• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура та зміст поняття “менеджмент” як діяльності

“manus” - (лат.) - рука

“to manage” - (англ.) - керувати

“management” - (англ.) - управління

Поняття “менеджмент” має різні тлумачення в англомовних країнах:

· як спосіб і манера спілкування з людьми;

· як влада та мистецтво керівника;

· як вміння організувати ефективну роботу управлінського апарату;

· як організаційна побудова органів управління тощо.

Суттєвою особливістю цього терміну є те, що він завжди використовується стосовно до управління господарською діяльністю.

Яке поняття ширше: управління чи менеджмент?

Фактично, менеджмент не еквівалентний всій діяльності організації з досягнення кінцевих цілей, а містить у собі лише ті функції та дії, що пов’язані з координацією та встановленням взаємозв’язку в самій організації, із спонуканням до здійснення виробничої та інших видів діяльності, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності.

МЕНЕДЖМЕНТ– це сучасна система управління, що найбільш повно відповідає функціонуванню соціально – економічної системи в умовах ринкової економіки.

Сфера діяльності сучасного менеджера містить знання у сфері організації виробництва, підприємництва, макро- та мікроекономіки, комерційної діяльності, фінансово-кредитної та соціальної політики та інших знань.

З’єднуючу роль між ними відіграє загальна теорія управління, що дає цілісне уявлення про науку управління та утворює її загальний теоретичний фундамент. Існує логічний зв’язок між всіма дисциплінами загальної теорії управління.

У спрощеному вигляді менеджмент – це вміння добиватись поставленої мети, використовуючи інтелект та мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент – це суспільна функція, вид діяльності з керівництва людьми у виробничо-господарських організаціях.

Під менеджментомрозуміють також керівництво, або групу людей які представляють організацію і діє від її імені.

Менеджмент – це також система управління, в якій підприємство чи його підрозділ постає як керований об’єкт.

Під менеджментом часто розуміють процес прийняття рішень. Прийняття рішень – це особливість, яка відрізняє менеджера від інших працівників.

Дані аспекти поняття “менеджмент” відображають багатогранність його практики.

Менеджмент – це також сфера людського знання, яка допомагає здійснювати цю функцію суттєвою, особливістю терміну “менеджмент” є те що він завжди використовується стосовно до управління господарською діяльністю.

Для визначення управління в неживій природі американці вживають термін control, державне управління – goverment administretion, суспільне управління - publik administretion, щоб підкреслити управління, приналежне до господарської діяльності, використовують business management.

Суттєвою особливістю терміна «менеджмент» є те, що його переважно використовують стосовно управління гос­подарською діяльністю. Застосування поняття «управління» правомірне щодо загальної характеристики цього виду людської діяльності, а «менеджмент» — щодо змісту, форм і методів конкретного управлінського впливу на діяльність суб'єкта ринкових відносин.

Термін «менеджмент» стосується тільки тих організацій, які здійснюють свою діяльність із метою отримання прибутку (підприємницького доходу).

Менеджмент – це управління в умовах ринку, ринкової економіки. Воно означає:

1. Орієнтацію підприємства на попит і потреби ринку, на потреби конкретних споживачів, і орієнтацію виробництва на ті продукти, які користуються попитом і можуть принести бажаний прибуток.

2. Постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: отримання оптимальних результатів при мінімальних витратах.

3. Господарська самостійність, тобто прийняття рішень тими хто несе відповідальність за кінцеві результати.

4. Постійний перегляд цілей і програм розвитку залежно від стану ринку.

5. Кінцевий результат діяльності підприємства чи його підрозділів проявляється на ринку.

6. Необхідність використання сучасної інформаційної бази та комп’ютерної техніки для прорахунків багато варіантних рішень і вибору найкращих.

Господарська діяльність з погляду менеджменту — це діяльність організації у будь-якій галузі економіки (промисловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, банківській справі, побутовому обслуговуванні і т. п.) і в будь-якій сфері діяльності (науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки, виробництво, збут, фінанси), якщо вона спрямована на отримання прибутку чи підприємницького доходу.

Основним у сучасному менеджменті є визначення цілей організації на близьку й далеку перспективи, яке здійснюється з урахуванням потенційних можливостей організації та її забезпеченості ресурсами. З огляду на масштаб розрізняють загальні (відображають концепцію розвитку організації загалом) та специфічні цілі (розробляють у межах загальних, стосуються основних видів її діяльності).

Важливою особливістю практики менеджменту вважають раціоналізацію використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Адже досягнення цілей передбачає отримання максимального ефекту за мінімуму витрат, тобто таку організацію діяльності, за якої група спільно працюючих людей спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на основі відповідної мотивації праці.

Менеджмент має власний економічний механізм, спрямований на вирішення конкретних проблем взаємодії при реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі господарської діяльності. Цей механізм об'єктивно зумовлений господарською діяльністю організації у ринковому середовищі.

