Сутність системного підходу полягає у формуванні системного бачення дійсності, при якому кожен складний об'єкт розглядається як система.
«Системний підхід — напрямок у методології наукового пізнання і системної практики, в основі якого лежить розуміння об'єктів як систем» (Д. П. Горський).
Специфіка системного підходу (на відміну від інших методів дослідження) відзначається тим, що орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, механізмів, що її забезпечують, на виявлення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх у єдину теоретичну картину.
Система— це стійка сукупність взаємопов'язаних елементів, які утворюють єдине ціле.
Види систем:
— технологічні;
— біологічні;
— соціальні.
Основні ознаки системи:
— наявність мети — цілеспрямованість;
— наявність складових елементів, компонентів, частин, з яких утворюється система;
— наявність зв'язків між елементами — структура;
— наявність функціональних завдань кожного елементу, які не дублюються;
— енергетика системи, за рахунок якої вона діє; керованість та самокерованість;
— зв'язки із зовнішнім середовищем;
— система як цілісність має властивості, відмінні від властивостей її елементів.