Класифікація аудиту

Аудит класифікується за різними ознаками.

1. За обов’язковістю виділяють: обов’язковий (передбачений законом) і добровільний аудит.

Перелік підприємств, для яких щороку повинен проводитися аудит визначений статтею 8 Закону України “Про аудиторську діяльність”. Проведення аудиту є обов’язковим:

· для банків, довірчих підприємств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній та інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян, цінні папери або здійснюють торгівлю ними (крім операцій з випуску та емісії власних корпоративних прав;

· для відкритих акціонерних товариств;

· для емітентів цінних паперів;

· при порушенні питання про визнання неплатоспроможним чи банкрутом;

· в інших випадках, передбачених законами України.

Аудит за законом є обов’язковим заходом, його масштаби чітко визначені законодавством і міняти їх ні керівництво, ні акціонери ні аудитори не мають права.

Добровільний аудит проводиться на замовлення окремих підприємств та фірм і тому його характер та масштаби залежать від бажання клієнта.

2. Залежно від об’єкту і мети виділяють:

§ аудит звітності (фінансовий аудит) – полягає у перевірці звіту суб’єкту господарювання з метою дати висновок про правильність його складання відповідно до встановлених критеріїв;

§ аудит на відповідність встановленим вимогам проводиться з метою перевірки дотримання конкретних процедур, норм або правил діяльності;

§ аудит господарської діяльності полягає в систематичному аналізі господарської діяльності підприємства.

3. Залежно від того хто проводить: аудит класифікують на внутрішній аудит і зовнішній аудит

Між зовнішнім і внутрішнім аудитом є багато подібних моментів, зокрема: обидва можуть охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур і норм, оцінку господарської діяльності.

Основна відмінність полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться в середині самого підприємства за вимогою та з ініціативи його керівника, тобто за його проведення відповідає саме підприємства або один з його відділів (контрольний орган в середині підприємства). Тоді як зовнішній аудит проводиться сторонніми по відношенню до даного підприємства аудиторами, на основі укладеного договору.

Внутрішній аудитор – службовець, який працює на даному підприємстві і тому у виконанні своїх функцій він більш залежний від керівництва підприємства, ніж зовнішній аудитор.

Виходячи із зарубіжного досвіду внутрішні аудитори проводять незалежну експертну оцінку управлінських рішень фірми, компанії. Внутрішні аудитори працюють як в державному так і в приватному секторах. Завдання внутрішніх аудиторів – допомогти працівникам фірми виконувати свої обов’язки на стільки кваліфіковано, на скільки це можливо.

Поряд з внутрішнім аудитом необхідний і зовнішній. Основною функцією зовнішнього аудиту є перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства вираженої у формі звітності на достовірність відображення його фінансового стану.

4. За масштабами роботи аудит поділяється на:

· загальний (за всіма питаннями аудиту фірми);

· локальний (за окремими напрямами аудиту).

5. З точки зору орієнтації аудит поділяють на три види:

· - підтверджуючий – перевірка і підтвердження достовірності обліку і звітності;

· - системно–орієнтований – аудиторська оцінка на основі аналізу системи внутрішнього контролю

· - аудит, який базується на ризику – аудит при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково в основному там, де ризик помилки і зловживань максимальний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст та необхідність аудиторського контролю	\|	Мета і завдання аудиторського контролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.