• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інформація як товар

Інформація стає товаром в умовах товарного виробництва, тобто коли продукти праці виробляють з метою продажу на ринку. Щоб стати товаром, інформація має бути продуктом вза­галі, специфічної конкретної праці (наукової, політичної, юридичної тощо), праці, яка містить класичні елементи (цілеспря­мовану діяльність людини, засоби та знаряддя праці), а також бути здатною обмінюватися в певній пропорції на інші товари або їхній грошовий еквівалент. Процес створення інформації потребує витрат і ресурсів, але вартість її визначають не стільки витратами на її вироблення, скільки тим впливом на виробництво нового товару, який ство­рюють за її допомогою, а також, звичайно, ринковою кон’юнк­турою. Вважають, що інформація — специфічний товар, на який не можна механічно переносити всі характеристики матеріальних продуктів. Товарні властивості інформації як ідеального феноме­ну, з одного боку, визначають тим, що притаманно товарам вза­галі, а з іншого – особливостями, які пов’язані з її природою і можливостями використання. Однією з головних проблем в умовах цього виду виробницт­ва є встановлення ціни товару, у даному разі ціни інформації. Ціна інформації, як і будь-якого товару, визначається перш за все його властивостями, тобто ціновою вартістю і вартістю, яку закладено у її основу. Якщо інформацію створюють в умовах товарного виробниц­тва, то її цінова вартість – це здатність задовольнити ІП не лише виробника, а й користувача.

Корисність інформації відносна: вона може бути корисною для певних людей, підприємств і непотрібною для інших. Існує міра корисності інформації, тобто будь-яка інформація здатна забезпе­чити досягнення мети її користувача, який приймає рішення стосовно витрат, на які він згоден задля отримання певної інформації, що становить для нього відповідну цінність. Але користувач може самостійно зібрати, зберегти, виробити інформацію. У цьому разі інформація не набуде форми товару. Слід відзначити, що ще понад 70% всієї інформації поширюється не ринковимспособом. Як певна цінова вартість, інформація стає об’єктом при­власнення.

Цінність інформації щодо її корисності для досягнення певної мети, задоволення специфічної потреби в ній за­лежить від змісту інформації. Цінність – це вказівка на властивість предмета або будь-якої діяльності слугувати задоволенню людських потреб. Її визначають в резуль­таті обміну і не інакше, як взаємоузгодженням індивідуальних граничних норм заміщення (або еквівалентності) різних товарів і послуг. Зростання цінності відбувається лише зав­дяки існуванню людських цілей та намірів і має сенс лише сто­совно них. Економічна цінність показує, в якій мірі різні речі здатні задовольняти відповідну шкалу цілей ту чи іншу з множини розрізнених індивідуальних цілей. Різні товари мають одну загальну властивість, яка поля­гає в тому, що всі вони продукти праці. Внутрішнім змістом будь-якого товару, у тому числі й інформації, є вартість, яку виражають працею, що була втілена в ньому, і відбивають у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість інформації робить її здат­ною порівнюватися з іншими товарами.

Виділяють два взаємопов’язаних аспекти: характеристики продукту інформації як моменту будь-якої праці та як економіч­ної форми, яку вона набуває в кожному конкретному суспільстві. Важливим є питання щодо співвідношення корисності інформації та її цінової вартості. Корисність визначається її пізнавальною спроможністю. У процесі руху інформації різниця між корисніс­тю і ціновою вартістю виявляється доволі чітко. Вихідне положення виникнення інформації – це продукування нового знання, яке є переважно творчою працею. Процес здо­буття знань має суб’єктивну корисність, тому що сама праця має корисність, він не уречевлюється і ціновою вартістю не виражається. Нове знання являє собою об’єктивну корисність. Це є кінцевим результатом творчої праці.

Корисність інфор­мації, яка зафіксована на деякому матеріальному носії, визначають, з одного боку, інформаційною ємністю документа, а з іншого — знанням, досвідом користувача інформації. Таким чином, пізнавальна спроможність або корисність документа залежать від обсягу інформаційного простору його автора і тих, хто докумен­том користується. Кінцевий етап руху та формування корисності інформації надходження інформації до користувача. Тут також відбувається зміна цієї корисності в залежності від здібностей та готовності користувача застосовувати інформацію. На цьому етапі вона залишається у кінцевому результаті – вироблених продук­тах, послугах, реалізується її корисність. Таким чином, інформа­ція стає дійсною ціновою вартістю. У відповідності з цим ру­хом відбувається якісна і кількісна зміна інформації.

Існує достатня різноманітність інформаційних продуктів, ство­рено багато класифікацій. Найпростішим видом вважають первинну інформацію (статистичну, звітну, управлінську), що наводять в таких формах, які уможливлюють зберігання та використання її. Складнішим видом є знання, які фіксують у формах, що забезпечують їхнє безпосереднє вико­ристання або виробництво нових знань за допомогою цих форм. Суттєвий елемент інформації – нове, раніше невідоме знан­ня — має форму не уречевлену, безпосередньо є суспільною корис­ністю. Далі інформація набуває уречевленої форми, в якій вона надходить до користувачів. Найчастіше вона має фор­му інформаційного документа. Документом вважають будь-яку усвідомлену (здатну бути усвідомленою) інформацію, яка зафік­сована зовні пам’яті людини будь-яким способом, на будь-якому носії з метою обігу в інформаційній системі.

Можна виділити такі особли­вості інформації як товару:

· володіння інформацією не є гарантією абсолютного права на її використання, тобто її можна продати та залишитись її власником;

· продаж інформації можна здійснювати значній кількості по­купців, і жоден з них не стає її одноособовим власником;

· виникає в результаті не просто розумової праці, а її творчої частини;

· цінність інформації не має прямого зв’язку з вартістю її ство­рення, зберігання та опрацювання, а залежить від потреби в ній, її ак­туальності та якісних характеристик, очікуваних користувачем;

· він несамостійний і сам по собі має лише потенційне значення, реалізується ж його потенціал у поєднанні з іншими видами ресурсів (досвід, праця, кваліфікація, техніка, енергія, тощо);

· виступає формою безпосереднього включення науки, в тому числі теоретичних досліджень, до складу виробничих сил;

· виникає в результаті не просто розумової, а її творчої частини.

Для виконання функцій стра­тегічного ресурсу інформація повинна відповідати таким вимогам:

· зміст інформаційного ресурсу має забезпечувати опера­тивність та очікувану якість управлінських рішень;

· зміни зовнішньою та внутрішнього маркетингового середо­вища повинні оперативно відображатись в змінах структури та змісту ІР;

· структура організації інформаційного ресурсу має відповіда­ти інформаційним потребам користувачів;

· характер змін інформаційного ресурсу повинні бути адекват­ним характеру змін інформаційних потреб;

· організація процесів інформаційного забезпечення має перед­бачати оперативний доступ до інформаційного ресурсу.

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
3. VII. За видами товарів і послуг
4. Автомати для продажу штучних товарів
5. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
6. Адреси світових товарних бірж в інтернеті
7. Акціонерне товариств.
8. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
9. Акціонерний капітал і акціонерне товариство.
10. Акціонерний капітал і акціонерні товариства
11. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
12. Акціонерні товариства як механізм трансформації

Переглядів: 5184