води; 10 — годівниця

Рис. 8.5. Схема розміщення технологічного обладнання у корівнику на 400 голів (боксове утримання);

1 — бокс для відпочинку; 2 — комбінований бокс; 3 — годівниця; 4 — кормовий прохід; 5 — решітка; 6 — канал для видалення гною; 7 — гнойовий прохід

Останнім часом у господарствах поширилось утримання худоби на щілинній підлозі.

При безприв'язному утриманні доцільно створювати такі групи корів: новотільні, високопродуктивні, середньої продуктивності, низькопродуктивні та сухостійні. Таке групування дозволяє диференційовано годувати та утримувати тварин відповідно до зоотехнічних вимог. Розмір кожної групи повинен становити 50—100 голів. Приміщення для великої рогатої худоби обладнують системою вентиляції, каналізації, освітленням, а в родильних приміщеннях і опаленням.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
10. VI. Філогенез нервової системи
11. А) Заробітна плата її форми та системи.
12. А) Заробітна плата, її форми та системи.

Переглядів: 4943