Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методи обґрунтування управлінських рішень.

1. Основи теорії прийняття рішень

Управління будь-якою соціально-економічною системою передбачає цілеспрямований вплив суб’єкта управління на виробничо-господарську діяльність об’єкта управління. У зв’язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітних виробничо-господарських ситуацій, відхиленні від планової програми розвитку об’єкта управління. Це зумовлює потребу втручання в хід господарського процесу, тобто прийняття і реалізації управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними і якісними параметрами.

Отже, управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Для того щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог: науковій обґрунтованості, цілеспрямованості, кількісній та якісній визначеності, правомірності, оптимальності, своєчасності, комплексності, гнучкості, повноті оформлення.

Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управління.

Цілеспрямованість передбачає, що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов’язану зі стратегічними планами розвитку об’єкта управління.

Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінського рішення задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках реалізації розроблюваного рішення. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно. Якісна характеристика заходів щодо поліпшення умов праці передбачає благоустрій робочих місць, перегляд режиму праці і відпочинку, проте не дає можливості визначити можливе зростання продуктивності праці.

Правомірність. Будь-яке управлінське рішення не повинне порушувати правові норми та виходити за компетенції структурного підрозділу апарату управління чи посадової особи.

Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу у максимумі прибутків при мінімумі витрат.

Своєчасність рішень означає, що вини повинні прийматись у момент виникнення проблеми, а також додержання строків підготовки, доведення до виконавців та дієвий контроль виконання.

Комплексність управлінського рішення передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

Гнучкість. Будь-яке рішення може потребувати корективів, а інколи і прийняття нового рішення.

Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двоїстість у розумінні завдань, поставлених перед працівниками. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

Зміст управлінського рішення можна розкрити в його функціях: скеровуючій, координуючій та мобілізуючій.

Скеровуюча функція. Будь-яке рішення розробляють з врахуванням довгострокової перспективи, що забезпечує реалізацію принципу: те, що вигідно підприємству чи організації має бути вигідним і окремому працівнику.

Координуюча функція покликана забезпечити чітку погодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми.

Завдання мобілізуючої функції полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення сформульованих у рішенні цілей.

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому використовують різні ознаки їх класифікації:

Залежно від характеру цілей: перспективні та поточні, в т.ч. оперативні рішення, що мають характер регулювання чи коригування відхилень у системі.

Залежно від рівня, на якому приймається рішення: народногосподарські, галузеві, внутрішньовиробничі.

Залежно від масштабу здійснення: глобальні та локальні. Глобальні рішення охоплюють весь об’єкт управління, локальні – тільки окремі ланки.

Залежно від характеру питань: технічні, організаційні, економічні та соціальні.

За ступенем новизни: стандартні та творчі.

 


Читайте також:

  1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
  2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
  3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  4. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  5. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
  6. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
  7. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
  8. PMBOK: 9 областей управлінських знань
  9. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
  10. V. Обов'язки методиста кафедри педагогіки
  11. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
  12. А) Методика проведення заняття




Переглядів: 468

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості застосування методів менеджменту в ринкових відносинах | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.