• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

ТЕМА 8. ФУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ

1. Сутність і зміст планування як функції менеджменту, його види.

2. Стратегічне планування. Базові стратегії.

3. Особливості тактичного і оперативного планування.

4. Загальна характеристика бізнес-планування.

Поняття цілей та їх класифікація.

1. Сутність і зміст планування як функції менеджменту, його види

Планування є вихідною функцією управління. Воно розпочинає процес управління, визначаючи його цілі та шляхи їх реалізації. Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень і функцій менеджменту.

Планування – це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.

Процес планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Особливістю процесу планування є те, що опис чи пояснення багатьох економічних явищ являє собою процес вирішення неточних завдань, які базуються на суб’єктивних прогнозних оцінках.

У процесі планування організація вирішує такі проблеми:

· визначає цілі, які вона намагатиметься досягти;

· вишукує ресурси необхідні для досягнення цілей;

· забезпечує формування чи перебудову організаційної структури фірми;

· підвищує трудову активність працівників шляхом планування різноманітних мотиваційних заходів;

· створює основу для надійного контролю.

Суть планування полягає у конкретизації мети фірми і кожного її підрозділу на певний період часу, у визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, строків і послідовності реалізації.

Залежно від змісту, завдань та періоду часу плани класифікуються наступним чином:

Від періоду часу:

· перспективне (стратегічне) планування;

· середньострокове (тактичне) планування;

· поточне (оперативне) планування.

Від змісту господарської діяльності:

· плани виробництва;

· плани збуту;

· планування науково-дослідних робіт;

· фінансові плани та ін.

Від організаційної структури:

· плани виробничих підрозділів;

· плани дочірніх та материнських компаній;

· загальні плани.

Стратегічне планування. Базові стратегії

Основною класифікацією планів є класифікація за часовою ознакою, відповідно до якої, як уже згадувалося вище, виділяють перспективне (стратегічне), середньострокове (тактичне) та короткострокове (оперативне) планування. В процесі планування всі ці види планів розробляються поетапно: розроблення стратегії розвитку підприємства, визначення тактики, складання оперативних планів.

Стратегічне планування – це планування на перспективу, яке вказує напрям дій в якому працюватиме організація забезпечуючи реалізацію своєї місії.

Стратегічне планування в основному здійснюється терміном на 3-5 років, хоча існують плани і на більш тривалий період – 10–25 років.

Стратегічне планування здійснюється у кілька стадій:

· процес розробки плану;

· коригування планових завдань;

· внесення змін і доповнень.

Результатом стратегічного планування є розробка стратегії – генерального напрямку діяльності організації чи відокремленого підрозділу.

Вибір базової стратегії для кожної фірми є складним процесом, який потребує врахування багатьох особливостей. В залежності від яких пропонується дві класифікації:

За характером галузі та макросередовища існує чотири основних альтернативних стратегії:

1. обмежене зростання – підприємство встановлює цілі на основі досягнутих в попередньому плановому періоді результатів діяльності (наприклад невелике 3-10 % розширене відтворення) Притаманна підприємствам, які діють у визначених, зрілих, добре розроблених галузях з незмінними сталими технологіями, обмеженим ризиком, і не потребують додаткових інвестицій;

2. зростання – характерне значне (15-100 %) щорічне зростання рівня коротко- та довгострокових цілей над показниками минулого періоду. Застосовується в недавно створених динамічних галузях, що відзначаються значним потенціалом зростання та швидкими змінами у технології;

3. скорочення – обирається в критичних випадках, коли бізнес занепадає. Може використовуватися у трьох варіантах:

- ліквідація – розпродаж усіх матеріальних активів фірми за ліквідними цінами з метою одержання коштів на розрахунки з кредиторами;

- відкидання зайвого – відокремлення деяких структурних одиниць, часткове скорочення лінії виробництва, структурні зміни;

- переорієнтація та модернізація – оновлення асортименту та номенклатури продукції, робіт чи послуг, технічних засобів та технології виробництва, реформування організаційної структури, можлива переорієнтація на суміжні галузі;

4. поєднання (сполучення) – комбінація вищезгаданих стратегій, характерна для великих фірм, що діють у декількох галузях.

За характером виробництва і реалізації стратегічних переваг стратегії були класифіковані Майклом Портером, який поділив їх наступним чином:

1. Лідерство за цінами – це стратегія, що обирається підприємствами, для яких характерні низькі ціни за раху­нок низьких виробничих та збутових витрат та великих обсягів. Вони в змозі різко зростати завдяки великій частці клієнтури, яку обслуго­вують, їх девізом може бути вислів: “Ніхто не робить це дешевше”.

2. Диференціація – виділення якихось окремих рис товару чи всієї організації, яке може здійснюватися за різними ознаками: власний імідж, загальна цінність для покупця, інженерний дизайн та виконання, найвища якість, надійність продукту, технологічне лідерство, зручність в оплаті, повне обслуговування, повна лінія ви­робів тощо.

