• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції організації (організування)

Починаючи із найперших згадувань про управління як діяльність та науку вчені та практики виокремлювали такий вид діяльності керів­ника як організовування. Витоки цієї функції криються у процесах розподілу та кооперації праці людей. Доцільність організовування є беззаперечною з огляду на необхідність формулювати мету та про­гнозувати результати спільної діяльності, знаходити оптимальні методи об'єднання зусидь щодо їхнього досягнення, оцінювати ефективність індивідуальної та колективної роботи, здійснювати навчання персоналу, створювати комфортні умови на робочих місцях тощо.

Організовування— це функція управління, сутність якої полягає у визначенні Місця і ролі кожного члена колективу в досягненні по­ставленої мети. ,

Мета і завдання:

а) створення структури організації, яка дає можливість персоналу працювати для досягнення спільних цілей та завдань;

б) розподіл робіт між членами організації, групами, підсистемами та координація їхніх дій;

в) встановлення зв'язків серед людей, задач і видів діяльності;

г) реалізація окреслених планів, досягнення цілей.

Функція організовування досить складна та об'ємна. Вона умовно складається із двох модулів.

Перший — стосується організовування роботи людей до початку власне діяльності з досягнення цілей. До цього модуля входять такі складові, як визначення обсягу робіт, визначення часу для їх виконання, розподіл обов'язків, прав, повноважень, постановка задач, інструктуван­ня персоналу, встановлення комунікацій між виконавцями та інше.

Другий модуль організовування передбачає координаційно-регуля­тивні дії, пов'язані із безпосереднім виконанням роботи. Це у певній мірі моніторинг, відстеження досягнення висунутих цілей, що передба­чає вивчення перебігу процесів, якості виконання завдань, ефективність роботи кадрів з оперативною їх корекцією та удосконаленням.

За М. М. Мартиненком, організовування— це процес, що здій­снюється керівником і спрямований на розподіл спільної діяльності серед виконавців і встановлення між ними причинних відносин діяль­ності, що викликають ефект додаткового корисного результату.

Змальовуючи функцію організовування з іншого ракурсу, помітно, що вона стосується:

— діяльності, роботи;

— людей, які цю роботу виконують.

Відтак функція розгортається навколо мети діяльності в двох аспек­тах. Перший — стосується змісту, форм, методів організації діяльності з досягнення прогнозованих результатів. Другий аспект пов'язаний із вивченням здібностей, знань, умінь людей, які виконуватимуть ті чи інші види робіт та їх мотивуванням і стимулюванням.

Об'єкти та суб'єкти впливу:

а) управлінський апарат;

б) педагогічний колектив;

в) учнівський колектив;

г) батьківський колектив;

д) обслуговуючий персонал; є) громадськість;

є) шкільні системи та процеси.

Напрямки та зміст організаційної діяльності керівника:

1. Управління навчально-виховним процесом: діагностика, аналіз, пла­нування, організація, контроль, коригування навчально-виховного процесу.

2. Інструктивно-методична діяльність керівника школи забезпечує методичне озброєння педагогів, ознайомлення їх з новими техно­логіями; передбачає інформування колективу про нові закони, положення, програми; містить просвітницьку діяльність та моніторинг впровадження передового педагогічного досвіду.

3. Адміністративно-розпорядницька діяльність передбачає своєчасне прийняття управлінських рішень, організацію їх виконання, забез­печується вмінням взяти на себе відповідальність.

4. Представницька (суспільно-організаційна) діяльність передбачає виконання ролі делегата, представника від імені колективу на різних рівнях; участь у конференціях, нарадах, зборах поза закладом осві­ти; містить роботу з батьками, громадськістю та вищими органами управління.

5.Фінансово-господарська діяльність передбачає створення технічних, матеріальних, фінансових умов роботи закладу освіти.

6. Педагогічна діяльність передбачає безпосередню участь керівника закладу освіти у навчально-виховному процесі, ведення певної навчальної дисципліни, участь у методичній роботі закладу, підви­щення рівня педагогічної майстерності через курсову підготовку та самоосвітню роботу, демонстрування взірців майстерності.

