• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВІДЗНАЧИТИ — ЗАУВАЖИТИ — ЗВЕРНУТИ УВАГУ.

Ці вислови часто вживаються у книжній мові і означають «зосе­редити увагу, наголосити на чомусь, виокремити якийсь факт», напр.: Відзначимо природне звучання музичного інструмен­та; Зауважимо,що музичний інструмент звучить природно; Звернімо увагуна природне звучання музичного інструмен­та. Часом у таких випадках послуговуються дієсловом від­мічати, відмітити, однак сучасні норми літературної мови ре­комендують уникати такого слововживання.

ВІДМІНИТИ — СКАСУВАТИ.Незважаючи на спільне зна­чення «визнавати, робити що-небудь недійсним», ці слова різнять­ся своєю сполучуваністю.

Відмінити поєднується з назвами якихось заходів: засідан­ня, збори, концерт, вистава тощо: Виставу відміниличерез хворобу двох акторів (3 газети).

Скасувати, тобто анулювати, як невідповідний за змістом чи формою, можна акт, закон, наказ, тобто якийсь документ. Напр.: Відповідно до наказу директора бухгалтерія скасувалакош­торис.

Отже, відмінити можна захід (виставу, конкурс, фестиваль), а скасувати — документ.

ВІДМІННИЙ — РОЗБІЖНИЙ.Відмінний - «не схожий на кого-небудь або що-небудь, який відрізняється чимось». Пра­вильно вжите слово супроводжується в реченні вказівкою на інший об'єкт (ознаку), стосовно якого чи порівняно з яким вста­новлюється відмінність. Напр.: Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (3. Тулуб); Історична пісня — це особ­ливий жанр, відміннийвід дум (М. Рильський). Без називан­ня об'єкта зіставлення виникає двозначність: Навіть у від­міннихумовах цю модель можна застосовувати чи У сучасно­му суспільстві пропагують відмінніідеали. В обох реченнях прикметник відмінний використано невдало. І відмінні умови, і відмінні ідеали можна витлумачити як «дуже добрі». Зміст ре­чень стане зрозумілим, якщо замінити названий прикметник сино­німами: Навіть у неоднакових (різних, інших)умовах цю модель можна застосовувати; У сучасному суспільстві пропа­гують інші ідеали.

«Дуже добрий», «гарний», «відмінної якості» — друге зна­чення слова відмінний. Напр.: Акціонерне товариство «Чу­мак» пропонує продукти відмінної якості (3 газети).

Розбіжний — це суперечливий, несумісний за якимись озна­ками, який не збігається у чомусь: Але відомості були далеко не повні, розбіжні(О. Донченко). Прикметник розбіжний нор­мативне сполучається зі словами на зразок думка, погляд, смаки, факти, уподобання та ін. У такому поєднанні можна вживати і відмінний, не забуваючи, звісно, про обов'язковість зіставлення. Пор.: У новій гіпотезі відчутна спроба узгодити розбіжніпогляди на походження мови (3 журналу); Доповідач висловив відмінні від традиційних думки про рідномовне навчання (3 га­зети).

Отже, разом зі словами неоднаковий, несумісний, несхожий, суперечливий, різний, інший, які вказують на невідповідність у чомусь, вживаємо також прикметники відмінний і розбіжний.

ВІДМІТКА — ПОЗНАЧКА.У сучасній українській мові час­тіше вживається слово позначка, ніж відмітка. У мові ці слова виступають як синонімічні, хоч і мають різні відтінки значення. Відміткою називають той або інший знак, яким щось відмічають, напр.: Михайло... відвідував лекції в університеті і таки за весь час навчання... назбираввідміток у матрикулі за три ?местри. Астрологи відмічають положення планет відносно зірок на зоряній карті, вчителі — відвідування учнів у журналі, Діловоди — ознайомлення-неознайомлення, схвалення-несхвален-Ія, проходження через щось певної документації. Так само вжи­ваються вислови: відмітка у робочому плані, відмітка у та-^)елі, відмітка у перевіреній вчителем письмовій роботі учня, нгтка директора у звіті працівника організації тощо.