3. Фокусування або стратегія спеціалізації – це вихід на ринкову позицію через постачання та обслуговування певних особливих, унікальних потреб окремої групи по­купців, концентрацію на обмеженому географічним простором ринку, або концентрацію на певному специфічному використанні виробу.

4. Особливості тактичного і оперативного планування

Логічним продовженням стратегічного планування є тактичне, основним завданням якого є втілення стратегії у конкретні проекти (випуск чи вдосконалення нового продукту, вихід на нові сегменти ринку). Воно визначає розміри необхідних інвестицій, види та джерела ресурсів, встановлює оптимальні строки реалізації проектів.

Тактичне планування – це планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення з визначенням необхідних для цього ресурсів, методів виконання та кола виконавців.

Тактичні плани розробляються на період від одного до трьох років. Деталізація тактичних планів у часі і просторі, встановлення проміжних цілей та завдань здійснюється в процесі оперативного планування.

Оперативне (поточне) планування – це планування на короткі проміжки часу (рік, півроку, квартал, місяць і т.д.) в процесі якого здійснюється деталізація тактичних планів по підрозділах, службах, окремих виконавцях із вказанням конкретної дати їх виконання, а також відбувається їх коригування у зв’язку із зміною ситуації.

Оперативне планування може стосуватися всіх сфер господарської діяльності організації: план товароруху, виробничий план, план по сировині, фінансовий план, план руху запасів і готової продукції, кредитний план, план капіталовкладень та ін. Короткострокове планування тісно пов’язує плани різних партнерів і постачальників, і тому ці плани можуть узгоджуватися як повністю, так і частково.

Оперативне планування реалізується через систему взаємодії тактики, політики, процедур, правил та бюджетів, які являються основними його інструментами.

Тактика являє собою конкретні оперативні короткострокові дії, тобто це інструмент негайного сприяння впровадженню в життя пер­спективних намірів.

Політика – це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.

Процедури визначають дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках.

Правила точно вказують, що саме слід робити в даній ситуації.

Бюджети – механізми розподілу обмежених ресурсів ор­ганізації. Бюджети складаються в межах функції планування. Вони яв­ляють собою свого роду еталон чи взірець, з яким пізніше, після вико­нання завдань, під час здійснення функції контролю будуть співставлятися фактично досягнуті результати (чи результати викори­стання ресурсів). Бюджети схожі на бухгалтерський баланс. Вони теж складаються з двох частин: у правій відображається ресурсний по­тенціал, що є в розпорядженні організації – джерела надходження та їх вартість, а у лівій – статті їх використання у виробничому процесі.

5. Загальна характеристика бізнес-планування

Одним із шляхів реалізації середньострокового планування є бізнесове планування.

Бізнес-план – розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації і очікуваного прибутку.

Бізнес-план має важливе значення для організації, оскільки виконує такі функції:

· використовується для розробки концепції розвитку бізнесу. Створює надійну основу для оцінки і аналізу фактичних результатів щодо їх, відповідності до запланованих завдань;

· бізнес-план використовують як інструмент залучення грошових засобів кредиторів та інвесторів.

Необхідність бізнесового планування пояснюється такими причинами:

· аргументується й деталізується кінцева мета організації;

· бізнес-план пов’язує між собою та координує усі види планів;

· бізнес-план оберігає від помилок, пов’язаних з оперативністю прийняття управлінських рішень;

· виступає як джерело і початок інвестиційного процесу;

· бізнес-план служить для організації стандартом, із яким вона буде
порівнювати фактичне виконання показників виробничо-фінансової діяльності.

Бізнес-план розробляється терміном на 3-5 (інколи 1-3) років. Відповідальним за його розробку є вище керівництво.

Структура бізнес-плану не є чітко регламентованою і в залежності від специфіки організації може містити різну кількість різних за змістом розділів. Проте, в управлінській літературі найчастіше пропонується наступна структура бізнес-плану:

· Резюме;

· Цілі і завдання;

· Характеристика продукту;

· Аналіз ринку;

· План маркетингу;

· План виробництва;

· Управлінський персонал;

· Джерела і об’єм засобів, що потребуються;

· Основні пункти фінансового плану і оцінки ризиків;

· Детальний фінансовий план (бюджет).

6. Поняття цілей та їх класифікація

Процес планування є складним процесом, який відображує складну систему формування місії, мети, цілей та завдань. Найважливіше значення в даному процесі займає місія.

Читайте також:

1. V міні – модуль
2. Високочастотні перетворювачі модульної структури
3. Відповідність підсумкових модульних рейтингових оцінок у балах оцінкам за шкалою ECTS та національною шкалою
4. Відповідність поточної семестрової модульної рейтингової оцінки в балах оцінці за національною шкалою
5. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
6. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
7. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
8. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
9. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
10. До модульної контрольної роботи №1
11. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 4
12. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 5

Переглядів: 992