Небезпечні харчові добавки

Небезпечні харчові добавки	Номер небезпечного «Е»
Барвники	Е102, Е110, Е120, Е124
Канцерогени	Е103, Е105, Е110, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е153, Е210, Е211, Е213–Е217, Е231, Е232, Е240, Е251, Е252, Е321, ЕЗЗО, Е431, Е447, Е900, Е905, Е907, Е952, аспартам
Мутагенні та генотоксичні	Е104, Е124, Е128, Е230–Е233, аспартам
Алергени	Е131, Е132, Е160Ь, Е210, Е214, Е217, Е230, Е231, Е232, Е239, Е311–Е313, аспартам
Небажано вживати астматикам	Е102, Е107, Е122 —Е124, Е155, Е211–Е214, Е217, Е221–Е227
Небажано вживати людям, чутливим до аспірину	Е107, Е110, Е122–Е124, Е155, Е214, Е217
Негативно впливають на печінку та нирки	Е171–Е173, Е220, Е302, Е320–Е322, Е510, Е518
Порушують функції щитовидної залози	Е127
Призводять до захворювань шкіри	Е230–Е233
Подразнюють кишечник	Е220–Е224
Спричинюють розлад травлення	Е338–Е341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466
Спричинюють неправильний розвиток плоду	Е233
Заборонено вживати немовлятам та маленьким дітям	Е249, Е262, Е310–Е312, Е320, Е514, Е623, Е626–Е635
Впливають на рівень холестерину в крові	Е320
Руйнують вітаміни в організмі	Е220 (В1), Е222–Е227 (В12), Е320 (D), Е925 (Е)

Тема: Гігієнічна регламентація харчових добавок в продуктах. Токсикологічна оцінка харчових добавок. Вплив на організм людини, шкідливість

План:

1. Вивчення основних документів, які регламентують застосування харчових добавок.

2. Етапи гігієнічного регламентування харчових добавок

3. Зміст клопотання про дозвіл нової добавки.

4. Міри токсичності речовин. Вплив харчових добавок на організм людини.

► 1. Згідно Закону України “Про санітарно – епідеміологічного благополуччя населення”, державний попереджувальний і поточний санітарний нагляд здійснюються органами санітарно – епідеміологічної служби. Безпечність застосування харчових добавок В виробництві харчових продуктів регламентується документами Міністерством Охорони Здоров’я України на державному рівні.

Питаннями застосування харчових добавок займається Департамент Держсанепіднагляду МОЗ України. Основними документами, які регламентують застосування харчових добавок є:

«Гігієнічні вимоги безпечності і харчової цінності харчових продуктів» - СанПін 2..2.1078-01; Додаток 7 – «Харчові добавки, які не мають шкідливої дії на здоров’я людини при застосуванні для виготовлення продуктів»;

«Гігієнічні вимоги по застосуванню харчових добавок» - СанПін 2.3.2.1293-03

Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» № 44/371 від 05.11.02 регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення харчових продуктів на митну територію України, їх закупівлю, використання, споживання та утилізацію.

Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97 – ВР;

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004 – ХІІ;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах» від 04.1.1999 № 12 (далі – Постанова № 12);

Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» від 23.07.1996 № 222.

Положення Об’єднаного комітету експертів ФАО/ВООЗ про застосування харчових добавок.

«Санітарні правила по застосуванню харчових добавок», МОЗ України 23.07.1996р. № 222;

► 2. Гігієнічне регламентування харчових добавок у продуктах і раціоні харчування здійснюється в чотири етапи:

Перший етап — проведення попередньої токсиколого-гігієнічної оцінки регламентованої харчової добавки. На основі даних, які подає розробник, визначають раціональну й товарну назву харчової добавки, її призначення, технологію отримання, хімічну структуру і хімічний склад, вміст домішок, її фізико-хімічні властивості.

Встановлюють наявність і характеристику методів кількісного визначення харчової добавки у харчових продуктах. Визначають місце й масштаби застосування харчової добавки, орієнтовно розраховують її дози, які можуть потрапляти в організм з їжею.

Другий етап дослідження харчової добавки є основним. За результатами проведення хронічного експерименту, визначають порогову й максимальну недіючу дози харчової добавки на основі загальнотоксичної дії. Протягом 9—18 місяців вивчають (на модельних тваринах) вплив дози, отриманої в гострому експерименті і розрахованій за формулою, в розрахунку на 1 кг маси тіла тварини, а також дози в 5— 10 разів меншої і в 10—100 разів більшої.

Після закінчення хронічного експерименту на тваринах і контролю роблять висновок про наявність або відсутність у харчової добавки генетичної, репродуктивної, субхронічної й хронічної токсичності.