Отже, менеджмент є складним соціальним явищем, на яке впливають економічні, соціальні, політичні, національно-демографічні та інші чинники. Значущість його була усвідомлена в 30-ті роки XX ст. Ця діяльність перетворилася на професію, сферу знань, а соціальна верства, що нею займається, — у впливову суспільну силу. Наприклад, велетенськими транснаціональними корпораціями управляють менеджери, у розпорядженні яких величезний економічний, виробничий та науково-технічний потенціал, сумірний за своєю потужністю з потенціалами держав. Від їх рішень залежить доля мільйонів людей, політичних партій, урядів, держав, регіонів.

Характеристика менеджменту діяльності залежить від того, як його розглядати – в статистиці чи в динаміці.

Статичнийрозгляд менеджменту дозволяє визначити ті складові, які є потенційними першоджерелами ефективного управління.

Ø організація,

Ø функції

Ø особистість менеджера.

Організація – це виробнича та управлінська структура підприємства. Під організацією розуміють структуру, кістяк, у рамках якого здійснюються певні заходи, а управління це сукупність координованих заходів, спрямованих на досягнення певної мети. Розрізняють структурну та процесну організацію. Структурна організація – це внутрішня побудова підприємства, а процесна – це порядок взаємодії складових частин підприємства.

Організаційна складова менеджменту – це структура управління підприємством, тобто його ієрархія і всі менеджери – вищої, середньої та низової ланок.

Функціональна складова менеджменту – це поточний процес виконання функцій управління підприємством.

Особистісна характеристика менеджменту – це мистецтво конкретного менеджера при керівництві виробничо-господарським, соціально-економічним та іншими процесами на підпорядкованому підприємстві.

Узагальнюючи характеристики менеджменту в статистиці, можна визначити його сутність наступним чином: менеджмент– це система організації колективної праці і управління ресурсами, концентрація зусиль на безперервне підвищення якості роботи персоналу і ефективності організації (підприємства) в цілому.

Динамічна характеристика – це визначення складових ефективного менеджменту, як процесу управління впливу на ресурси організації:

· маркетинг.

· виробничий менеджмент.

· фінансовий менеджмент (рис.3).

Синтезуючи характеристики менеджменту в статистиці та динаміці робимо висновок: менеджмент є специфічною системою ефективного динамічного управління виробничо-господарською діяльністю організації в умовах ринку.

Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості організації шляхом раціональної організації виробничого процесу і ефективного використання кадрового персоналу.

Прибутковість організації свідчить про ефективність її виробничо-збутової діяльності, яка досягається шляхом мінімізації витрат (на сировину, матеріали, енергію) і максимізації доходів від результатів виробництва. Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування організації, виходячи з того, що прибуток є не причиною існування організації, а результатом її діяльності, який в кінцевому рахунку визначається ринком. Наявність прибутку – це певна гарантія існування організації. Отримання прибутку в умовах ринку пов’язано з ризиком – внаслідок змін на ринку.

Отже, основним завданням менеджменту є постійне подолання ризикових ситуацій. Для цього менеджери повинні мати певні резервні грошові кошти, певний ступінь свободи дій і самостійності господарської діяльності для швидкого реагування на ринкові зміни.

До завдань менеджменту також відносяться:

- організація виробництва товарів та послуг на рентабельних засадах;

- визначення конкретних цілей розвитку організації, їх пріоритетності, черговості, та послідовності вирішення;

- розроблення стратегії розвитку організації, системи заходів для вирішення проблем;

контроль досягнення цілей та ефективності роботи підприємства в цілому.

		Рис. 3. Складові менеджменту як діяльності в динаміці

Завдання менеджменту постійно ускладнюються у зв’язку із зростанням масштабів виробництва, яке вимагає матеріальних, фінансових та трудових ресурсів. Звідси в менеджменті виділяють аспекти, які ускладнюють його зміст:

1) економічний;

2) соціально-психологічний;

3) правовий;

4) організаційно-технічний.

Економічний аспект за змістом є управління виробництвом, тобто координація використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Соціально психологічний аспект - це діяльність особливої групи людей з організації і керівництва зусиллями персоналу. Сюди відносяться система влади, соціально-культурний розвиток персоналу, тощо.

Правовий аспект менеджменту – це використання державних, політичних та економічних інститутів, їхньої політики та чинного законодавства.

Організаційно-технічний аспект – це вміння раціонально оцінити ситуацію, розпорядитися людьми і матеріальними ресурсами, мотивувати та нагороджувати людей, контролювати їхню діяльність.

Отже, менеджмент – це складне соціальне явище, яке перебуває під впливом значної кількості економічних, соціальних, політичних, інших факторів та умов.

Тема 2. Історія розвитку менеджменту

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. II. Мотивація навчальної діяльності
3. II. Мотивація навчальної діяльності
4. II. Мотивація навчальної діяльності
5. II. Мотивація навчальної діяльності
6. II. Мотивація навчальної діяльності
7. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
8. II. Поняття соціального процесу.
9. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
10. III. Мотивація навчальної діяльності
11. III. Мотивація навчальної діяльності
12. ISO 15504. Призначення і структура стандарту

Переглядів: 1294