Словником української мови вії томах, позначка — це ^Ітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення

чого-небудь, указування на щось». Напр.: / вели вони [хліборо­би] свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то щоб не збитися з ліку, вони кожен день позначали на піску, що був на березі струмка', познач­ками.

Позначками можуть бути вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні; різноманітні візерунки на квітах; подряпина, рубець, рисочка, пляма, залишені чим-небудь, зроблені кимось, а також слід, відбиток чогось: Червоні, рожеві, білі з червоним обрамленням, рисочками, цяточками.., з червоними познач­камиі навпаки ... Цвітуть камелії. Отже, кажемо: позначка на робочому одязі людини, позначка у словнику, позначка на листі, позначка на пляшці, позначка на ящику з певним про­дуктовим або промисловим товаром тощо.

Проте доволі-таки прозора семантика слів відмітка, познач­ка, яка історично зберігається (пор. у «Словарі...» за ред. Б. Грінченка: відмічати — отмічать, отмітить; позначати -обозначать, обозначить, намічать, намітить), не оберігає їх від ототожнення. Неправильно буде вжите слово відмітка, коли, на­приклад, йдеться про цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем: Ра­йон цей — один із наймальовничіших на Закарпатті... біля Виноградова височить укрита буковим лісом Чорна гора з абсо­лютною відміткою568 метрів.

Коли йдеться про цифрові позначення певних меж, віддають перевагу слову позначка: ...черга на спорудження садових бу­диночків сягнула за 20-тисячну позначку,тоді як через слабкість матеріально-технічної бази побутовики здатні за рік спорудити лише 250 (!) таких будиночків.

Отже, в сучасній українській літературній мові лексеми відмітка, позначка функціонують як поняттєві синоніми, пере­даючи додаткові смислові відтінки, їх кореневі морфеми виді­ляють і підкреслюють відповідну характерну рису позначуваного словом поняття: відмітити знаком і зробити позначку. Зви­чайно, якщо в офіційно-діловій сфері спілкування йдеться, зок­рема, про знак, який засвідчує проходження документації через когось чи щось, правильно буде вжити слово відмітка. Інші стилі теж вимагають вживання того чи того слова відповідно до контексту.

ВІДНОСИНИ — ВЗАЄМИНИ — СТОСУНКИ — СТАВ­ЛЕННЯ.Ці слова деякими значеннями об'єднуються в один синонімічний ряд, проте кожне з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю.

На означення стосунків, взаємин між членами якогось колек­тиву, громади, між суспільними групами, соціально-економічни­ми та політичними об'єднаннями використовуються слова відно­сини, стосунки та взаємини', відносини між батьками, взаєми­ни між дітьми, приятельські стосунки. Вживання в цьому '

розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно ви­ражає взаємозв'язки тільки між предметами, явищами тощо.

У багатьох словосполученнях різних галузей науки (переважно суспільного, економічного та політичного характеру) усталилося слово-термін відносини: виробничі відносини, економічні відно­сини, міжнародні (дипломатичні) відносини, торговельні (рин­кові, товарні, кредитні) відносини, напр.: Проблема контро­лю над керівництвом приватизованих підприємств є однією з головних у процесі переходу до ринкових відносин(З газети).

Слово взаємини має прозорий зміст — «взаємні стосунки» або «зв'язки»: Етнографія вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, тобто походження, розселення і куль­турно-побутові взаємини (3 журналу).

Слово стосунки активно побутує в усіх функціональних сти­лях сучасної української літературної мови на означення зв'язків, контактів узагалі, напр.: Народне звичаєве право -- це су­купність традиційних неписаних норм, якими регулювалися стосунки й поведінка людей (3 підручника).

