Проблеми інформації

У наш час проблеми інформації одні з найпопулярніших у науці. Зі створенням теорії інформації посилання на неї часто трапляються в працях учених найрізноманітніших спеціальностей. Проблеми інформації досліджують інженери, історики, біологи, соціологи, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. Деякі розглядають інформацію «як соціальне явище, тобто певний феномен, пов’язаний з діяльністю тих чи інших суб’єктів соціальних спільнот (груп) чи соціальних інститутів (установ і організацій, які функціонують у суспільстві)». Це точка зору соціологів. Предметом вивчення тут виступає інформаційна діяльність тих чи інших соціальних груп. При цьому зв’язок інформації з діяльністю полягає у тому, що перша виступає у вигляді предмета, засобу і продукту другої.

Крім того, спеціалізовану діяльність у суспільстві цих груп реалізують у формі як спеціалізованої (професійної) діяльності, так і неспеціалізованої (спонтанної).

У соціології поняття інформації не набуває якогось якісно іншого змісту, хоча його неповністю використовують у тому ж значенні, як у теорії інформації, оскільки обов’язково розглядає зміст інформації, яку аналізують. В цілому під інформацією в соціології розуміють «будь-яке повідомлення (текст), яке вміщує якісь відомості (нове знання) відносно того чи іншого об’єкта (предмета повідомлення)».

На цьому рівні можна вивчати повідомлення і все, що з ними пов’язано за допомогою комунікаційного ланцюжка Г.Д. Лассвелла. Інформація в соціології виявляється за допомогою знакової системи у вигляді різноманітних текстів. Саме за допомогою знаків відбувається об’єктивна фіксація змісту інформації. Це забезпечує можливість, по-перше, відокремити інформацію від її джерела, по-друге, передати її для сприйняття іншими членами суспільства. Як правило, знаки, в яких фіксують інформацію, це природна мова, усна чи письмова. Але ж є й інші знакові системи – від формул до азбуки Морзе тощо.

Треба зауважити, що інформація є глобальною проблемою сучасності, бо саме від неї залежить успішний розвиток суспільства. Крім того, інформаційна взаємодія різних груп людства – найважливіша форма соціальної взаємодії. Саме від цього залежить суспільний поступ. Інформаційний чинник останніми роками спричинив революційні зміни. Зараз весь світ включений в єдину інформаційну систему, причому вона працює фактично в режимі реального часу. Інформація для людства є не тільки умовою, але й стимулом до дії, дезінформація та інформаційний хаос викликають почуття невпевненості та безсилля. Велику роль у самопочутті суспільства відіграє також міра задоволення потреби в інформації. У нездоровому суспільстві, як правило, є почуття інформаційного голоду.

Найзагальнішим визначенням інформації є її трактування: «як відбиток розмаїття, яке уможливлює розглядання інформації у межах загальної концепції в неживій природі, пов’язану з поняттям впорядкованості, структури, організації, та в усіх кібернетичних системах (біологічних, механічних, соціальних), перш за все пов’язану з поняттям управління». Інші вчені вважають, що «інформація – це знання, але не все знання, яке має людство, а тільки та його частина, яку використовують для орієнтації, для активної дії, для управління. Справді, те знання, яке не використовують, не можна вважати інформацією, бо ним не користуються інші члени суспільства, воно до них не дійшло і не може дійти. Отже, вчені по-різному трактують це поняття. З одного боку, це природно, бо різні вчені по-різному використовують інформацію, з іншого – не можна погодитися з тією точкою зору, що «немає і не може бути єдиного визначення поняття «інформація». Попри всі особливості розгляду, головні, принципові підходи залишаються ті самі, і, таким чином, явище інформації залишається принципово те саме, різними є тільки підходи до нього.

