Класифікація мереж

Інтерпретація інформації, яку переносять сигнали, визначається користувачем. Для інтерпретації та обробки інформації переважно автоматизованими системами послідовність сигналів трактується як дані.

Дані:

1. Подання фактів, понять або інструкцій формалізованим чином, придатним для комунікації або обробки людиною або автоматичними засобами.

2. Будь-які представлення, такі як символи або аналогічні величини, яким надані або можуть бути надані значення.

Аналогові дані:

q Дані, репрезентовані фізичними величинами, які розглядаються як неперервні змінні і мають величини, прямо пропорційні до даних або є придатними функціями даних.

Цифрові дані:

1. Дані, репрезентовані дискретними величинами або умовами, на відміну від аналогових даних.

2. Дискретне подання квантованих значень змінних, наприклад, представлення чисел цифрами, можливо із спеціальними символами і символом “пробіл”.

Комунікація даних:

q Пересилання інформації (даних) між функціональними вузлами відповідно до протоколу.

Примітка: Дані поширюються від одного або більше джерел до одного або більше стоків (приймачів) через один або більше каналів даних.

Обробка даних:

q Систематичне виконання операцій над даними, таких як переміщення, об’єднання, сортування і обчислення.

Примітка. Семантичний вміст початкових даних не може змінюватися. Семантичний вміст оброблених даних може бути змінений. Синонім: обробка інформації.

Доступ користувачів до комунікаційної мережі здійснюється за допомогою термінального обладнання.

Термінал:

q пристрій, здатний висилати, приймати або пересилати і приймати інформацію через комунікаційний канал.

Термінальне (прикінцеве) обладнання:

1. Комунікаційне обладнання на кожному кінці комунікаційної лінії зв’язку, яке використовується для того, щоб дозволити станціям включитися у виконання завдання, для якого був встановлений зв'язок.

2. В радіорелейних системах – це обладнання, встановлене в пунктах, де дані вводяться або виводяться, на відміну від обладнання, що використовується тільки для ретрансляції відновленого сигналу.

3. Телефонна або телеграфна комутаційна панель та інше обладнання, розташоване на станції, де закінчуються комунікаційні кола.

Коло пересилання даних:

q Передавальне середовище і проміжне обладнання, які використовуються для пересилання даних між прикінцевим обладнанням даних (DTE) з обидвох сторін.

Примітка 1. Коло пересилання даних включає будь-яке обладнання, необхідне для перетворення сигналів. Примітка 2. Коло пересилання даних може пересилати інформацію (а) тільки в одному напрямку, (б) в кожному напрямку, але тільки одним шляхом у даний час, або (в) обидвох напрямах одночасно.

DTE: Абревіатура для data terminal equipment – прикінцеве обладнання даних:

1. Прикінцевий інструмент, який перетворює інформацію користувача в сигнали для пересилання або здійснює зворотнє перетворення прийнятого сигналу в інформацію користувача.

2. Функціональний блок станції даних, який є джерелом або стоком (приймачем) даних і забезпечує для даних функцію комунікаційного контролю відповідно до канального протоколу.

Примітка 1. Прикінцеве обладнання даних може бути окремою позицією обладнання або взаємосполученою підсистемою багатьох позицій обладнання, яка здійснює всі потрібні функції, необхідні для надання користувачу можливості комунікуватися.

Примітка 2. Користувач взаємодіє з DTE або DTE може бути користувачем. DTE взаємодіє з прикінцевим обладнанням кола даних (DCE).

DCE: Абревіатура для data circuit-terminating equipment – прикінцеве обладнання кола даних:

1. Станція даних, обладнання, яке здійснює функції перетворення та кодування сигналів на мережевих кінцях лінії між прикінцевим обладнанням даних (DTE) і лінією; може бути виділене або бути інтегральною частиною DTE або проміжного обладнання.

2. Інтерфейсне обладнання, яке може бути потрібне для зв’язку прикінцевого обладнання даних (DTE) із колом пересилання або каналом у DTE.

Теоретично кожен користувач може отримати безпосередній зв’язок пункт-пункт до всіх інших користувачів, що відоме як мережева топологія з повним сполученням, однак в дійсності така техніка непрактична і дорога, особливо при великій кількості користувачів або якщо користовачі розташовані далеко один від одного. Крім того, такий метод неефективний, бо більшість зв’язків у будь-який час не вживаються. В телекомунікаційних мережах уникають цих проблем, встановлюючи мережеві комутатори, взаємосполучені комунікаційними середовищами (провідними або оптоволоконними кабелями, радіохвилями), а до комутаторів під’єднуються користувачі.

Комутація:

q Управління сигналами або маршрутування сигналів у колах, які пересилають дані між певними пунктами мережі. Комутація може здійснюватися електронними, оптичними або електромеханічними пристроями.

Комутатор:

q У комунікаційних системах – це механічний, електромеханічний або електронний пристрій для здійснення, переривання або зміни сполучення в колах або серед кіл, який забезпечує перехід сполучення від одного кола до іншого.

Центр комутації:

q У комунікаційних системах – це обладнання, в якому комутатори використовуються для взаємосполучення комунікаційних кіл на основі комутації кіл, повідомлень або пакетів. Синонімами (в телефонії) є телефонна станція, комутаційне обладнання.

Отже, телекомунікаційна мережа – це система зв’язків (каналів), комутаторів і пристроїв управління, які керують їх операціями, з метою створення можливості пересилання даних та їх обміну між багатьма користувачами.

До специфічних функцій мереж відносяться:

q надійне наскрізне пересилання даних (від користувача до користувача);

q забезпечення фізичного інтерфейсу;

q забезпечення техніки доступу для ефективного розподілу ресурсів;

q забезпечення малої тривалості наскрізного пересилання даних;

q забезпечення придатних стратегій адресації, маршрутування та буферизації;

q забезпечення придатних стратегій управління потоками і перевантаженням в мережі;

q забезпечення функцій управління для підтримки розподілених застосувань.

Ідея поєднання комп’ютерів і засобів комунікації мала величезний вплив на розвиток комп’ютерних інформаційних та обчислювальних систем. Стара концепція комп’ютерного центру мала два основні недоліки: застосування одного великого комп’ютера, який здійснював усі завдання, і потреба наближення користувачів до комп’ютера, замість того, щоб наблизити комп’ютер до користувача. Ця концепція тепер замінена новою, в якій велика кількість окремих, але взаємоз’єднаних комп’ютерів виконують завдання користувачів. Такі системи мають назву комп’ютерних мереж. На сьогодні комп’ютерні мережі є одним із різновидів телекомунікаційних мереж, а загальною тенденцією є інтеграція мережевих технологій, раніше специфічних для окремих видів мереж.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Для пересилання повідомлень через телекомунікаційне середовище застосовують сигнали.	\|	Локальні мережі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.