Таким чином, особливості сучасного керівника пов'язуються із демократичними способами організації стосунків в колективі, здатністю до оновлення власної діяльності та управлінням культурою організації.
Зворотний бік демократичної поведінки керівника:
— персонал сприймає скорочення дистанції між ними і керівником як слабкість керівника, невміння самостійно вирішити проблеми, лібералізм та загравання у колективі;
— персонал підтримує неформального лідера з авторитарною поведінкою, як такого, що здатен навести порядок.
Довжина дистанції між керівником та педагогом вимірюється такими показниками, як:
— можливість заперечити керівникові;
— кількість рівнів управління;
— доступність керівника;
— тенденції децентралізації;
— форми спілкування;
— вимоги до зовнішнього виду та поведінки педагогів;
— посадові переваги;
— наявність спільних цілей діяльності;
— методи управління тощо.
Лідерство передбачає несиловий вплив на персонал; як правило, воно будується на стосунках «лідер — послідовники». Відомі психологічні теорії лідерства ґрунтуються на взаємозумовленості трьох чинників: лідерські якості, лідерська поведінка та ситуація лідерства. Проте досить довгий час звертали увагу винятково на перші два елементи, а ситуація, умови, поведінка людей і колективів не враховувались. За умов уваги до моделі ситуаційного управління поширюються теорії лідерської поведінки, серед яких цікавою є концепція Херсея та Бланшарда. Автори доводять, що стиль керівництва в значній мірі обумовлюється зрілістю послідовників. Вони виокремлюють чотири рівні зрілості персоналу та чотири відповідних стилі керівництва, які представлено у таблиці 23.