Існують два підходи до природи інформації атрибутивний і функціональний. Прихильники першого розглядають інформацію як об’єктивну властивість усіх матеріальних об’єктів (інформація атрибут матерії). Прихильники другого стверджують, що інформація є умовою і результатом спрямованої активності і тому вона виникає тільки на соціально-свідомому рівні. Не викликає сумніву, що інформація, якою обмінюються члени суспільства, обов’язково пов’язана з відбиттям реальності. Ще Н. Вінер розумів під інформацією позначення змісту, який надходить з зовнішнього світу у процесі пристосування до нього людини. При цьому слід підкреслити різницю у ставленні до пошуку та опрацювання інформації людини та машини. За використанням ПК, безперечно, значно швидше можна опрацювати інформацію, але це стосується тільки замкненої системи. Із зовнішнім світом людина працює набагато ефективніше.

У вузькому значенні теорія інформації – це математична теорія передавання повідомлень у системах зв’язку. Виникла вона внаслідок досліджень американського вченого К. Шеннона. Основні її постулати такі. Повідомлення (точніше, їх коди) надходять з джерела інформації через канал зв’язку до приймача інформації. Ці повідомлення змінюють систему знань (тезаурус) приймача, зменшують рівень його розмаїття, невизначеності, який вимірюють ентропією. Ентропію системи повідомлень визначають їх вірогідністю як середнє значення логарифмів величин, які є зворотними до цих вірогідностей. Виміряти середню кількість інформації можна за зменшенням ентропії сприймача у результаті зміни його уявлень. До речі, звідси й приходить одиниця вимірювання інформації. Її визначають кількістю інформації про те, яка з двох однаково вірогідних подій реалізувалася і називається «біт» (початок і кінець англійського словосполучення binary digit – бінарний розряд). Теорія інформації знайшла розвиток у кібернетиці. Саме за допомогою теорії інформації вдалося науково довести загальновідомий принцип кібернетики про те, що розмаїття системи управління має бути не нижче розмаїття об’єкта, який керується цією системою. Багато корисного дали суперечки щодо природи інформації. Одним із результатів було виникнення ідеї щодо двох якісно різних видів інформації – докібернетичного та кібернетичного. Підставою для цієї теорії слугує твердження про різницю інформативної природи живої та неживої матерії.

Наприклад, Д.І. Дубровський цікаво трактує відмінність між сигналом та інформацією. Він зазначає, що ця різниця лежить в основі виділення двох процесів – того, що відбувається на допсихічному рівні та рівні людської психіки. На рівні кібернетичної системи, яка ще не досягла висот психічного розвитку, сигнал та інформація злиті в одне ціле і використовуються разом. Що ж до системи, яка має здатність до психічного управління, «то на рівні психічного управління відбувається ніби роздвоєння єдиного, виділення інформації з сигналу, яке здійснюється у суб’єктивній формі (що рівнозначно виникненню суб’єктивної форми відбиття)».

Пануючі у закордонних учених точки зору на інформацію вдало систематизував Ф. Махлуп:

ü Інформація – процес передавання знань, сигналу чи повідомлення;

ü Інформацією є поточні дані про змінні величини в деякій галузі діяльності, систематизовані відомості щодо основних причинних зв’язків, які містяться у знанні як понятті загальнішого класу, по відношенню до якого інформація є підлеглою;

ü Інформація є знання, які передані кимось іншим чи набуті шляхом власного дослідження чи вивчення;

ü Інформація є знання про якусь особу подію, випадок чи щось подібне.

В.З. Коган виділив з усіх визначень спільні моменти. Це чотири компоненти:

· Процес пізнання чогось, про що передається інформація;

· Того, хто передає інформацію;

· Того, хто сприймає інформацію;

· Самої інформації.