Слово ставлення вживаємо тоді, коли йдеться про вияви пев­них почуттів до кого-, чого-небудь, напр.: ставлення до батьків, брата, товариша, життя, праці та ін. У книжній мові поши­рений книжно-канцелярський штамп ставлення з боку когось. Наприклад, у вислові: ставлення з боку керівників до... зворот з боку є зайвим. Ту саму думку простіше можна передати слово­сполученням ставлення керівників до...

У розмовній практиці часто трапляється слово відношення в значенні «стосунок, причетність до чого-небудь; зв'язок із чим-небудь»: Він мав відношеннядо цього випуску, тобто був при­четний до цього випуску.

Порушенням лексичної й стилістичної норми є використання прийменникових зворотів по відношенню до..., у відношенні до... Замість них треба вживати прийменники щодо, відносно, сто­совно: щодо проблеми; стосовно порушуваного питання тощо.

Слово відношення є терміном у математиці, лінгвістиці, на­приклад: арифметичне відношення, граматичні (синтаксичні) відношення та ін. У таких словосполученнях його функціону­вання є стилістично виправданим, нормативним.

ВІДНОСИНИ — СТОСУНКИ - ЗНОСИНИ.Ці іменники синонімічні, але не завжди взаємозамінні. Скажімо, можуть бути відносини і стосунки між братами, між людьми; особисті відно­сини і особисті стосунки.

Якщо ж контакти офіційні, то уживаємо тільки відносини, напр.: майнові, виробничі, суспільні, економічні відносини. ,. навпаки, слово стосунки доречне тоді, коли йдеться про не­дійну сферу, наприклад, у таких сполученнях: родинні, брат-стосунки, ми у найкращих стосунках, у нас непогані сто­сунки.

У діловому стилі останнім часом спостерігається тенденція до відновлення вживання іменника зносини на окреслення офі­ційних відносин між країнами. Це, очевидно, пояснюється впли­вом російського деловие сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінюва­ти його рідковживаним зносини недоречно.

ВІДНОСНО — СТОСОВНО — ЩОДО.Якщо протягом яко­гось часу простежити за мовою своїх колег, друзів, прислухатися до радіо- і теленовин або ж звернути увагу на писемну мову найрізноманітніших жанрів, то можна легко пересвідчитися, що функціонування цих синонімічних прийменників є активним. І — не менш проблематичним, стилістично «підступним». Адже не завжди вони вживаються доречно, відповідно до сучасної літе­ратурної норми. Найпоширенішою помилкою є вживання слова відносно, скальковане з російського относительно: Сторони погодилися відносноскасування квот; Обговорено акти на­ціонального законодавства відносноохорони і використання пам'яток історії; Прийнято остаточне рішення відноснотранзиту. Такі огріхи надто часто трапляються у мові засобів масової інформації, що покликані бути взірцем чистоти, мило­звучності й стилістичної доладності державної мови. За її нор­мами у таких випадках варто казати і писати стосовно, щодо: щодо скасування квот; стосовно охорони і використання пам'я­ток історії; рішення стосовно транзиту; Слід остерігатися непродуманих, імпульсивних реакцій на ті чи інші акції, здій­снені стосовноУкраїни.

У цих прикладах синонімічні прийменники щодо та стосовно загалом є взаємозамінними: обидва слова мають виразне забарв­лення книжності, підкресленої офіційності.

Порушенням чинної норми є вживання замість щодо, стосовно граматичного покруча-штампа по відношенню до.., яке зумовлене невдалим наслідуванням російського по отношению к... Напр.: По відношенню до України ввізне мито не встановлюється; по відношенню до зарубіжних партнерів та ін. Таких конструкцій варто уникати, послуговуючись прийменниками стосовно, щодо (стосовно України, щодо зарубіжних партнерів).

Останнім часом спостерігаємо тенденцію витіснення на пери­ферію мовного вжитку прийменника з приводу як «неукраїнсь­кого». Однак він зафіксований у сучасних словниках і досить активно вживається у різних функціональних стилях: Думки, що висловлювались з цього приводі/,були найрізноманітніші.