7. Виховна діяльність спрямована на створення в колективі єдиних ціннісних орієнтацій, світоглядного потенціалу, уміння працювати командою; передбачає згуртування, активізацію, удосконалення колективу, розвиток самоуправління, створення сприятливого емо­ційного клімату.

Принципи організаційної діяльності:

Принципи організації — це вихідні положення, дотримання яких зумовлює ефективність управління.

1. За організацією дій: науковості, цілеспрямованості, плановості, систематичності, безперервності, перспективності, головної ланки, стимулювання.

2. За організацією оцінювання: компетентності, нормативності, єд­ності вимог, об'єктивності, оптимальность

Методи організаційної діяльності:

1. За метою і часом дій: стратегічні, тактичні, оперативні.

2.За механізмом впливу: економічні, адміністративно-господарські, соціально-політичні, організаційно-педагогічні, соціально-психо­логічні.

3. За функціями управління: аналізу, планування, організації, конт­ролю, регулятивно-корекційні.

4. За стилем управління: авторитарні, ліберально-популістські, демо­кратичні.

Сутність та форми застосування різних методів організаційної діяльності розробила та представила у вигляді таблиці В. І. Зверева (таблиця 11) [14].

Організація як функція управління вміщує чотири основні компо­ненти: Компоненти функції організації:

1) Розподіл праці. Засіб — спеціалізація.

2) Групування робіт. Засіб — створення об'єднань, груп, колективів.

3) Розподіл влади. Засіб — моделювання організаційних структур (лінійна, функціональна, штабна, секційна, проектна тощо).

4) Координація зусиль як засіб попередження дезорганізації.

1. Розподіл працііснував з давніх часів: одні були мисливцями, інші — рибалками, треті — виготовляли зброю, четверті — варили їжу і т. д. Люди розуміли, що шанси вижити підвищуються за умов, коли за справу береться той, у кого вона виходить краще. Приклад: виокремлення різних спеціальностей: вчитель математики,

вчитель хімії, вчитель географії тощо. Переваги специфікації:

— можна використати різні спеціальності та спеціалістів;

— швидше набувається досвід;

— зростає результативність роботи кожного працівника;

— зростає ефективність загальної справи, оскільки окремі види робіт виконуються фахівцями;

— зростає швидкість виконання робіт.

2. Департаменталізація— це групування робіт, тобто процес розподілу видів діяльності, ресурсів, кадрів у логічній одиниці для виконання конкретних задач. Приклад: групування вчителів у предметні ме­тодичні об'єднання.

Це має такі переваги:

— зосередження персоналу на окремих видах робіт та можливості взаємодії під час їх виконання стимулює становлення спеціалістів своєї справи;

— є дух змагання, конкуренції;

— спрощуються процедури координації, контролю, удосконалення майстерності.

3. Розподіл влади всередині організації — це елемент дуже важливий для прийняття рішень.

Влада — це узаконена сила організації, яка вміщує право управляти людьми, приймати рішення, використовувати ресурси тощо. Процес передачі завдань діяльності та влади підлеглим, які беруть на себе відповідальність,— це делегування.

Централізація влади означає, що вона зосереджена у керівництва на верхній сходинці піраміди управління.

Децентралізація означає, що влада широко розподілена по іншим рівням організаційної піраміди.

4. Координація — це об'єднання організаційних зусиль для досягнення спільної мети діяльності.

Координація передбачає узгодження цілей, зусиль та дій. Таким чином, організація дає відповіді на запитання: де? Коли? Хто? З ким? Як? Чим? Скільки? тощо.

Компоненти функції організації:

а) Розподіл праці. Засіб — спеціалізація.

б) Групування робіт. Засіб — створення об'єднань, груп, колек­тивів.

в) Розподіл влади. Засіб — моделювання організаційних структур (лінійна, функціональна, штабна, секційна, проектна тощо).

г) Координація зусиль, як засіб попередження дезорганізації.

Читайте також:

1. CMM. Модель технологічної зрілості. Зрілі і незрілі організації.
2. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. PR-відділ організації: переваги і недоліки
5. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
6. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
7. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні
8. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
9. Адаптація індивіда в організації
10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
11. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
12. АДМІНІСТРАЦІЇ І ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Переглядів: 741