• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Реабілітація неповнолітніх правопорушників як специфічний метод соціальної роботи в умовах позбавлення волі.

План

Семінар 5: питання 3 лекція №3-4

Семінар 4: питання 1-2 лекція №3-4

Тема№3-4: Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми правопорушниками

1. Реабілітація неповнолітніх правопорушників як специфічний метод соціальної роботи в умовах позбавлення волі

2. Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників у закладах пенітенціарної системи

3. Соціально-педагогічні методи та прийоми перевиховання неповнолітніх в умовах позбавлення волі

У кримінально-правовому аспекті особа правопорушника виникає після визнання її винною судом та вступу вироку суду в законну силу і триває до моменту відбуття покарання та погашення судимості. Особливості особи неповнолітнього правопорушника:

а) соціально-демографічні;

б) кримінально-правові;

в) соціально-рольові;

г) моральні.

У вітчизняній кримінології поняття особи правопорушника трактується по-різному. В одному випадку під ним розуміють особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом. В іншому – робиться наголос на якісну відмінність особи правопорушника від особи не правопорушника. Загалом, слід враховувати, що антисуспільна спрямованість особи проявляється в її аморальних вчинках, дисциплінарних, адміністративних та інших правопорушеннях, які ще не мають злочинного характеру, але при повторенні дедалі більше набирають кримінальних рис і вказують на реальну можливість вчинення даною особою злочину.

Далеко не всі важковиховувані неповнолітні стають правопорушниками і злочинцями, як і не всі правопорушники і злочинці вважалися важкими. Звертаючись до проблеми роботи з важковиховуваними неповнолітніми, соціальні працівники, соціальні педагоги та психологи намагалися розкрити суть понять «перевиховання» і «виправлення». До цієї проблеми звертались М.Д.Левітов, В.І.Куфаєв, Л.О.Висотіна, М.М.Фіцула. За визначення М.М.Фіцули:

Виправлення – складний психічний процес перебудови особистості, що здійснюється під впливом спеціально організованих зовнішніх впливів і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості і поведінці та приведення їх до соціальної норми.

Перевиховання – спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів і учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток наявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей.

Процеси виправлення і перевиховання можуть співпадати і не співпадати в часі. Перевиховання особи починається з початку реалізації програми перевиховання. Одночасно може розпочатися і процес виправлення. Якщо ж вихованець вважає себе не винуватим, не кається в своїй негативній поведінці, то виникає розрив між процесом перевиховання і виправлення.

Процеси виправлення, перевиховання, виховання і розвиток тісно взаємопов’язані, оскільки у процесі перевиховання відбувається постійне виправлення окремих негативних рис особистості вихованця і водночас формуються нові, позитивні якості, тобто здійснюється виховання і розвиток. Поняття виправлення стоїть ближче до поняття розвитку і самовдосконалення.

Аналізуючи суть процесу перевиховання, О.І.Кочетов виділяє у ньому чотири функції: відновну, компенсуючи, стимулюючу, виправну. Відновна – створення умов, у яких неповнолітній може проявити себе з позитивної сторони. Компенсуюча – створення умов розвитку, за яких неповнолітнім перекриваються недоліки у тій чи іншій сфері. Стимулююча – активізація позитивного у вихованцеві. Виправна – допомога вихованцеві звільнитися від негативних якостей.

Принципи перевиховання:

Ø цілеспрямованість;

Ø зв’язок перевиховання з працею, життям;

Ø перевиховання в колективі і через колектив;

Ø опора на позитивне в особистості; поєднання високої вимогливості з повагою до важковиховуваного підлітка в процесі перевиховання;

Ø єдність, систематичність і послідовність педагогічних впливів у перевихованні;

Ø індивідуальний підхід; поєднання переконання з примусом у перевихованні;

Ø гуманне ставлення; об’єктивне ставлення; провідна роль наставника.

Реабілітація – це комплексна, багаторівнева, етапна і динамічна система взаємопов’язаних дій, спрямованих на відновлення прав дитини, його статусу, здоров’я, дієздатності. Вона включає аспекти профілактики і корекції відхилень в її розвитку. Профілактика в системі реабілітації пов’язана з усуненням причин, умов і факторів, які викликають ті чи інші відхилення в розвитку особистості.

Реабілітація в психолого-педагогічному аспекті розглядається як процес відновлення психічних проявів і здібностей особи після якого-небудь правопорушення. У результаті створюється певна рівновага в поведінці неповнолітнього. Це досягається в умовах, які є відповідними вимогам нормального життя. У цьому випадку реабілітацію й називають перевихованням.

Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована передусім на самого неповнолітнього. Відновлення особи в правах передбачає урахування основних положень Конвенції ООН про права дитини: її право на життя, право на виховання й навчання, захист прав і свобод особистості, забезпечення можливостей для розвитку, активну участь в житті суспільства.

Отже, соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх – це реінтеграція, включення, повернення особи в суспільство, сім’ю, школу, клас, об’єднання ровесників, що сприяє повноцінному функціонуванню в якості соціального суб’єкта.

Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників у закладах пенітенціарної системи.

Основними принципами програми реабілітації малолітніх правопорушників є:

- залучення до праці;

- повага особистості вихованця;

- самоврядування;

- співпраця педагогів і вихованців.

Розрізняють такі типи діяльності соціального педагога у ВТК:

1) карально-виховна;

2) виправно-виховна;

3) освітня;

4) трудова.

Технологія діяльності соціального педагога у виховно-трудовому закладі включає наступні етапи:

А) вивчення документів засудженого, його особистості, з’ясування причин виникнення відхилень; розробка програми реабілітації засудженого з врахуванням форм і методів виховної роботи;

Б) реалізація програми реабілітації, якій сприятимуть - допомога засудженому в адаптації до нових умов життєдіяльності та попередження виникнення можливих конфліктів з іншими вихованцями;

В) оцінка результатів перевиховання в закладі;

Г) оцінка результатів реабілітації після відбування засудженим покарання (визначається на основі дотримання правових норм по відношенню до звільненого, наявності у нього житла, середовища, у якому йому доведеться жити в майбутньому, відношення до нього оточення).

Технології соціальної реабілітації засуджених передбачають використання таких методів:

1) залучення засудженого до трудової діяльності;

2) метод перспективи;

3) метод позитивного прикладу.

Найважливішими засобами соціальної реабілітації засуджених виступають: слово, праця, режим, релігія.

Ефективність виконання програми реабілітації залежить від:

- особливостей засудженого;

- терміну перебування в колонії;

- колективу, в який він потрапив;

- досвіду соціального педагога;

- виховних можливостей закладу.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
6. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
10. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
11. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
12. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.

Переглядів: 2884