ВІДПОВІДНО ДО — ЗГІДНО 3.Прийменник відповідно вживається з родовим відмінком іменника у сполученні з при­йменником до: відповідно до наказу, відповідно до змін, відпо­відно до програми.

За сучасними синтаксичними нормами прийменникова сполу­ка згідно з керує орудним відмінком іменника: згідно з наказом,

згідно з правилами. Обидва складні прийменники відповідно до і згідно з — типові для офіційно-ділового стилю і можуть вільно взаємозамінюватись. Але треба уникати їх контамінації, накла­дання, тобто форми відповідно з, згідно до — неправильні.

ВІДСОТОК — ПРОЦЕНТ.У сучасній українській мові за­кономірно активізується слово відсоток (морфемна калька з латинського procentuni), яке упродовж багатьох років було відсу­нуте на периферію запозиченою назвою процент.

Деякі письменники, зокрема Ю. Смолич, Ю. Яновський, від уживання слова відсоток ніколи не відмовлялися. Не лише літе­ратурно-художні, науково-популярні, а й офіційні видання так само віддають перевагу цьому слову з прозорою будовою: Люд­ський організм містить близько 65 відсотківводи (3 журналу).

ВІДСТОЮВАТИ — ОБСТОЮВАТИ.У значенні «захища­ти, боронити когось або щось» ці дієслова є синонімами. Напр.: Вона із зброєю в руках відстоюватимечесть і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоювавсерцем юнацьким в бою (М. Стельмах).

Синонімічні відстоювати і обстоювати вживаємо й тоді, коли йдеться про захист думки, обґрунтування погляду, ідеї тощо.

ВІДЧУТТЯ — ПОЧУТТЯ - ЧУТТЯ.Ці слова споріднені, мають близьке, але не тотожне значення.

Відчуття — це здатність сприймати предмети, явища, — все, що нас оточує. Людина безпосередньо відчуває тепло, холод, смак, біль, звук та інше, реагуючи на властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності. Крім того, існує й підсвідоме відчуття, зумовлене певним станом людини, дією баченого, чутого, пережи­того раніше (відчуття часу, відчуття наближення грози).

Вища форма сприймання дійсності - - психічна. Психічні відчуття людини називаємо почуттями. Є почуття любові, дружби, милосердя, ненависті, ворожнечі, патріотизму, відповідаль­ності та ін.

Якщо фізичні відчуття сприймаються певними органами (ню-- носом, смакові — язиком, зорові -- очима тощо), то психічні відчуття таких конкретних органів не мають. Існує, наприклад, загальновідомий вислів любити (ненавидіти) всім серцем (всією душею), але серце (як і душа) тут ужито образно, не в прямому значенні.

На позначення фізичних, психофізичних і психічних відчуттів Уживають ще іменник чуття: чуття дотику (смаку), чуття •горази, чуття єдності, чуття любові (ненависті) тощо.

За Словником української мови в 11 томах, словосполучення

'ани чуття називає «чутливі органи людини й тварини, які

«мають і аналізують подразнення, що надходять із зовніш-

і внутрішнього середовища». Іноді замість нього непра-

но вживають органи почуття. Поява такого словосполу-

^ня — результат сплутування двох різних слів -- чуття

і почуття, що відповідають російському чувство. Російський вислів органи чувств перекладається українським органи чут­тя; зміст його охоплює фізичні форми сприймання дійсності, психофізичні й психічні.

ВІРНО — ПРАВИЛЬНО.У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вір­но у значенні «правильно». Тому часто чуємо й читаємо: вір­но сказав, вірно розв'язав, вірно відповів (пояснив, зауважив і под.).

Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вжи­вання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівни­ки правильно, слушно, справедливо. Пор.: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв'язав.

ВІРШОВИЙ -- ВІРШОВАНИЙ.Як правильно сказати: віршова форма чи віршована форма"?

Можливі обидва вислови. Віршовий — «стосовний до вірша», напр.: дактиль — віршова форма (тобто форма вірша). Віршо­ваний — «який (що) має римований виклад», напр.: віршована форма викладу тексту (тобто «у формі вірша»).

