• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Психологічний клімат у педагогічному колективі. Структура колективу

У структурі колективу виділяють два зрізи: діловий і соціально-психологічний.

Ділова структура «обслуговує» виробничу функцію. Передбачає ділове спілкування у ході виконання посадових обов'язків директора, членів шкільної адміністрації, вчителів, учнів, батьків. Ця взаємодія у вертикальному зрізі має здебільшого управлінський характер (дирек­тор — вчитель), а в горизонтальному зрізі — професійно-педагогічний характер (між вчителями).

Соціально-психологічна структура колективу має психологічну осно­ву. Вона складається із невидимих низок: симпатій та антипатій, поваги та неповаги, інших духовних зв'язків, які мають назву міжособистісні відносини. Кожен член колективу має свій соціально-психологічний статус (високий чи низький його рівень). Члени колективу з найбільш високим статусом мають більшу моральну владу, можуть впливати на інших людей, тобто вони стають у колективі неформальними авто­ритетами, лідерами.

Колективом добре керувати тоді, коли ділова та соціально-психо­логічна структури співпадають або близькі. Кожен з нас може уявити, що відбувається у колективі:

— коли у керівників школи низький соціально-психологічний статус;

— коли у колективі з'являється негативний лідер.

Це буде свідчити про незрілість колективу та його неблагополуччя. Відтак доцільно визначити два шляхи покращення психологічного мікроклімату в колективах:

1. Підвищення статусу адміністрації, зокрема директора.

2. Оптимізація емоційного мікроклімату через удосконалення струк­тури колективу. Основні засоби: дисципліна, відповідальність, демократія.

Психологічний клімат

Соціально-психологічний клімат колективу — це притаманний певно­му колективу стійкий психологічний настрій, який здійснює значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища. Психологічний клімат — це настрій колективу, в якому на емоційному рівні відбиваються особисті та ділові стосунки членів колективу, які визначаються ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами.

Вчені підрахували, що у працівників залежно від настрою продук­тивність роботи коливається у межах 22 %. З огляду на це досить го­стро стоїть питання про потребу керівників, які володіють мистецтвом

створювати здоровий психологічний клімат у колективі. Щоб менеджер мав змогу працювати у цьому напрямку, він повинен:

— теоретично володіти знаннями про психологічний клімат;

— вміти практично впливати на розвиток колективу. Основними ознаками сприятливого соціально-психологічного клі­мату є наступні.

Суб'єктивні:

— довіра і висока вимогливість членів колективу один до одного;

— доброзичливість і ділова критика;

— вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що стосуються усього колективу;

— відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення;

— достатня поінформованість членів колективу про виробничі завдання та стан справ у процесі їх виконання;

— задоволення належністю до колективу;

— співчуття і взаємодопомога членів колективу в критичних си­туаціях;

— прийняття на себе відповідальності за стан справ колективу кожним його членом.

Об'єктивні:

— результативність праці педагогічного колективу;

— плинність кадрів;

— стан трудової дисципліни;

— рівень кваліфікації педагогів тощо.

Психологічний клімат — об'єктивно існуюче явище. Проте далеко не все залежить тільки від директора і членів колективу. На розвиток мікроклімату впливають ще такі два фактори.

Соціально-економічна, соціально-психологічна атмосфера у су­спільстві — макрофактори:

а) особливості суспільно-економічної формації і конкретного етапу розвитку суспільства;

б) особливості діяльності органів управління в системі освіти;

в) стиль керівництва обласного (міського, районного) управління (відділу) освіти;

г) особливості взаємодії адміністрації та органів самоуправління конкретної школи з районними та міськими організаціями;

Мікросоціальні умови конкретного колективу — мікрофактори:

а) особливості матеріально-екопомічпих умов праці та соціального забезпечення у конкретному педколективі;

б) специфіка формальних і неформальних організаційних зв'язки у колективі і співвідношення між ними;

в) рівень психологічної сумісності членів колективу; вікові, статей особливості;

г) стиль керівництва колективом.

Таким чином, соціально-психологічпий клімат колективу — ц< результат взаємодії факторів макро- та мікросередовища.

Доцільно визначити складові соціально-психологічного клімату ті фактори, що на нього впливають:

1. Рівень задоволеності умовами праці, побуту:

• стан матеріальної бази організації.

2. Рівень задоволеності працею:

• рівень професійних здібностей;

• рівень компетентності;

• вдалий вибір фаху, посади;

• зацікавленість змістом роботи;

• успішність роботи;

• справедлива система стимулювання;

• об'єктивна оцінка роботи;

• вдалий вибір кадрів та розподіл обов'язків;

• стиль керівництва установою освіти.

3. Рівень задоволення стилем керівництва:

• стиль керівництва;

• особистість керівника.

4. Рівень задоволення міжособистісними стосунками у колективі:

• задоволення діловим статусом у колективі;

• задоволення неофіційним положенням у колективі;

• задоволення груповими правилами, нормами поведінки, цін­ностями;

• сумісність людей.

Н. Л. Коломінський розробив параметричну модель здорового, сприятливого соціально-психологічного клімату колективу заклад) освіти (таблиця 27) [18].

Параметрична модель здорового, сприятливого соціально-психологічного клімату колективу закладу освіти

Серед засобів формування менеджером сприятливого соціально-психологічного клімату можна визначити основні:

1. Удосконалення стилю керівництва шляхом оптимального врахування індивідуальних особливостей кожного підлеглого та соціально-пси­хологічних особливостей конкретного колективу.

2. Демократизація взаємовідношень керівника з підлеглими.

3. Розвиток неформальних суб'єктних стосунків у колективі.

4. Науково обґрунтований добір педагогічних кадрів.

5. Комплектація педагогічного колективу із урахуванням психологічної сумісності його членів.

6. Урахування інтересів та потреб членів колективу при розподілі виробничих завдань.

7. Вироблення у членів колективу навичок ефективного ділового спілкування.

8. Формування у членів колективу співпереживання та симпатії один

до одного у звичних та складних ситуаціях.

Таким чином, зрозуміло, що великого значення для керівника набуває особистісний компонент його готовності до управлінської діяльності (рис. 35).

Рис. 35. Структура особистісного компонента психологічної готовності керівників до управління

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
4. ISO 15504.Структура еталонної моделі
5. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
6. IY.3. Общество и его структура.
7. VІ. План та організаційна структура заняття
8. А) Структура економічних відносин.
9. Аграрна структура та її елементи
10. Агропромисловий комплекс та його структура
11. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
12. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.

Переглядів: 4366