Ниркова недостатність

Ниркову недостатність класифікують наступним чином:

1) У залежності від причин розвитку недостатність нирок може бути: а) преренальною - порушення кровопостачання нирок, б) ренальною - порушення функції клубочків (клубочкової фільтрації) і ниркових канальців (канальцевої реабсорбції і секреції), в) постренальною - порушення, що виникають на шляху відтоку сечі і г) аренальною - порушення, обумовлені відсутністю нирок.

2) За механізмами розвитку розрізняють недостатність нирок:

а) гломерулярну - пов’язану із первинним ушкодженням клубочків,

б) тубулярну - пов’язану із первинним ушкодженням канальців.

3) За клінічним перебігом розрізняють: а) гостру і б) хронічну.

Гостра ниркова недостатність (ГНН) - складний симптомокомплекс, основою якого є раптове припинення екскреторної функції нирок, що призводить до накопичення у крові продуктів азотистого обміну, порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Етіологія ГНН пов’язана із дією: 1) внутрішньониркових (гострий гломерулонефрит, пієлонефрит, тромбоз і емболія ниркових судин, видалення однієї єдиної нирки) і 2) позаниркових факторів (шок і колапс; переливання несумісної крові, масивне роздавлення тканин, опіки; зневоднення організму; інтоксикації, при токсикозі вагітних, діабетичній комі; алергічні стани; порушення виділення сечі внаслідок непрохідності сечоводів чи сечівника).

Патогенез ГННпов’язаний із трьома групами факторів:

1) порушенням кровообігу в нирках – ішемія нирок із зниженням фільтраційного тиску і клубочкової фільтрації. Якщо порушення ниркового кровотоку нетривале, то ГНН є зворотним явищем (функціональна фаза ГНН). Затяжна ішемія викликає незворотні структурні зміни клубочків і канальців, що відповідає структурній фазі ГНН;

2) прямим ушкодженням структур клубочків і канальців нефро-токсичними отрутами і деякими інфекційними агентами;

3) порушенням відтоку сечі, що веде до зменшення клубочкової фільтрації аж до її припинення через збільшення тиску первинної сечі в капсулі ниркових клубочків.

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) - кінцева стадія різних хронічних захворювань нирок, що призводить до значного зменшення кількості діючих нефронів, в результаті чого нирки втрачають свої екскреторні і інкреторні функції.

Етіологічними факторами хронічної недостатності нирок є хронічні прогресуючі захворювання нирок: хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, гіпертонічна хвороба, амілоїдоз, подагра.

У патогенезі ХНН виділяють наступні стадії:

1) початкову - при зниженні МДН (маси діючих нефронів) до 50-30% вихідної кількості нефронів;

2) ранню поліуричну розвивається при зниженні МДН до 30-10%, а величини клубочкової фільтрації нижче 20%, (частина клубочків склерозується, тому іде перевантаження азотними шлаками неуражених клубочків і посилене їх функціонування).

3) пізню олігуричну - зниження МДН і клубочкової фільтрації (нижче 10% норми)

4) термінальна стадіїя недостатності нирок - уремія.

Уремічний синдром супроводжує розвиток гострої і хронічної недостатності нирок і розвивається внаслідок порушення клубочкової фільтрації. Перші його ознаки з’являються, коли швидкість клубочкової фільтрації знижується до 50 мл/хв, а виражені клінічні симптоми - до 10 мл/хв і нижче. Основу уремічного синдрому складає інтоксикація, обумовлена нагромадженням у крові кінцевих продуктів обміну речовин (сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, феноли, індол), які у нормі виводяться із сечею, і виникнення азотемії (збільшення вмісту в крові залишкового азоту).

Крім інтоксикації в патогенезі уремічного синдрому відіграють значення: а) порушення обміну води і електролітів, б) розлади кислотно-лужного рівноваги.

Уремічні токсини уражують головний мозок (уремічна кома).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини виникнення	\|	Порушення функції нирок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.