Вимірювання поздовжніх розмірів тіла

При вимірюванні довжини тіла (мал. 10) вимірюваний босими ногами стає на горизонтальну площадку ростоміра спиною до його вертикальної стійки з вільно опущеними руками, добре зсунутими стопами ніг і максимально розігнутими колінами, торкаючись стійки ростоміра п'ятьма точками: п'ятами, литками гомілки, сідницями, поверхнею спини між лопатками і потилицею. Такий стан необхідно надати для того, щоб згладити вплив сутулуватості на величину довжини тіла. Голова вимірюваного встановлюється так, щоб нижній край очниці знаходився в одній горизонтальній площині з центром зовнішнього слухового отвору. Слід простежити, щоб вимірюваний не витягувався вгору і не підгинав коліна. При вимірюванні довжини тіла суб'єктів жіночої статі треба стежити, щоб поперечна планка стосувалася не зачіски, а голови. Після додання випробуваному описаної вище пози поперечну рейку антропометрії або ковзаючу планку ростоміра опускають на найвищу точку голови і проводять виміри з точністю до міліметра.

Мал. 10. Вимірювання поздовжніх розмірів: Мал. 11. Вимірювання

1 - вертикальний антропометр; довжини тіла сидячи:

2 - вимірювальний бігунок; 1 - антропометр;

3 - "франкфуртська горизонталь", 2 - вимірювальний бігунок;

з'єднує зовнішній кут ока і козелок вуха. 3 - "франкфуртська

Показники правильної установки голови горизонталь";

при вимірі довжини тіла: 4 - довжина тіла сидячи

4 – акроміальна точка;

5 - променева;

6 – шиловидна;

7 - пальцева;

8 - пахова;

9 - верхньогомілкова;

10 - нижньогомілкова;

ДВК - довжина верхньої кінцівки;

ДНК - довжина нижньої кінцівки.

Вимірювання довжини тіла сидячи (довжини тулуба, шиї та голови). Вимірюваний сідає на табурет ростоміра (мал. 11), стикаючись з його вертикальною планкою сідницями, спиною на рівні лопаток і потилицею. Необхідно простежити, щоб ноги були зімкнуті, голова знаходилася в положенні, описаному вище. Вимірювання проводяться, як описано вище. При вимірюванні довжини тіла сидячи антропометром то його встановлюють на табуреті, на якому вимірюваний сидить з випрямленою спиною.

Вимірювання довжини руки і її сегментів. Вимірюваний знаходиться в положенні основної антропометричної стійки, визначається висота плечової точки над рівнем підлоги або щита, на якому стоїть обстежуваний, і висота кінчика середнього пальця обстежуваної руки над тим же рівнем; довжина руки дорівнює різниці між цими величинами. Вимірювання довжини плеча проводиться в антропометрії від плечової точки до променевої у верхньому краю головки променевої кістки. Істинна довжина плеча дорівнює різниці між виміряними величинами. Вимірювання довжини передпліччя проводиться від променевої точки до шилоподібної - на дистальному кінці променевої кістки. Вимірювання довжини кисті проводиться від шилоподібної точки до пальцьової на кінці третього пальця.

Вимірювання довжини ноги і її сегментів. Вимірювання довжини нижньої кінцівки непросте тим, що точно визначити проксимальну точку, від якої слід проводити вимірювання, важко. У зв'язку з цим автори пропонують по-різному визначати верхню точку. Французькі антропологи за вихідну точку для вимірювання приймають верхівку великого вертіла, німецькі антропологи - верхньопередню вість клубової кістки. Р. Мартін пропонує визначати довжину нижньої кінцівки від верхньопередньої вісті клубової кістки до підошви (підлоги), а з отриманого результату вичислити у чоловіків 5 см, а у жінок - 4 см. Безсумнівно, дані, отримані таким шляхом, не можуть бути точними , так як відстань від верхньопередньої клубової вісті до головки стегнової кістки піддається різким індивідуальним коливанням. Московська комісія з антропології рекомендувала визначати довжину нижньої кінцівки від верхнього краю лонного симфізу. Іноді довжину нижньої кінцівки визначають як різницю між довжиною тіла стоячи і сидячи. Довжина ноги, визначена таким чином, дещо менше її істинної анатомічної довжини, так як вертлюжна западина виявляється вище сидіння. Всі перераховані вище способи визначення довжини нижньої кінцівки не дають істинних її розмірів, відповідних кістяковим. Найбільш точний спосіб був запропонований К.З. Яцутою, який знайшов, що верхній край головки стегнової кістки відповідає точці, що знаходиться на середині відстані від верхньопередньої клубової вісті до середини симфізу (мал. 12). Ця точка була названа "паховою". У зв'язку з тим, що запропоновано декілька методів визначення довжини нижньої кінцівки, завжди необхідно вказати, як була визначена її довжина, інакше матеріал буде непорівнянний. Довжину нижньої кінцівки доцільно визначати в антропометрії від пахової точки до підлоги або щита, на якому стоїть той кого обміряли. Вимірювання довжини стегна проводиться в антропометрії від пахової точки проксимально до верхньогомілкової внутрішньої точки, яка при розігнутому коліні розташовується найбільш високо. Для визначення цієї точки необхідно злегка зігнути коліно і обмацати область суглобової щілини колінного суглоба зсередини, на найбільш виступаючу вгору кісткову точку великогомілкової кістки поміщають ніготь пальця, до якого потім підводять планку вимірювального інструменту. Вимірювання довжини гомілки проводиться у антропометрії від верхньогомілкової точки до нижньогомілкової точки, яка знаходиться на кінці внутрішньої кісточки і при випрямлених ногах займає найбільш низьке положення. Висота стопи визначається від нижньогомілкової точки до підлоги або щита, на якому стоїть обмірюваний суб'єкт (див. мал.10). Довжина стопи визначається у антропометрії від п'яткової точки до найбільш виступаючої вперед точки стопи "кінцевої", яка знаходиться на кінці другого або першого пальців.

Вимірювання довжини хребта і його відділів проводиться при положенні випробуваного в основній антропометричній стійці. Загальна довжина хребта вимірюється від точки "ІНІСН" до верхівки куприка. Спочатку в антропометрії вимірюється положення точки "ініон" над підлогою, потім куприка. Довжина хребетного стовпа визначається вирахуванням з результату першого виміру другого. Довжина шийного відділу хребетного стовпа вимірюється від точки "ініон" до середини остистого відростка VII шийного хребця, тобто шийної точки. Довжина грудного відділу вимірюється від остистого відростка VII шийного хребця до верхнього краю остистого відростка XII грудного хребця. Довжина поперекового відділу вимірюється від верхнього краю остистого відростка XII грудного хребця до нижнього краю остистого відростка V поперекового хребця, тобто поперекової точки. Довжина крижово-куприкового відділу визначається від нижнього краю остистого відростка V поперекового хребця до верхівки куприка. Часто в дослідженнях використовується загальна довжина рухомої частини хребта, виміряна від "ініона" до поперекової точки. Необхідно завжди пам'ятати, що внаслідок наявності природних вигинів хребта, загальна довжина його завжди менше суми окремо заміряних відділів. Розміри хребта і його відділів можуть бути виміряні сантиметровою стрічкою між вищеописаними точками, але величини будуть дещо більші, ніж отримані за допомогою антропометрії. Тому завжди слід вказати, яким чином отримані цифри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Антропометричні точки	\|	Вимірювання поперечних розмірів тіла

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.