ВЛАСНИЙ — ОСОБИСТИЙ — ОСОБОВИЙ.Часто плу­тають значення цих слів, утворюючи неправильні словосполу­чення. В одній із радіореклам прозвучало: Вишні в особистому соку. З російської Вишни в собственном соку треба перекласти українською: Вишні у власному соку. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий при­клад, бажаю щастя в особистому житті. У діловій мові вжи­ваємо словосполучення: особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термін особові займенники.

Слід розрізняти вислови власний автомобіль (автомобіль, що є власністю певної особи, належний особі) і особистий авто­мобіль (визначений певній особі для користування ним); різні прикметники вживаємо з іменником рахунок: особовий раху­нок — у банку, відрядження беруть — за власний рахунок, а зводять з кимось — особисті рахунки.

Синонімічними є вислови на зразок: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з'явитися особисто і розмовно-знижений з'явитися власною персоною.

ВНАСЛІДОК (УНАСЛІДОК) -- У РЕЗУЛЬТАТІ.При­йменник внаслідок (пишеться разом) і прийменникова сполука у результаті (пишеться окремо) взаємозамінні, пор.: внаслідок і у результаті реакції, вибуху, пожежі, аварії, переванта­ження, процесу, обговорення та ін. Обидва прийменники типові для книжних стилів.

ВОГНЕПАЛЬНИЙ - ВОГНЕСТРІЛЬНИЙ.Хоч обидва прикметники вживаються у сучасній мовній практиці, Слов-

ник української мови вії томах не подає прикметника вогне­стрільний. Тут фіксується тільки вогнепальний, що має два зна­чення: 1) «пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин»; 2) «заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани)». Напр.: Його квартира -- це справжній музей орденів, медалей, старовинних мундирів, зразків холодної і вогнепальної зброї (3 журналу); Розрізня­ють ранирізані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні(3 підруч­ника).

У мові художньої літератури вогнепальний і вогнестрільний функціонують паралельно. Так, зокрема, О. Гончар вживає вог­непальна зброя і вогнестрільна зброя. Напр.: Коли висадились колони-затори на той острів, то сили їхні і сили туземців були нерівні, перевагу зброядавала — в прийшлих уже вог­непальна, а в островитян тільки старовинні бамбукові спи­си...', Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільнуй холодну зброювилучити.

Перекладні словники, наприклад, «Російсько-український словник» та новий «Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології» за заг. ред. Ю. Зайцева, до російського огнестрельньїй подають два українських відповідники, розріз­няючи їх за сполучуваністю з іменниками. Вогнепальний ужи­вається щодо іменника зброя, а вогнестрільний — щодо іменни­ка рана. «Українсько-російський словник (сфера ділового спілку­вання)» за ред. О. Тараненка рекомендує щодо іменника рана обидва прикметники вогнепальний і вогнестрільний. Тобто в сучасній літературній нормі наявне хитання щодо розрізнення значень названих прикметників.

ВОГНИЩЕ — ОСЕРЕДОК КУЛЬТУРИ.Слово вогнище нерідко вживають у переносному значенні — «місце виникнен­ня, джерело поширення, розповсюдження чогось». Напр.: вогни­ще інфекції, епідемії, зараження, ураження; вогнище війни, агресії, опору. Щодо культури та ЇЇ розвитку бажано послуго­вуватися іменником осередок: осередок культури.

ВОДІЙ — ШОФЕР.Досить часто ці слова побутують як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шо­фер таксі, водій автомашини і шофер автомашини. Ось при­клад із художнього тексту, де вдало використано обидва сино­німи: Бригадир, зрадівши, сказав, що заставляє Єльку стерег­ти машину, а сам з водієм,в компанії з іншими шофера­ми... одразу подалися кудись у бік міста (О. Гончар). Проте ^а р^Начєнням і вживанням ці слова розрізняються.

