Розрахункові схеми та основні елементи споруд

Як і в опорі матеріалів, в будівельній механіці вивчають не реальну споруду а її розрахункову схему. Її вибір – важливий етап розрахунку споруди, тому що це впливає як на об'єм розрахунку, так і на його точність. Розрахункова схема тісно пов’язана з допущеннями та передумовами, що лежать в основі подальших розрахунків. Для однієї і тієї ж споруди нерідко можна запропонувати різні розрахункові схеми, вибір яких залежить від методу та необхідної точності розрахунку.

Розрахункова схема – це спрощене, ідеалізоване зображення дійсної споруди. Розрахунок споруд починають з вибору розрахункової схеми. При цьому:

-ідеалізують опорні та вузлові з’єднання (або ідеальний шарнір, або абсолютно жорсткий вузол);

-стержні споруди показують їх осями;

-перевіряють геометричну незмінність системи (переміщення можливі тільки в результаті деформацій);

-виключають непрацюючі стержні, тобто ті, які не навантажені і не потрібні для забезпечення стійкості споруди;

-ідеалізують навантаження на споруду.

При аналізі розрахункових схем споруд важливе значення мають поняття: диск, кінематична в’язь, ступінь вільності, ступінь статичної невизначеності, геометрична незмінність та ін. На даному етапі слід також усвідомити, що шарнір, який з’єднує не два, а n дисків (стержнів), еквівалентний (n-1) простим шарнірам.

Основними елементами споруд є стійки та ригелі. У випадку з’єднання їх не жорстко – на розрахунковій схемі ставиться шарнір. Шарнірне з’єднання – з’єднання, в якому усунуто хоча б одну в’язь.

У курсі будівельної механіки розглядається розрахунок геометрично незмінних систем (споруд), тобто таких, переміщення окремих точок яких можливі тільки в результаті деформації систем. Нерухомість таких систем (їхня геометрична незмінюваність) відносно землі забезпечується опорними зв'язками (опорами). В опорах виникають реакції, що разом із заданими навантаженнями встановлюють урівноважену систему зовнішніх сил, що діють на споруду. Розглянемо різні типи опор плоских систем.

Перший тип опори представлений на рис. 1.1. Він складається з двох балансирів — верхнього 1 і нижнього 3, між якими прокладений валик 2, що грає роль циліндричного шарніра (надалі при розрахунку плоских систем «циліндричний шарнір» будемо називати «шарніром»). Завдяки цьому валику верхній балансир може повертатися щодо нижнього. Крім того, він може (разом з нижнім балансиром, що спирається на катки 4) переміщатися по опорній площині, яка називається опорною подушкою 5.

Розглянута опора має дві ступені вільності . Тертям, що виникає в опорі, прийнято при розрахунку нехтувати, а тому реакцією такої опори є сила, що проходить через центр шарніра перпендикулярно до напрямку можливого переміщення катків, тобто верхньої площини опорної подушки. Ця сила визначається одним параметром — її величиною. Розглянута опора називається циліндрично рухомою, або шарнірно рухомою. Схематично її зображують у вигляді одного стержня з двома ідеальними (без тертя) шарнірами на кінцях (рис. 1.2).Стержень, що схематично зображує шарнірно рухому опору, умовно приймається нескінченно довгим; верхня точка такого стержня може переміщуватися тільки по прямій лінії (пряма є коло нескінченно великого радіуса), перпендикулярної до його осі, що цілком відповідає тим умовам, у яких знаходиться дійсна шарнірно рухома опора. Власні деформації опори при розрахунках не враховуються, тобто опорний стержень умовно вважається, нескінченно твердим.

Другий тип опори (рис. 1.3) відрізняється від першого тим, що нижній балансир 3 закріплений і не може переміщуватися. Така опора має одну ступінь вільності і називається циліндрично нерухомою, або шарнірно нерухомою. Реакція її - це сила, що проходить через центр шарніра. Ця сила може мати будь-який напрямок і визначається, отже, двома параметрами - величиною і напрямком (або, що те ж саме, величинами двох складових її сил, наприклад: вертикальної і горизонтальної).Схематично опора другого типу зображується за допомогою двох стержнів з ідеальними шарнірами на кінцях; верхній шарнір є загальним для обох стержнів (рис. 1.4). Така схема визначає точку прикладання опорної реакції (центр верхнього шарніра), залишаючи її напрямок невідомим. Напрямки стержнів на схемі шарнірно нерухомої опори можуть бути обрані цілком довільно, тому що силу (реакцію) можна розкласти на два будь-яких напрямки.

Третім типом опори є защімлення (рис. 1.5), ступінь вільності якої дорівнює нулю. Реакція такої опори визначається трьома параметрами: величиною і напрямком сили, що проходить через довільну точку, та моментом відносно цієї точки. Цю реакцію можна представити як поєднання реактивного моменту в защімленні (опорному перерізі) із реакцією шарнірно нерухомої опори.

Схематично опора третього типу може бути представлена трьома стержнями (рис. 1.6); для того щоб защемлення можна було вважати абсолютно твердим, відстань l_о повинна бути дуже малою або брус на ділянці довжиною l_о треба розглядати як нескінченно твердий.

Відзначимо, що число стержнів у схематичному, зображенні будь-якої опори завжди дорівнює, числу параметрів, що визначають повну реакцію цієї опори.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1. Основні положення будівельної механіки. Кінематичний аналіз споруд	\|	Кінематичний аналіз споруд

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.