Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оцінка зовнішнього середовища

Конкурентне оточення: сила та лінія поведінки конкурентів, можливості у майбутньому.

Структурний аналіз внутрішнього середовища організації представлено на рис. 48.

Рис. 48. Структурний аналіз внутрішнього середовища організації

1. Організація аналізується з точки зору системного підходу. Знаходження критичних точок, або наріжних каменів, не говорить про другорядність інших проблем. Йдеться про те, як казав К. Прутков: «Нельзя объять необъятное», що не можна діяти багатовекторно.

(Правильне й прислів'я: «За двома зайцями поженешся — жодною не піймаєш»). Важливо постійно вирішувати основні проблеми, які за законом систем впливають і залежать від усіх елементів системи, а відтак їхнє вирішення забезпечує якість всієї системи і якість її складових. 2. Засоби створення і наповнення інформацією бази про «критичні точки»:

• сканування, тобто актуалізація наявної інформації;

• моніторинг передбачає постійне відстеження нової інформації;

• прогнозування слід розглядати як формування прогнозів на основі аналізу інформації, встановлення тенденцій та закономірностей розвитку.

Аналіз зовнішнього середовища:

— дії конкурентів;

— коливання ділової активності у галузі та суспільстві;

— ринкова кон'юнктура на освітні послуги;

— радикальні економічні, політичні, технологічні зміни;

— нові соціальні пріоритети;

— рівень безробіття та рівень соціальної захищеності працівників галузі.

Характер зовнішніх змін:

Характер зовнішніх змін залежить від їх частоти виникнення, темпу зростання.

1. Неперервні еволюційні зміни відбуваються постійно. Вони передбачувані. Організації здатні їх адекватно сприйняти та завчасно адаптуватись до них, щоб ці зміни негативно не відбились на діяльності. Наприклад, зміна демографічна в країні, місті, районі. Управління, яке ґрунтується на передбаченні змін, передбачає превентивні заходи, дії гнучкого реагування. Це дає можливість звести до мінімуму негативні впливи на організацію, відхилити загрози.

2. Неочікувані радикальні зміни в країні, місті, районі. Вони, як правило, небажані деструктивні, з не прогнозованими наслідками. Іноді управління може набути реактивних характеристик, що передбачають досить різні реакції на зміни. Як правило, це стосується або досить «старих» фірм, де є стара традиційна система стосунків із зовнішнім середовищем, або «молодняку», який ще не знає значення швидких дій у подібних випадках. Реактивне управління на зміни зовнішнього середовища можна пояснити також низьким рівнем професіональності або відповідальності керівництва, факторами психологічного ступору в умовах критичної ситуації, низьким рівнем" творчої активності або боязкістю взяти на себе відповідальність, відсутністю необхідної законодавчої бази або перешкодами та заборонами з боку вищого керівництва. Проте результати у будь-якому випадку залишаються невтішними: хто не встиг, той запізнився.

Проте іноді саме такі зміни відкривають певні нові можливості деяких організацій. їх називають «стратегічними вікнами». Ці «вікна» необхідно побачити, швидко захопити і таким чином використати можливості ситуації невизначеності для конкурентів. Американські стратеги менеджменту кажуть: «Хто раніше влізе, той і закриє вікно». Можливо нашими аналогами є прислів'я: «Немає худа без добра», «Хто рано встає, тому Бог дає», «Не було б щастя, так нещастя помогло». Проте зрозуміло одне, що той, хто не розгубиться у складній ситуації, хто не пасуватиме перед невизначеністю і першим гідно відреагує, той буде більш конкурентоспроможним та успішним. З огляду на це задача стратегічного менеджменту полягає у своєчасному реагуванні на зовнішні зміни та зведення небажаних факторів для організації до мінімуму. Це активне управління.

Управління, яке ґрунтується на передбаченні змін, передбачає превентивні заходи, дії гнучкого реагування. Це дає звести до мінімуму негативні впливи на організацію, відхилить загрози.

Таким чином, 1-й етап розробки програм розвитку — аналітичний (діагностичний, інформаційно-аналітичний).Він передбачає такі складові:

1. Планування майбутньої школи розпочинається з відповідей на питання:

• Що являє собою школа сьогодні? Які її сильні та слабкі сторони?

• Якою ми б хотіли бачити школу в майбутньому?

• Які можливості існують для реалізації мети? Що нам може заважати?

• Які дії і в якій послідовності ми повинні здійснити, щоб досягти мети?

Для відповіді на ці запитання керівнику школи необхідно зібрати та обробити інформацію стосовно внутрішнього та зовнішнього середовища закладу:

1. Збір інформації про:

а) внутрішнє середовище:

• статистичні відомості про учнів;

• режим роботи школи;

• стан матеріально-технічної бази;

• відомості про здоров'я учнів;

• результати поточної та підсумкової успішності;

• інтелектуальний та творчий потенціал учителів;

• історія, традиція школи;

• характеристика виховної роботи;

• зв'язки з науковими центрами тощо.

б) зовнішнє середовище:

• нормативно-правова база;

• регіональна програма розвитку освіти;

• статистичні дані про соціум мікрорайону школи, міграції;

• культурні традиції, національні особливості регіону;

• соціальне замовлення на освіту;

• оточуючі підприємства, культурні центри, ВНЗ;

• наукові концепції та теорії;

• інформація про досвід роботи інших шкіл тощо.

2. Аналітична обробка інформації за напрямками:

• аналіз досягнень і наявних результатів школи;

• аналіз навчально-виховного процесу;

• аналіз умов функціонування і розвитку школи.

3. Здійснення КОС (комплексної оцінки ситуації).

4. Співставлення бажаного з реальним, знаходження розбіжностей.

5. Виявлення недоліків у роботі, які призвели до нинішнього стану.

6. Виявлення внутрішніх резервів розвитку школи.

7. Прогнозування змін, тенденцій розвитку.

Вимогами до проблемно-орієнтованого аналізу є наступні:

— Операціональність проблеми, що досягається через кількісні чи якісні шкали встановлення ступеня складності чи прояву.

— Повнота аналізу обмежень (недосягнення) високих результатів школи.

— Обґрунтування суттєвості проблеми, її ступеня впливу на результати освіти.

— Прогностичність, що означає значущість розв'язування проблеми для майбутнього. Узагальнення результатів аналізу.

Цілепокладання, розробка концепції розвитку та плану реалізації стратегії

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ефективність процесу вирішення проблеми	\|	Крок 5. Формулювання місії організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.