Водій — це загальна офіційна назва людини, що керує транс­портними засобами чи якимись рухомими машинами, механізма-¹¹¹. агрегатами. За своїм походженням це досить давнє слово із ченням «людина, що вказує шлях кому-небудь», тобто «той, ° веде кудись». Словник української мови виділяє два його

значення: «1) Той, хто водить машину, керує нею; шофер; 2) пе-рен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич».

Отже, основне значення слова водій у сучасній українській мові — це людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм та ін., напр.: Во­дій пригальмував мотоцикла (О. Гончар). Воно активно вжи­вається в офіційно-діловій мові, у різних службових документах (інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту тощо, а також у складній назві професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження нової машини з нетерпінням очікують усі — від головного конструк­тора до механіка-водія(3 журналу).

На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше зна­чення, синонімічне йому шофер має вужче значення «водій ав­томобіля»: Взявши перший автомобіль, який трапився по до­розі, я звелів шоферовігнати, скільки дозволяється законом (В. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи яко­гось іншого рухомого механізму шофером, як правило, не нази­вають.

Слово шофер, запозичене з французької мови, увійшло в ужи­ток на початку XX ст., коли з'явились і почали поширюватися автомобілі. Звідси — і постійний наголос у слові: шофер, шо­фера, шофером, множина шофери, шоферів та ін.

Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить власний автомобіль, шофером не називають, оскільки це не професійний автомобіліст. Коли усе-таки застосовують назву шофер, вдаються до словоскладання: шофер-любитель.

Як бачимо, синонімічні, але не тотожні слова водій і шофер не скрізь можуть бути взаємозамінними.

ВОДНОЧАС — ВОДНОРАЗ.Ці синоніми мають значення «у той самий час; одночасно». Прислівник водночас уживається переважно у книжних стилях сучасної української літературної мови, напр.: Основна функція еритроцитів полягає в перене­сенні кисню від органів дихання до всіх клітин тіла. Водно­час еритроцити беруть участь у видаленні з тканин вугле­кислого газу (3 журналу); Лексика Малишка проста і водно­час романтично піднесена, як у народній пісні (З підручника).

Сфера функціонування слова воднораз обмежується, як пра­вило, розмовним та художнім стилями: — А хто тамі — спи­тав переляканим і водноразсердитим голосом (І. Багряний); Юркові трохи лячно й водноразприємно (В. Козаченко). Значно рідше цим прислівником послуговуються в науковій літе­ратурі та пресі. Однак лексична картотека Інституту українсь­кої мови НАН України фіксує таке слововживання: Градоносні хмари є водноразі грозовими (3 журналу); Для прогулянки і

_сну на повітрі у зимову пору дитину вдягають так, щоб їй било не холодно, і воднораз,щоб і не перегрівалася (3 жур­налу).

ВОЄННИЙ — ВІЙСЬКОВИЙ.Прикметник військовий ужи­вається на означення тих реалій та понять, які стосуються війська, армії, військовослужбовця: військовий оркестр, військовий поїзд, військове правило, військова дисципліна, військовий одяг. Військова- - перша частина таких складних слів: вгйськово-навчальний. військово-технічний, військовополонений; військо­во-морський, військово-повітряний, військово-політичний, військово-польовий.

Воєнний — той, що стосується війни; пов'язаний з нею: воєнні операції, воєнна таємниця, воєнна доктрина. Воєнна- — пер­ша частина складних слів, напр.: воєнно-стратегічний.

ВОЯК — ВОЯКА — СОЛДАТ.За Словником української мови іменники вояк, вояка спільнокореневі і мають основне зна­чення: «той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн». Вояк -більш поширене, нейтральне слово; тоді як вояка вживається ще й іронічно: так називають поганого, недолугого солдата (із зне­вагою, осудом) або хлопця, що вдає із себе солдата, вояка (зне­важливо або добродушно-насмішкувато).

Словник української мови вії томах подає слово вояк ще й у значенні «рядовий військовослужбовець в армії», кваліфікуючи його як застаріле. Нині його активно вживають для підкреслен­ня урочистого звучання на противагу звичному, буденному, а отже, й стилістично нейтральному солдат. Напр.: Вояки зібралися на плацу для прийняття присяги на вірність Україні (3 га­зети).

