Класифікація систем контролю

№ пор	Ознаки класифікації	Виду систем контролю, що застосовуються
	Час здійснення контрольних операцій	¨ випереджаючий контроль (попередній) ¨ поточний ¨ контроль ¨ заключний контроль
	Цілі та задачі системи контролю	¨ поточний контроль виконання рішень ¨ контроль за діяльністю окремих виробничих та управлінських підсистем ¨ стратегічний контроль
	Об’єкт контролю	¨ строки виконання наказів, розпоряджень, окремих документів тощо ¨ якість роботи (окремих виконавців, груп, підрозділів тощо) ¨ додержання встановлених параметрів (нормативів, стандартів) – технічних, економічних, організаційних тощо
	Глибина керуючого впливу	¨ система спостережень і одержання інформації за ходом виконуваних робіт (моніторинг) ¨ оперативне втручання в процеси виробництва та управління ¨ контроль по результатам виробничої та управлінської діяльності (фінальний контроль з впливом на майбутні рішення)
	Обладнання, що використовується для контрольних операцій	¨ журнали, картотеки, табло, графіки, персональні книжки виконавців тощо (ручні системи) ¨ автоматизований контроль виконання (ЕОМ, датчики, прилади тощо) ¨ комбіновані системи контролю (машинно-ручні)

Поширеним способом класифікації видів контролю є класифікація за критерієм часу здійснення контрольних операцій.

Випереджаючий контроль(попередній) спрямований на контроль “входів” у систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його завдання – відслідковувати якість та/або кількість “вхідних” ресурсів в організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною системи організації.

Метою випереджаючого контролю є запобігання ситуаціям, які здатні завдати шкоду організації, а не “лікувати” такі ситуації.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагуванні керівника на відхилення, що виникають. Звичайно, існує розрив у часі між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і коригуючими діями менеджера. Проте, такий розрив є мінімальним. Поточний контроль дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому широко використовується в процесі управління.

Заключний контроль проводиться вже після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” з організації. Основний недолік заключного контролю – це констатація відхилень від стандартів на завершальному етапі, коли збитки вже наявні. Разом з тим, для багатьох видів діяльності – це єдиний можливий вид контролю. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти випереджаючого та поточного.

Заключний контроль виконує дві важливі функції:

¨ забезпечує отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;

¨ дозволяє побудувати ефективну систему мотивації

Параметри ефективної системи контролю. Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, з-поміж яких можна виділити такі основні:

Точність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрати зусиль на вирішення проблем, які взагалі не існують. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (співставляти) витрати на контроль з вигодами, що від нього очікуються.

Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити) може бути причиною помилок підлеглих і, навіть, ігнорування ними самого контролю.

Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати "ярлик некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників.

Стратегічна спрямованість. Менеджмент не здатний контролювати все, що робиться в організації. Навіть, якщо б і міг, то витрати на контроль перевищували б вигоди від нього. Отже, менеджери мають вибирати для контролю фактори діяльності, які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має концентруватися:

¨ на відхиленнях, що трапляються найчастіше;

¨ на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;

¨ на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

Дисфункціональний ефект системи контролю. В процесі створення і використання системи контролю в будь-якій організації слід пам’ятати про виникнення так званого дисфункціонального ефекту системи контролю, який знаходить своє відображення:

¨ у намаганні підлеглих “виглядати краще” за критерієм, що контролюється;

¨ у маніпулюванні даними контролю.

В більшості випадків основною причиною намагання підлеглих виглядати краще за критерієм, що контролюється, є некомплексна оцінка їх діяльності. Якщо, наприклад, система контролю оцінює тільки кількісні результати роботи підлеглих, то слід очікувати зниження якісних параметрів їх діяльності. Коли система контролю оцінює процес, а не результати діяльності, працівники тільки імітують вируючу діяльність, а не намагаються досягти цілі організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття контролю та його місце в системі управління	\|	Інструменти управлінського контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.