Отже, інформація – це знання, яке передається від джерела до приймача інформації. Актуальною проблемою є вивчення взаємодії та взаємовпливу між інформацією та тим, що її викликає. Справді, якісь властивості неживої природи є потенційною інформацією, але стають нею тільки після того, як про них набуває знання людина. Тут можна погодитися з Ю.І. Черняком, який зазначає: «Інформація – це не річ і не атрибут речей чи явищ. Говорити про інформацію, яка міститься в якомусь економічному документі, який розглядають сам по собі, так само безпідставно, як і про інформацію, яка міститься в якійсь картині, на яку ніхто не дивиться. Правомірно користуватися поняттям інформації тільки у тому випадку, коли маємо справу з системою: більше того, інформація є невід’ємною частиною цієї системи». В.Н. Тростніков вважав, що «без наявності користувача, хоча б уявного, говорити про інформацію не має сенсу». Він підкреслює, що ті, хто вважає, що інформація існує сама по собі, нібито повторюють помилки хіміків XVIII ст., які вірили в існування теплороду – особливого матеріалу вогню та вважали, що процес горіння є виділенням цього матеріалу. Зараз ми знаємо, що теплота є наслідком хімічної реакції між двома речовинами і залежить від них обох. Аналогію з інформацією проглядають достатньо прозоро. Якщо говорити про інформацію, яка обертається у суспільстві, то її поділяють на семантичну та естетичну. Семантичною є «інформація, яка підлягає універсальній логіці, має структуру, допускає точне уявлення, яку можна перекласти на інші мови». Естетична – це «інформація, яку не можна перекласти, яка належить не до універсального набору символів, а тільки до набору знань, спільних для сприймача та передавача; вона теоретично не перекладається на іншу «мову» чи у систему логічних символів тому, що іншої такої мови для передавання цієї інформації просто не існує».

Але це тільки одна з багатьох пропонованих схем класифікації інформації. В.З. Коган спробував охарактеризувати евристичне функціонування інформації у суспільстві такими ознаками:

· Розмах циркуляції – від мінімального (міжособистісного) до максимального (глобального).

· Час циркуляції – від мінімального (однократного) до практично невизначених часових меж.

· Напрямок руху – горизонтально (між індивідами чи групами одного соціального рівня) чи вертикально (між індивідами чи групами, які перебувають у ієрархічних відносинах).

· Емоційне забарвлення – вона, як правило, має імперативний характер при русі зверху вниз, умовний при русі знизу вверх, а також при горизонтальному русі.

· Спосіб виробництва – він може бути як персоніфікованим, так і безособистісним. У першому випадку ставлення висловлюють безпосередньо, у другому – опосередковано.

· Мета виробництва – мета єдина це вплив. Він може мати різний характер: ідеологічний, економічний, естетичний, якийсь інший.

Слід зазначити, що, згідно з К. Шенноном, кількість інформації, яку отримуєш, тим більша, чим менший запас інформації з цього приводу ти вже маєш. Це, звичайно, не означає, що якщо в повідомленні немає нової для користувача інформації, то це не інформація. Інформаційний характер повідомлення зберігається, бо його мета була – повідомити інформацію. Ю.А. Шрейдер вивчав проблеми машинного перекладу і підкреслив, що формальна модель, яка уможливлює описування процесу семантичного аналізу текстів, має містити опис тезауруса – уявлення деякого спостерігача про зовнішній світ. Сам процес змістового сприйняття тексту тут сприймається як зміна тезауруса під впливом даного тексту.

Таким чином, статична модель інформації полягає в тому, що «чим менше знаєш до отримання інформації, тим більше дізнаєшся після нього», а семантична відповідає такій формулі: «щоб знати, треба прийняти і зрозуміти, щоб зрозуміти, треба знати». Отже, перша модуль більше відповідає стану технічних систем, друга – стану людини. Взагалі, у людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв’язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба опрацювати для отримання інших продуктів. Вони пропонують вважати опрацювання інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства. Як справедливо підкреслив Б.І. Шенкман, духовна праця є виявом людської спільності, її потрібно розглядати як загальну форму діяльності. Будь-яке відкриття є «безпосереднім результатом загальної праці і разом з тим передумова загальної праці». Тут треба звернути увагу на таку важливу обставину. Справа в тому, що виробництво інформації весь час збільшується. Це закономірний процес і боротися з ним все одно, що воювати з вітряками. Але постає проблема використання інформації. Людина не може охопити і маленької частки того потоку, який проходить за різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом упорядкування інформації, її сортування і спеціалізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття інформації	\|	Інформація як товар

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.