Капітуляція Японії та реформи державного устрою й економіки.

Японська зовнішня та внутрішня політика в 90-х роках.

Економічний розвиток Японії в 60-80-х роках.

Капітуляція Японії та реформи державного устрою й економіки.

ТЕМА: Японія в 1945-1999 роках

ЛЕКЦІЯ № 5.

Беззастережна капітуляція була підписана Японією 2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора "Міссурі", що увійшов до Токійської бухти. Повідомлення про капітуляцію спричинило хвилю самогубств серед військових та цивільних чиновників. За умовами капітуляції США за участю невеликих підрозділів країн Британської співдружності мали окупувати Японські острови.

На відміну від Німеччини, в Японії склалася своєрідна система окупаційних влад. Концепція управління окупованою Японією розроблялася ще з березня 1944 р. Продовжував існувати апарат імператорського кабінету, а виконання рішень створеної в Токіо з представників СРСР, США, Китаю та країн Британської співдружності Союзницької комісії не було обов'язковим для військової адміністрації Дугласа Макартура. Фактично в руках американських військових зосередилася вся повнота політичної влади в країні. Головною метою здійснених американськими владами рефом було усунення перешкод на шляху до самостійного проведення Японією соціальних та економічних реформ.

Згідно з ухвалами Каїрської (1943) та Ялтинської (1945) конференцій, Японія змушена була повернути Маньчжурію та Тайвань Китаєві. Колишня японська колонія Корея стала незалежною країною. СРСР відновлював контроль над південною частиною Сахаліну, зайнявши додатково чотири острови Курильської гряди (Кунашир, Ітуруп, Шикотан та Хабомаї). Крім того, Японія втрачала заморські острівні володіння: Каролінські, Маршалові, Маріанські острови, Палау та частину архіпелагу Рюкю.

5 жовтня 1945 р. американська адміністрація оголосила про відновлення обмежених тоталітарним режимом громадянських свобод. Спеціальними указами ліквідовано цензуру і введено виборчі права для жінок. Ліквідовуючи підґрунтя тоталітаризму, американці заборонили 148 організацій, діяльність яких була визнана незаконною. У державному апараті з усіх посад було усунуто понад 200000 чиновників. Для суду над головними військовими злочинцями в Токіо створено Міжнародний військовий трибунал, який після довгих засідань 12 листопада 1948 р. засудив 7 осіб, включно з колишніми прем'єрами Хіротою Кокі та Тодзіо Хідекі, до смертної кари. Згодом відбувся цілий ряд процесів, у яких розглядалися справи 5000 осіб, звинувачених у військових злочинах. За вироками цих процесів страчено понад 900 осіб. У 1960 р. в Нагої збудовано пам'ятник страченим. СРСР та Китай вимагали усунення імератора Хірохіто, але США не погодилися на такий крок. Незважаючи на військову поразку, імператор не втратив авторитету, а в країні навіть розгорнулася кампанія всенародної спокути перед імператором за недостатні зусилля, прикладені під час війни для здобуття перемоги.

Економічна ситуація Японії була дуже важкою через величезні руйнування, завдані авіанальотами промисловості, та занепад сільського господарства. На 1946 р. рівень виробітку японської промисловості становив заледве 30% від довоєнного рівня 1936 р. Додаткові труднощі створювала проблема розміщення 3 млн. японських репатріантів з колишніх заморських територій імперії. Різко зростала інфляція. Для подолання економічних труднощів США розпочали надання Японії великої фінансової допомоги. У 1945-1951 роках загальна сума американської допомоги становила 2,5 млрд. доларів. Швидко провівши відбудову найважливіших підприємств, у 1950 р. Японія відновила довоєнний рівень виробітку важкої промисловості.

Бажаючи вирішити питання браку продуктів та створити внутрішній ринок, американська адміністрація 11 жовтня 1946 р. розпочала здійснення земельної реформи. До 1949 р. у власність4,7 млн селян було передано невеликі земельні наділи. Максимальні розміри земельних наділів обмежено площею 3 га, за винятком Хоккайдо, де дозволялося володіти 12 га. Зменшено орендну плату і замінено натуральні податки грошовими. У результаті наступних демографічних процесів на селі, коли з кожним наступним поколінням доводилося ділити землю між усе більшою кількістю спадкоємців, що селяни робили з неохотою, відсоток сільських мешканців Японії почав зменшуватися. Упродовж 1945-1975 років він зменшився з 48% до 8%. За участю американців було розроблено нову японську конституцію, яку проголошено 3 листопада 1946 р. Основний закон гарантував демократичні свободи, обмежив статус імператора до "символу держави і єдності нації", а також встановив норму, згідно з якою країна назавжди відмовлялася від утримання власних збройних сил і ведення війни як інструмента зовнішньої політики.

Перший повоєнний уряд, сформований з працівників міністерств внутрішніх справ і міністерства юстиції, очолив принц Нарухіко Хігасікуні. Через постійні тертя між його урядом та американцями 4 жовтня 1945 р. Д. Макартур наказав розпустити кабітет, очолюваний принцом. Наступним прем'єром став Сідехара Кендзюро. Його кабінет діяв до 22 квітня 1946 р. Через місяць було створено новий уряд.