Під генетичною токсичністю речовини розуміють його здатність шкідливо діяти на спадковість, тобто викликати небажані мутації.

Харчові добавки з мутагенними і комутагенними властивостями небезпечні для життя й здоров’я людини.

Дослідження на репродуктивну токсичність включає перевірку впливу дослідженої харчової добавки на чоловічу й жіночу репродуктивність.

Під тератогенністю речовини розуміють її здатність викликати появу виродливості ембріонів. Тератогени принципово недопустимі як добавки у продуктах харчування.

Для дослідження субхронічної токсичності доза дослідженої речовини підбирається так, щоб токсична дія була помітною, але піддослідна тварина лишалася живою. Результати оцінки субхронічної токсичності служать для оцінки діапазону доз і засобу введення речовини в організм під час вивчення хронічної токсичності.

Під хронічною токсичністю розуміють негативну дію, яку можна виявити після споживання дослідної речовини протягом двох років і більше. В результаті оцінки хронічної токсичності дослідженої речовини визначають рівень (дозу) споживання добавки, за яким не встановлюється жодної негативної дії. Він називається «рівень, який не викликає помітної дії» (no-observed-effect-level-NOEL), являє собою найвищу дозу, що не проявляє токсичної дії і служить основою для встановлення «допустимого добового надходження» (ДДН). Відношення дози, безпечної в токсикологічних дослідах, до концентрації в продукті харчування називається ступенем реальної безпечності.

На третьому етапі узагальнюють результати досліджень, обґрунтовують допустиму добову дозу (ДДД) і допустиме добове надходження (ДДН) харчової добавки, її гранично допустимі рівні (ГДР) у харчових продуктах.

Після того як ГДР затверджена органами охорони здоров’я і харчова добавка широко використовується в харчовій промисловості, настає четвертий етап — спостереження за нею, щоб підтвердити безпечність застосування і, якщо потрібно, внести поправку в гігієнічні нормативи. Харчові добавки, які є і вважаються традиційно безпечними, називають GRAS — речовинами.

► 3. У відповідності із «Санітарними правилами по застосуванню харчових добавок», клопотання про дозвіл нової добавки повинно містити:

ü детальну характеристику речовини або препарату, що пропонується для застосування в якості харчової добавки, включаючи його фізико-хімічні властивості, спосіб отримання, вміст основної речовини, наявність і вміст напівпродуктів, домішок, ступінь чистоти, діючі нормативно-технічні документи або їх проекти;

ü мету й необхідність використання нового препарату, його переваги перед вже застосованими способами досягнення того ж технологічного ефекту;

ü проект технологічної інструкції з виробництва продукту і проведення техно-логічного процесу, пов’язаного із застосуванням харчової добавки, в якому пови-нен бути вказаний спосіб використання і кількість добавки, що вводиться, кількісний вміст (концентрація) добавки в кінцевому проекті;

ü перелік продуктів, в які вводиться харчова добавка;

ü коло споживачів харчового продукту, виготовленого із застосуванням харчової добавки, що пропонується;

ü методи визначення добавки і/або продуктів її перетворення в харчовому продукті;

ü доступну вітчизняну й зарубіжну інформацію про речовину, механізми досягнення бажаного ефекту, можливих продуктах речовини, що взаємодіє й пропонується як харчова добавка, з речовинами продукту.

► 4. Токсикологічна оцінка харчових добавок

Негативні наслідки вживання харчових добавок

Харчові добавки, що мають мутагенні, канцерогенні й токсичні ефекти офіційно заборонені на території України: фарбники Е121 (цитрусовий червоний) та Е123 (амарант), консервант Е240 (формальдегід). З 2005 року заборонені також консерванти E216 та E217. (додаток 3)

Вчені довели, що найбільше страждають саме діти. Штучні харчові барвники впливають на мозок дитини так само, як свинець, крім того, деякі з них можуть викликати звикання. Коли малюк регулярно вживає їжу з добавками і замінниками, в його організмі перестає працювати так звана «система сповіщення» про отриману отруту. Тобто у дитини не спостерігається таких тривожних сигналів отруєння, як висипання на шкірі, нудота або запаморочення. Але токсичні речовини накопичуються.

У Англії нещодавно встановили зв'язок між барвниками в ласощах і активністю малюків. Наслідком вживання барвників із солодощами стає неуважність, неконтрольована поведінка, що часто переростає в синдром гіперактивності. Що більше дитина вживає яскравих солодощів, то більше вона ризикує захворіти нервовими і психічними розладами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Харчові добавки, дозволені для використання в Україні (зі списку, що затверджений спеціальною Постановою Кабинету Міністрів України)	\|	Тема № 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.