Поняття адміністративного примусу.

Основними й найзагальнішими методами державного управління є методи переконання, заохочення і примусу.

Правильне застосування саме методівпереконання, заохочення і примусу в процесі здійснення державного управляння забезпечує найбільшу ефективність управлінської діяльності, раціональне функціонування всіх адміністративно-правових інститутів.

Переконання, заохочення і примус у сфері державного управління застосовується для того, щоб забезпечити:

· цілеспрямованість управлінської діяльності;

· правомірність поведінки учасників управлінських відносин;

· функціонування й захист режиму, встановленого державою, режиму, за якого неухильно виконувались правові приписи усіх ланок управлінської системи;

· нормальні взаємовідносини усіх учасників управлінських відносин.

Захист правових відносин забезпечується, крім використання інших можливостей, вже існуючими видами державного примусу.
Серед усіх видів примусу найбільшою питомою вагою, високою мобільністю і здатністю адаптуватися до конкретних умов і потреб держави виділяється адміністративний примус. За своєю соціально-правовою природою адміністративний примус є органічною складовою державного примусу.

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

Серед його заходів є суто адміністративні, найбільш рельєфні, що не мають аналогів серед інших видів державно-примусового впливу. Це, наприклад, оплатне вилучення предмета, що був засобом чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст. 28 КпАП); зобов'язання прилюдно попросити вибачення у потерпілого (ст. 241 КпАП), утворення тимчасових надзвичайних органів з передачею їм функцій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування одночасно на територіях, де введено надзвичайний стан (ст. 19 Закону "Про надзвичайний стан") та ін.
Є й такі, що близькі за зовнішніми ознаками до заходів кримінального чи цивільно-правового примусу. Наприклад, це штраф, який визначається кримінальним (ст. 32 КК) і адміністративним (ст. 27 КпАП) законодавством як грошове стягнення, а цивільним законодавством як вид забезпечення виконання зобов'язань (ст. 178 ЦК). Проте у перелічених видів грошового штрафу відмітні як правова природа, так і юридичні умови й наслідки їх застосування. Саме тому всі види штрафів, які застосовуються у відповідних сферах державного примусу, наділяються додатковими характеристиками, що дозволяють правозастосовнику безпомилково розрізняти штрафи кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові.

Отже, заходи державного примусу залежно від галузі застосування наділяються відповідними ознаками. Відмітні ознаки адміністративного примусу, що дозволяють розпізнати заходи адміністративного впливу серед інших державних примусових заходів, такі:

· якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності (наприклад, кримінальний примус практично рівнозначний кримінальній відповідальності), то адміністративний примус і адміністративна відповідальність — різні правові явища. З одного боку, вони співвідносяться між собою як ціле й частина, а поняття "адміністративний примус" значно ширше, ніж поняття "адміністративна відповідальність", інакше кажучи, адміністративна відповідальність є частиною адміністративного примусу. З іншого боку, адміністративна відповідальність може бути наслідком кримінального примусу;

· як правило, заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами. Дана функція органів державного управління та їх посадових осіб фіксується у відповідних адміністративно-правових нормах;

· для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право його застосовувати;

· право обмеження, які наступають в результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш суворі за силою примусового впливу, ніж ті, що виникають при застосування заходів кримінального примусу;

· засоби адміністративного примусу на правопорушників є профілактикою злочинної поведінки;

· заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як до правопорушників, так і щодо осіб, які не здійснювали правопорушення (наприклад, при стихійних лихах, епідеміях, тощо);

· адміністративний примус відзначається складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушень; по-четверте, заходи забезпечення право слухняної поведінки суб’єктів правовідносин;

· застосування заходів адміністративного примусу передбачаються різними за юридичною силою нормативними документами;

· заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;

· усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов’язковий, державно-владний характер; вони застосовуються від імені держави і в інтересах держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види методів державного управління.	\|	Види заходів адміністративного примусу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.