Успіх переливання крові тісно пов’язаний з розвитком вчення про групи крові. Сьогодні відомо, що в еритроцитах крові є аглютиногени А і В; в сироватці крові – аглютиніни (анти-А) іa (анти-В). При взаємодії однойменних аглютиногенів з b аглютинінами настає реакція аглютинації. Залежно від наявності в крові аглютиногенів і аглютинінів розрізняють чотири групи крові.
Перша (І) група 0 ) – еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці кровіba( ), здатніb і aмістяться обидва аглютиніни ( аглютинувати еритроцити трьох інших груп.
Друга (ІІ) група ) –bА ( еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, у яких є аглютинін , якийb. У сироватці є аглютинін a аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.
Третя (ІІІ) група )aВ ( – еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується a. Аглютинін bаглютиніном сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що містять аглютиноген А.
Четверта (IV) група АВ (0) – еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. В сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.
Слід зазначити, що аглютиноген А має свої різновиди, а тому відповідно група крові А (ІІ) має підгрупи А1 (ІІ), А2 (ІІ), а група АВ (IV) – А1В (IV) і А2В (IV).
Групи крові генетично зумовлені відповідним набором антигенів, що містяться в еритроцитах, є постійними протягом життя і не змінюються з віком, під впливом хвороби або інших причин. Слід пам’ятати, що тільки аглютиніни сироватки крові адсорбуються на поверхні еритроцитів (аглютиногенів), а останні склеюються і випадають в осад. Виразність аглютинації залежить від титру (кількість аглютиногенів, аглютинінів, що дають реакцію аглютинації), температури навколишнього середовища та інших факторів. Реакція між сироваткою і еритроцитами одного виду організмів, що призводить до склеювання еритроцитів, називається ізоаглютинацією. Склеювання еритроцитів одного виду тварин сироваткою другого називається гетероаглютинацією.