У результаті перших повоєнних виборів у травні 1946 р. прем'єром став колишній дипломат Сігеру Іосіда, який свого часу був ув'язнений за ліберальні та пацифістські погляди. Очолювана Іосідою Ліберальна партія оголосила про наміри лібералізувати економіку країни, ліквідувати монополістичні об'єднання дзайбацу, замінивши їх фінансово-промисловими концернами. Уряд планував розбудовувати економіку країни за рахунок переробки привізної сировини і строго дотримуватися в політичних питаннях союзу із США.

Після парламентських виборів 1947 р., у результаті яких Ліберальна партія втратила домінуюче положення в парламенті, Іосіда змушений був піти у відставку. Головою нового коаліційного уряду 24 травня 1947 р. став Катаям Тецу. Через постійні дискусії всередині коаліційного уряду, що складався із соціалістів, лібералів та демократів, менше ніж через рік сталася чергова урядова криза. Після короткого періоду правління, очоленого демократом Хітосі Асідою коаліційного уряду (березень — жовтень 1948 р.), 19 жовтня 1948 р. до влади знову повернувся Іосіда. Після переможних для ліберальної партії виборів у січні 1949 р. Іосіда сформував свій третій кабінет, що втримався при владі до грудня 1954 р.

У 1948 р., зважаючи на поразки гоміньдану в Китаї та посилення міжнародного протистояння, Сполучені Штати зважилися на надання більшої самостійності Японії в питаннях її внутрішньої політики. США був потрібен надійний союзник у регіоні, економічний потенціал якого міг бути використаний у ймовірному зіткненні із СРСР та Китаєм. Навесні 1949 р. Д. Макартур наказав припинити демонтаж та вивезення устаткування з японських машинобудівних підприємств, яке здійснювалося в рахунок накладених на Японію репарацій. До цього моменту було вивезено обладнання на суму 20 млн. доларів і ще на таку ж суму демонтовано. Заборговані за репараційними платежами суми вирішено погасити за рахунок японських активів у нейтральних та союзних імператорському урядові країнах.

Вирішення репараційного питання позитивно вплинуло на інвестиційний клімат та розвиток приватнопідприємницької ініціативи. У розвиток економіки почали вкладатися засоби, які раніше приховувалися з уваги на ризик конфіскації. З 1947 р. американці дозволили японцям проводити самостійні зовнішньоторгівельні операції.

У зв'язку із загостренням становища на Корейському півострові, в Японії посилилися антикомуністичні настрої. Штаб американських окупаційних військ 6 червня 1950 р. закрив орган КПЯ газету "Асахі" та заборонив 24 членам ЦК японської компартії займатися політичною діяльністю. Початок корейської війни призвів до розколу всередині японських комуністів. По-екстремістськи налаштована частина партії виступила за негайне розгортання збройного антиурядового підпільного руху, який, на думку партійних ідеологів, мав привести до всенародного повстання. Американська окупаційна влада, бажаючи вивільнити сили для війни в Кореї, дозволила в липні 1950 р. створити корпус національної безпеки чисельністю 75000 солдат і офіцерів. Позитивне значення для японської економіки мали спричинені війною збільшення морських перевезень у регіоні, розміщення на японських заводах замовлень на ремонт американської техніки та створення на островах структури побутового сервісу для обслуговування військовослужбовців США. Упродовж 1950-1952 років прибутки японських підприємств від виконання спецзамовлень для збройних сил США зросли в 5,4 рази та досягнули 824 млн. доларів на рік.

Продумана експортно-імпортна політика, створення сприятливого інвестиційного клімату, а також кредити Міжнародного банку реконструкції і розвитку дали змогу Японії до 1952 р. зібрати 1 млрд. доларів валютного резерву. Починаючи з жовтня 1953 р. в країні відбувалася постійна дефляція та зменшення цін. До початку 60-х років щорічний приріст японського виробництва становив у середньому 20%. У 1957 р. Японія вийшла на перше в світі місце за рівнем суднобудівництва.

У результаті тривалих переговорів про умови укладення мирної угоди 7 вересня 1951 р. Японія та країни антигітлерівської коаліції підписали мирну угоду. Через суперечки та неузгодженість у багатьох питаннях СРСР, Польща та Чехословаччина, що брали участь у переговорах, відмовилися підписати мирні угоди з Японією. Підписаний договір вступив у дію 28 квітня 1952 р.

Питання ратифікації Сан-Франциської угоди поляризувало більшість японських партій. Через дискусії з цього питання розкололася Соціалістична партія, а частина депутатів парламенту проголосувала проти угоди. У грудні 1954 р. новий урядовий кабінет очолив Ітіро Хатояма. Хатояма підписав з СРСР у жовтні 1956 р. угоду про встановлення дипломатичних стосунків, однак повномасштабна мирна угода через невирішеність долі островів Курильської гряди так і не була укладена. У грудні того ж року Японія вступила до ООН. У 1960 р. було продовжено дію "договору безпеки" із США, причому поліція була змушена виводити силою із залу парламенту депутатів-опозиціонерів, що влаштували обструкцію. Великі демонстрації протесту проти продовження перебування в Японії військ США змусили президента Дуайта Ейзенхауера відмінити свій візит до Токіо. У 1961 р. в країні було розкрито організовану прихильниками мілітаристської ідеології антиурядову змову.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Японія під час Тихоокеанської війни.	\|	Економічний розвиток Японії в 60-80-х роках.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.