Кожна організація являє собою соціотехнічну систему, ключовою ланкою якої є люди. Для нормального функціонування організації люди об’єднуються в групи. В межах кожної організації виділяють окремі групи працівників, які взаємодіють між собою в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності.
Група – це дві або більше осіб, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб.
Групи можуть бути значно різними, проте всім їх притаманні деякі спільні риси. Зокрема, як випливає з названого визначення, група повинна обов’язково складатися із двох чи більше осіб, які:
· взаємодіють з кількома чи всіма членами групи через внутрішню мережу зв’язків;
· поділяють одну мету, чи декілька спільних завдань;
· керуються внутрішньою системою поведінки;
· психологічно визнають один одного як членів групи;
· утворюють підгрупи на основі різних мереж притягування та відштовхування.
За характером зв’язків всередині організації всі види груп поділяють на формальні та неформальні.
Формальні групи – це такі об’єднання людей, які створюються за наказом вищого керівництва з метою виконання конкретних виробничих або управлінських функцій.
В основу формування таких груп вкладено розподіл праці по вертикалі (рівні управління) та по горизонталі (підрозділи, відділи на одному ієрархічному рівні).
Формальні групи поділяють на:
· групи керівників – сюди належать керівники та їх безпосередні підлеглі (топ-менеджери, їх заступники та команди), вони вирішують ключові питання та розробляють стратегічні рішення;
· робочі групи – складаються з осіб, які разом працюють над виконанням спільного завдання (колективи цехів, бригад, інших підрозділів);
· комітети (цільові групи) – мають право на групове прийняття рішення і створюються переважно на тимчасовій основі з метою вирішення певних проблем чи реалізації проектів (ради, комісії, проектні команди тощо).