ВТРАЧАТИ — ГУБИТИ.Ці дієслова синонімічні, часто взає­мозамінні, як-от у фразеологізмі втрачати / губити голову. Пор.: як хлопчик, що втратив голову; не з тих, що голову губить.

Слово губити переважає в розмовному стилі. Матеріальні речі, предмети звичайно гублять', загубив олівця, загубив книжку, парасольку, шапку та ін.

Щодо певних якостей, то їх можна як губити, так і втрачати, наприклад: губити / втрачати гідність; губити / втрачати сон, апетит, тепло, легкість, спокій. У науковому стилі (медици­на) доречним є тільки дієслово втрачати: хворий втратив апетит, сон, або втратив багато крові.

Іменники на позначення часових понять час, день, роки спо­лучаються з обома дієсловами: Старого любити — тільки дні ^губити; Не губи часу і не втрачай днів (Прислів'я). Із при-чвниками марно, даремно сполучається спільнокореневе дієсло-^Jo витрачати: марно витрачати час; даремно витрачений час.

у значенні «занапастити» вживаємо тільки дієслово губити, ³Р-: не губи мене; в очі любить, а за очі губить.

ГАЛОЧКА — ПТАШКА.Усім відомі вислови це все для га­лочки, зробили для галочки, поставити галочку (пташку), за­ради птички та ін., які вживають здебільшого в усній на­півофіційній виробничій ситуації. Хоч це і поширені оцінні сло­восполучення зі значенням «зробити щось про людське око і поставити позначку в документі про виконання чого-небудь», однак їх не зафіксовано в жодному із відомих словників укра­їнської мови. Ці словосполучення наведено у новому «Велико­му тлумачному словнику української мови» (2001).

Розгляньмо діалог: — Де мені розписатися? — питає пен­сіонер поштарку. - - Тут, де галочка.- - Марійко, хто ж тебе вчив української мови?! Не галочка, а пташка.Чи має рацію старенький учитель, що так категорично заперечив по­штарці?

Серед інших значень слова галочка зафіксовано і таке: розм., перен. Позначка в документах про виконання чого-небудь: по­ставити галочку; заради галочки.

Слово галочка і фразеологізовані сполуки з ним частіше вжи­ваються у мові газет, напр.: На відміну від попередньої кам­панії збори проходили не по-написаному [..] не було, як рані­ше, загальних і безпредметних розмов, безадресної критики задля «галочки»; Тільки не треба формальних заходів для «гялочкм»та ін. Використовують ці сполуки й письменники у творах виробничої тематики.

У такому самому значенні вживається в українській мові сло­во пташка'. «3. розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу» (Словник україн­ської мови).

Тобто слова пташка й галочка є синонімами зі значенням «позначка на папері про виконання чого-небудь».

Крім того, як зауважив Г. Удовиченко у «Словнику україн­ських ідіом», серед українських фразеологізмів відповідником до цих слів є вираз для годиться — «для ока, про людське око, з міркувань пристойності».

Читайте також:

1. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
2. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
3. Дякую за увагу.
4. Звернути увагу
5. На які ж характеристики невербального спілкування оратору треба звернути особливу увагу?
6. Останнім етапом у створенні нового підприємства є його державна реєстрація. Виходячи з цього, особливу увагу потрібно звернути на процедуру та зміст її етапів.
7. Оцінюючи наслідки поширення зайнятості в тіньовій еко­номіці України, необхідно відзначити таке.
8. При виробленні найкращих механізмів подолання дитячої безпритульності доцільно звернутись до міжнародного досвіду та до досвіду інших країн у вирішенні даного питання.
9. При укладанні документів слід звернути увагу на присудок.
10. Простежуючи експлікацію любові в класичній і некласичній філософській думці, не можна було не відзначити багатогранність даної експлікації в залежності від культурного контексту.

Переглядів: 6612